Про деякі тутешні податки розповідають на своєму сайті аналітики міжнародного брокера нерухомості Tranio.
На радіо і телебачення
Відповідно до індексу свободи преси, Німеччина перебуває на 11-му місці серед 180 держав, котрі беруть участь у рейтингу. Один із чинників, який гарантує німцям незалежну журналістику, — це те, що найбільші теле- і радіомовники фінансуються самими громадянами через податки. Завдяки цьому журналісти позбавлені впливу держави чи власників-бізнесменів. Податок на радіо і телебачення становить 17,5 євро на місяць. Його зобов’язані сплачувати всі домогосподарства, незалежно від того, чи мають вони телевізор. Виняток — лише ті резиденти, котрі отримують допомогу з безробіття чи грант на навчання в університеті.
На собак
У ФРН кожен власник собаки зобов’язаний віддавати в державну скарбницю до 800 євро на рік залежно від породи пса і міста мешкання. Наприклад, у Гамбурзі податок на собаку становить 90 євро, в Мюнхені — 100 євро. Податок на собаку такої агресивної породи, як пітбультер’єр чи стаффордширський тер’єр, становить від 550 до 800 євро на рік. Інколи власники собак можуть отримати знижку або й узагалі не платити цей податок. Здебільшого це господарі собак-поводирів. У деяких землях податок не стягується на собак, котрих господарі взяли з притулків.
На пиво
Цей незвичний податок був запроваджений у Баварії. Що не дивно, адже Мюнхен вважається пивною столицею Європи. Баварці сплачують його, починаючи з XIII століття. Загалом пивний податок визнано одним із найдавніших споживчих податків. Нині податкова ставка становить 0,787 євро на гектолітр. Це дотичний податок, він включений у вартість пива як надбавка. І він єдиний німецький податок на споживання, котрий регулюється на державному рівні, а не на федеральному. Для невеликих крафтових броварень є послаблення: ті, хто виробляє менше, ніж 200 літрів пива на рік, або виготовляє безалкогольне, податком не обкладаються. До речі, торік у Німеччині було спожито 86,9 літра пива на душу населення.
На дощ
Хоч би якою дивною була назва, а такий податок є звичайнісіньким комунальним збором і включений у рахунок ЖКГ. Його сплачують лише власники індивідуальних приватних будинків, а ставка варіюється від 70 центів до 1,9 євро з квадратного метра, залежно від федеральної землі. На рік виходить приблизно 150—200 євро. Для розрахунку цього податку враховується не вся прибудинкова територія, а лише «запечатана площа». До неї входять дахи, паркувальні місця, асфальтовані доріжки, тобто територія, з якої вода стікає у громадську каналізацію з приватних ділянок. Це призводить до підняття стічних вод, а старі зливні системи можуть не справитися з потоком. Щоб уникнути підтоплень, доводиться залучати комунальні служби. Податок спрямовується на оплату профілактичних робіт, приміром, очищення і оновлення водостоків.
На ставки та лотереї
Компанії, котрі займаються ставками на спорт, а також ті, хто влаштовує лотереї, зобов’язані сплачувати додатковий податок — до податку на спортивні, культурні та соціальні заходи, котрим вони теж обкладаються.
Податок становить 5% від вартості ставки чи виручки компанії. До речі, ставки, здійснені через Інтернет, теж враховуються. У випадку з лотереями він становить 20% виручки. Цей податок — один із найстаріших у Німеччині: запроваджений ще в XV столітті. А формулювання закону про податок на верхогони та лотереї не змінювалося з 1922 року.
Берлін.
