Статистичні дані відображають реальність не завжди адекватно, а тому відомий афоризм Марка Твена — «Існує три види брехні: брехня, нахабна брехня і статистика» — віддзеркалює ставлення людей до статистики з урахуванням перебільшення, що притаманне саркастичній формі твердження письменника.
Вади статистики відомі. Наприклад, показник валового внутрішнього продукту (ВВП) може показувати зростання внаслідок того, що зимові температури були низькими і більше ресурсів витрачено на забезпечення тепла. Добробут населення не збільшився, зате ВВП — зріс! Показник ВВП не враховує також продукування благ у нетоварній формі (скажімо, продукцію домогосподарств для власного споживання), що також розходиться з реальністю.
Аби подолати недоліки статпоказників, свого часу було створено Міжнародну комісію Стигліца—Сена—Фітуссі, що мала розробити критерії оцінки економічної діяльності та соціального прогресу, не опираючись на показник ВВП. Замість нього Комісія запропонувала показник «якість життя» — як критерій економічного розвитку. А фахівці Світового банку пропонують використовувати показник «скоригованих чистих накопичень», який враховує виснаження природних ресурсів і екологічний фактор, але не дуже зрозумілий для населення.
Серцевина сучасної економічної статистики — Система національних рахунків (СНР), яка відображає рух вартості, створеної на всіх стадіях і в усіх видах економічної діяльності (ВВП тут відіграє ключову роль). СНР постійно удосконалюється.
Але проблема в тому, що вона сформувалась на основі індустріально-ринкової економіки, а зараз формується інформаційно-мережева система господарювання, закони функціонування якої принципово відрізняються від законів індустріально-ринкової.
В інформаційно-мережевій економіці основним продуктом і ресурсом є інформація, яка може бути власністю одночасно всіх і кожного, що взагалі неможливо стосовно звичайних матеріальних благ. Змінюється вся система економічних відносин, форм зайнятості та розподілу результатів виробництва. Цій системі має відповідати й нова статистична парадигма. Тому пошуки вдосконалення статсистеми, сформованої на засадах індустріально-ринкової економіки, можуть лише частково полегшити ситуацію, відтягуючи й ускладнюючи принципове розв’язання проблеми. Ейнштейну належать слова: «Неможливо вирішити проблему на тому ж рівні, на якому вона виникла. Необхідно стати вище за цю проблему, піднявшись на наступний рівень».
Саме такий підхід до проблем статистики реалізовано у монографії доктора економічних наук, професора Андрія Гриценка «Економіко-інформаційний імператив нової статистичної парадигми», яка нещодавно вийшла із друку.
Автор застосував методологію та архітектоніку дослідження розвитку цілісних економічних систем у єдності якісно-теоретичних і кількісно-статистичних характеристик. Він розглядає формування нового суспільства не просто як перехід у майбутнє, а як результат всієї історії розвитку суспільства. Це зумовило необхідність дати відповідну класифікацію історичного розвитку економічних систем. На відміну від формаційного підходу, де вища форма розвитку суспільства знищує попередню (феодалізм — рабство, капіталізм — феодалізм), і на відміну від цивілізаційної парадигми, де цивілізації не розвиваються одна в іншу, а існують як самоцінні утворення, в монографії запропоновано класифікацію, в якій попередня форма економічної системи розвивається в наступну, залишаючись в ній підсистемою, підпорядкованою новим економічним відносинам.
Дослідник виділив натурально-господарські, індустріально-ринкові й інформаційно-мережеві системи господарювання та внутрішні етапи їхнього розвитку. Він доводить, що натурально-господарські відносини зберігаються в індустріально-ринкових системах, опосередковуючись товарно-грошовими зв’язками. У свою чергу, індустріально-ринкові відносини зберігаються в інформаційно-мережевих системах, забезпечуючи перехід товарно-грошових зв’язків у віртуальний простір.
У монографії це пояснено на прикладі широкого застосування платіжних карт і електронних розрахунків. Якщо людина розраховується платіжною карткою за куплений товар, який внаслідок цього перетворюється з товару в предмет споживання, то ринкові відносини в цьому випадку переміщені у віртуальний простір (гроші електронних записів опосередковують рух продукту від виробника до споживача і знімають його товарну форму). Люди знову повертаються до натурально-господарських відносин, але на новому рівні, заглибивши ринкові відносини у віртуальний простір.
Такий підхід дав можливість з’ясувати історичні форми кількісно-статистичного виміру. Так, натурально-господарським системам був притаманний натурально-господарський облік, індустріально-ринковим — економічна статистика, що набуває завершеної форми в СНР, а інформаційно-мережевій системі відповідає соціально-часова статистика, в якій субстанційною основою обліку стане час — як у перетворених формах вартості та її предметних втіленнях, так і власній формі вільного часу як простору для всебічного розвитку людини.
Автор виходить із положення, що загальнометодологічною основою парадигми соціально-часової статистики є розуміння часу життєдіяльності людини як фундаментального виміру індивідуального і суспільного багатства. В період становлення інформаційно-мережевої економіки будуть використовуватися змішані форми статистичних систем, що поєднують натурально-господарський облік, вартісно-економічну та соціально-часову статистику.
У монографії знаходимо низку оригінальних підходів до проблем інформаційно-цифрового розвитку і статистики. Показано вплив криптовалют на грошову систему, стабільність грошової одиниці та її статистичний вимір. Автор пропонує стратегію розгорнутого таргетування стабільності грошової одиниці, яка враховує вплив як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. За цією методологією проведено розрахунки стабільності грошової одиниці для економіки загалом і фізичних осіб за 1996—2019 роки. Показано вірусно-тригерний характер сучасної кризової динаміки, вплив інверсійного характеру ринкових перетворень і реконструктивного типу розвитку на статистичну систему. Цікавим є підрозділ, присвячений статистиці довіри та довірі до статистики.
Завершується монографія нарисом руху до нової статистичної парадигми, в якому поряд з логікою історичного розвитку кількісно-статистичного виміру господарських процесів відображено створення статистики цифрової економіки, модернізація існуючої економічної статистики та корінні зміни у її змісті та місці в суспільстві, де продукування матеріальних благ і послуг займатиме незначну частину суспільного часу, а основним продуктом і ресурсом виробництва стане інформація. Йдеться про створення розгалуженої інтегрованої інформаційної платформи, що слугуватиме джерелом забезпечення населення, бізнесу й урядових структур достовірною інформацією. Вихід у світ монографії професора Андрія Гриценка дає теоретичні підґрунтя для адекватної оцінки сучасних економіко-статистичних процесів і висвітлює необхідність і шляхи практичних перетворень у цій сфері.
Олег БІЛОРУС, академік НАН України, народний депутат України III-VI скликань.
