Кліматична криза породжує соціальну несправедливість, що є викликом для всіх держав. Жінки більш вразливі до на-слідків кліматичних змін, а це, у свою чергу, обмежує їхні можливості для адаптації до них. У Паризькій угоді 2015 року в преамбулі за-значено, що держави, вдаючись до дій у сфері боротьби зі зміною клімату, мають поважати, заохочувати і враховувати свої міжнародні зобов’язання щодо ґендерної рівності, розширення можливостей для жінок і справедливості між поколіннями.

Питання стосовно забезпечення реалізації прав жінок у рамках дослідження зміни клімату виноситься на розгляд багатьох міжнародних і всеукраїнських заходів та потребує широкого обговорення. У цьому зв’язку зауважимо, що 9 лютого 2021 року Постійним представництвом України при ООН в Нью-Йорку за підтримки дипломатичних місій при ООН Республіки Ботсвана, Республіки Гондурас, Держави Катар і Мальдівської Республіки було організовано вебінар на тему: «Права жінок і сталість навколишнього середовища: виклики та можливості». Зокрема, у ньому брали участь урядова уповноважена з питань ґендерної політики Катерина Левченко, перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова, постійний представник України при ООН Сергій Кислиця та інші. Перша заступниця міністра закордонних справ України підтвердила готовність нашої держави протидіяти зміні клімату та його наслідкам, які заважають жінкам повною мірою реалізовувати свої права. З її точки зору, оскільки кліматичні зміни збільшують ризик нових і погіршують екологічні на-слідки вже наявних конфліктів, держави мають підвищувати рівень обізнаності щодо взаємозалежності між станом навколишнього середовища та ґендерними питаннями.

Під час святкування Міжнародного жіночого дня в цьому році Посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс у відеопривітанні наголосила на важливій ролі жінок у боротьбі зі зміною клімату та необхідності розширення їх участі в природоохоронній діяльності.

Нагадаємо, що у грудні 2019 року на 25-й Конференції сторін Рамкової конвенції зі зміни клімату увагу учасників було сфокусовано на ґендерній рівності та правах людини в контексті кліматичної справедливості. На ній насамперед закликали розглядати жінок не як жертв кліматичної кризи, а як силу для її подолання. Саме тому більшість жінок повинні бути залучені до складу офіційних делегацій урядів під час кліматичних переговорів і прийняття рішень із протидії зміні клімату. До речі, 25—26 січня 2021 року відбувся у форматі онлайн Саміт з адаптації до змін клімату, організований Нідерландами, під керівництвом колишнього Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна, який об’єднав понад 20 світових лідерів. Під час відкриття саміту Пан Гі Мун підкреслив, що моральним боргом його покоління є надання теперішньому поколінню всіх можливостей і засобів для досягнення успіху в тій сфері, в якій воно зазнало невдачі. Безумовно, в цьому разі в рамках реалізації прав людини в умовах кліматичних змін мова йде і про створення рівних можливостей і для жінок, і для чоловіків.

15 вересня 2020 року світова спільнота відзначила 25-ту річницю проведення ІV Всесвітньої конференції зі становища жінок, на якій 189 державами було прийнято Пекінську декларацію та Платформу дій з метою досягнення ґендерної рівності із 12 важливих напрямів. Одна із розглянутих на ній тем була присвячена взаємозв’язку між правами жінок та навколишнім середовищем. Зокрема, в п. 16 декларації зазначено, що ліквідація бідності на основі сталого економічного зростання, соціального розвитку, охорони довкілля і соціальної справедливості вимагає залучення жінок до економічного та соціального розвитку, рівних можливостей і повної та рівноправної участі жінок і чоловіків. Крім того, згідно з п. 36 економічний розвиток, соціальний розвиток і охорона навколишнього середовища є взаємозалежними та взаємодоповнюючими компонентами сталого розвитку, що являє собою основу наших зусиль, спрямованих на підвищення якості життя всіх людей. За допомогою цієї конференції було сформовано загальне бачення необхідності забезпечення рівних прав і свобод для жінок у різних сферах, незалежно від будь-яких обставин. Загалом її проведення сприяло об’єднанню жінок за свої права на порозі нового тисячоліття. На жаль, за всі ці роки державам не вдалося в повному обсязі виконати зобов’язання Пекінської платформи дій, але вони намагаються слідувати їй як основній трансформаційній глобальній програмі для досягнення ґендерної рівності та розширення можливостей жінок. До речі, під час 64-ї сесії Комісії ООН зі становища жінок у березні 2020 року було здійснено огляд Пекінської платформи дій за 25 років, результатом якого стало прийняття Політичної декларації. У ній, зокрема, наголошується на тому, що ґендерна рівність та розширення прав і можливостей усіх жінок та дівчат є вирішальними для досягнення прогресу в усіх Цілях сталого розвитку, особливо під час Десятиріччя дій ООН (2020—2030 роки). В огляді звернено увагу на те, що лише 39 відсотків жінок працюють у сфері охорони довкілля, а 33 відсотки беруть участь у прийнятті рішень у межах Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, Кіотського протоколу та Паризької угоди.

Нагадаємо, що серед 17 Глобальних цілей сталого розвитку, яких державам слід досягти до 2030 року, вказаним у резолюції Генеральної Асамблеї ООН
№ 70/1 «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року», ціль 5 спрямована на забезпечення ґендерної рівності. Відсутність дискримінації щодо жінок і дівчат та розширення їх прав і можливостей у будь-якій сфері сприяє економічному зростанню та сталому розвитку держав. До того ж більша кількість цілей має природоохоронне спрямування, включаючи ціль 13, яка передбачає невідкладні заходи щодо боротьби зі зміною клімату та її наслідками.

Загалом усі цілі збалансовують три основні виміри сталого розвитку: економічний, екологічний і соціальний. Безумовно, розв’язання екологічних проблем, як і забезпечення рівних можливостей для жінок, повинно здійснюватися в комплексі, що є запорукою сталого розвитку держав. В Указі Президента України № 722 від 30 вересня 2019 року «Про цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» Володимир Зеленський не тільки постановив дотримуватися Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року, а й рекомендував Національній академії наук України та іншим науковим установам ураховувати такі цілі під час визначення напрямів наукових досліджень.

Варто зауважити, що 7 лютого 2018 року Комітетом ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок було ухвалено Загальну рекомендацію № 37 щодо пов’язаних із ґендерною проблематикою аспектів зменшення ризику катастроф у контексті зміни клімату. У п. 3 зазначено, що в багатьох випадках ґендерна нерівність обмежує контроль жінок та дівчат над ухваленням рішень, що впливають на їхнє життя, а також їх доступ до багатьох ресурсів. Унаслідок цієї нерівності жінки та дівчата є більш уразливими до спричинених катастрофами ризиків і втрат, що пов’язані з їхніми засобами до існування, і менш здатні пристосовуватися до змін кліматичних умов. Відповідно до п. 7 належним чином розроблені ініціативи щодо зменшення ризику катастроф та зміни клімату, які забезпечують повноцінну та ефективну участь жінок, можуть сприяти досягненню справжньої рівності жінок і розширенню їхніх прав та можливостей, водночас забезпечуючи досягнення цілей стосовно сталого розвитку, зменшення ризику катастроф і зміни клімату. Загалом Рекомендацію № 37 було розроблено з метою висвітлення заходів, за допомогою яких держави зможуть досягти ґендерної рівності як чинника, що зміцнить здатність до адаптації окремих осіб та громад на глобальному рівні в умовах зміни клімату.

Урядова уповноважена з питань ґендерної політики Катерина Левченко під час вищеза-значеного вебінару в 2021 році нагадала про Резолюцію Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», прийняту 31 жовтня 2000 року, в якій підтверджується важлива роль жінок у розбудові миру та необхідність їх рівноправної і всебічної участі у всіх зусиллях із підтримки та просування миру і безпеки. На її думку, ґендерна складова має стати однією з основних складових сучасної української екологічної політики, а принципи резолюції повинні бути покладені в основу розробки документів, спрямованих на забезпечення як ґендерної рівності, так і екологічної безпеки. Доцільно підкреслити, що 28 жовтня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження «Про затвердження Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року» для розширення участі жінок у мирних процесах і постконфліктному відновленні.

З кожним роком збільшується кількість переслідувань екологічних і кліматичних активісток, особливо в країнах Латинської Америки. Жінки продовжують виборювати своє право на сприятливе навколишнє середовище та безпосередню участь у прийнятті природоохоронних рішень. Так, 4 березня 2018 року було укладено Регіональну угоду про доступ до інформації, участь громадськості та правосуддя з питань довкілля в Латинській Америці та Карибському басейні (Угода Есказу). Вона є першим міжнародним договором у цьому регіоні, прийнятим під егідою Економічної комісії ООН для Латинської Америки та Карибського басейну, який містить конкретні положення щодо створення безпечних умов для роботи правозахисників у сфері охорони довкілля. Угода насамперед спрямована на протидію ґендерної нерівності та дискримінації у цій сфері, а також покликана гарантувати процесуальні екологічні права. Нагадаємо, що 25 червня 1998 року було прийнято Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) з метою захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров’я та добробуту. Україна ратифікувала її 6 липня 1999 року.

Наша держава, спираючись на європейські цінності, намагається проводити комплексну ґендерну політику, за якої жінки та чоловіки мали б рівні права та можливості в будь-якій сфері. В Україні відсутні нормативно-правові акти, які б безпосередньо зачіпали питання ґендерної рівності в умовах кліматичних змін. Незважаючи на це, слід вказати на два основні закони, що визначають правові засади забезпечення ґендерної рівності та недискримінації загалом. Такими є Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 березня 2005 року та Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 6 вересня 2012 року. Перший документ було прийнято з метою досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності, а другий — з метою протидії дискримінації для забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина. Крім того, наша держава працює над розробкою Стратегії ґендерної рівності до 2030 року, в якій мають бути відображені проблемні аспекти захисту та реалізації прав жінок у зв’язку з негативним впливом кліматичних змін.

З 15 по 26 березня 2021 року відбувалася 65-та сесія Комісії ООН зі становища жінок, при-свячена обговоренню повної та ефективної участі жінок та прийняттю рішень у суспільному житті, а також ліквідації насильства для досягнення ґендерної рівності та розширення прав і можливостей усіх жінок та дівчат. Безумовно, і Україна брала в ній участь.

Отже, незважаючи на певні складнощі, які виникають у зв’язку з реалізацією прав жінок в умовах зміни клімату, наша держава працює над удосконаленням ґендерної політики шляхом розробки ефективних законодавчих механізмів, які б забезпечили рівні права та можливості для всіх. Першочерговим завданням для України є інтеграція ґендерної складової у всі сфери життєдіяльності людини, включаючи захист навколишнього середовища, за допомогою залучення більшої кількості жінок до планування, підготовки і впровадження заходів з адаптації та подолання наслідків кліматичних змін, а також їх участі у прийнятті важливих природоохоронних рішень. У свою чергу, перегляд підходів до формування та реалізації гендерної політики і своєчасне реагування на суперечливі питання сприятимуть зменшенню нерівності між жінками та чоловіками, а не її поглибленню. Наостанок варто нагадати слова колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер, які процитувала перша леді нашої держави Олена Зеленська на Українському Жіночому Конгресі два роки тому: «Якщо треба добре сказати — треба покликати чоловіка. Якщо треба зробити — треба покликати жінку». Вона відзначила, що тільки завдяки спільній та рівноправній взаємодії жінок і чоловіків є всі шанси досягти успіху.

Із досьє «Голосу України»

Яна Павко — молодий і перспективний науковець, кандидат юридичних наук, юрист-міжнародник, науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Закінчила з відзнакою Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та аспірантуру. Є автором майже 90 наукових праць з актуальних проблем міжнародного права. Сфера її інтересів охоплює питання міжнародного екологічного права, міжнародного морського права, міжнародного права прав людини та ін. Постійно друкується на сторінках авторитетних юридичних фахових і громадсько-політичних видань.

Яна ПАВКО, кандидат юридичних наук, юрист-міжнародник, науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України.