На пошті у Риковому.
Відділення зв’язку — наче після бомбування
Люди скаржаться, що у відділенні зв’язку працівники обслуговують відвідувачів у — без перебільшень — печерних умовах. А занедбаний вигляд пошти, що нагадує якусь стару хижку для волоцюг, спотворює центр селища, яке шляхом до азовського узбережжя часто відвідують курортники з усієї України та закордоння — адже звідси до моря лише вісімнадцять кілометрів.
— Будівля пошти стоїть із розтрісканими стінами та обшарпана настільки, наче після бомбування. Там навіть немає світла, взимку холодно. Громада й сама б його відремонтувала. Та закон не дозволяє вкладати бюджетні гроші у нерухомість, що не є комунальною власністю, а «Укрпошта» фінансувати приведення її до ладу не поспішає, хоча, наскільки мені відомо, колектив із таким проханням звертався до херсонської дирекції відомства не раз, — нарікає староста селища Рикове Тетяна Тиць. — При цьому персонально до листонош і начальника відділення у нас жодних претензій немає — вони роблять, що можуть, і свої обов’язки виконують справно.
Автор цих рядків приїхав до Рикового, щоб на власні очі переконатися у справедливості скарг. І побачене, так би мовити, перевершило всі сподівання (найгірші). Зовні відділення зв’язку, яке ділить приміщення із уже закритим підрозділом «Укртелекому», має жахливий вигляд — стіни й фундамент вкривають тріщини, вікно ззаду розбите й частково закрите шматком заліза. Але головні сюрпризи чекають клієнтів усередині. Тут централізоване опалення давно не працює, а в операторському залі встановили «буржуйку». Та обігріти велике приміщення в холоди вона просто неспроможна, тому зимою температура в ньому лише трохи вище нуля. Через протікання даху стеля розтріскалася, освітлення також вийшло з ладу. Тож працюючи вечорами на місці оператора, завідувачка відділення Наталя Пінаєва вдягає налобний ліхтарик, наче шахтар чи спелеолог. От вам і печерні умови. Але не їх боїться Наталя Іванівна, загартована багатолітньою роботою в спартанських умовах.
— У приміщенні відключена сигналізація, і через розбите вікно будь-коли можуть залізти злодії — у суміжних приміщеннях «Укртелекому» вони вже побували двічі. Я вночі спати від тривоги не можу — адже відповідаю за посилки та інші цінності, які зберігаються тут, — поділилася тривогою із журналістом завідувачка відділення зв’язку у селищі Партизани. Не раз зверталася до «Херсонпошти» із проханням виділити кошти на невідкладний ремонт будівлі, через Вайбер надсилала туди фотографії. Там про все чудово знають і... нічого. Грошей, кажуть, немає.
Замість газет — консерви
При цьому відділення зв’язку у Риковому гроші заробляє справно. Але не реалізацією періодики: на селище із 3 984 мешканцями для продажу вроздріб надсилають, приміром, один екземпляр «Голосу України». Натомість у відділенні зв’язку широкий вибір... круп, туалетного паперу, м’ясних і рибних консервів. Одних тільки рибних я нарахував на полиці аж десять видів! А от стійка для газет — порожня, тільки вітер у ній висвистує. І якщо ви гадаєте, що то тільки в Риковому пошта занедбана, то глибоко помиляєтеся.
У сусідньому селі Догмарівці пошту закрили взагалі — на дверях можна тільки замок поцілувати. У селищі Сиваському далі по трасі також зустрічаємо обдерті стінки, протічки в стелі та зачовгану підлогу. Немає навіть стійки для періодики: видання розвішують на мотузочку вздовж пічки, наче щойно випрану білизну. Завідувачка відділення Юлія Степанова каже, що на ремонт коштів не виділяли ні цього, ні минулого, ні позаминулого року.
До речі, і в селищі Риковому, і в Сивашівці жоден(!) з поштарів не отримує повної заробітної плати. Одні працюють на половину ставки, інші на 0,6—0,7 відсотка, хоча роботи від цього у великих населених пунктах, як ви розумієте, не меншає. Але ж завдяки такій економії на людях завжди можна показати «прибутковість» системи.
Херсонська область.
Закрита пошта у Догмарівці.
Газети на мотузочках у відділенні зв’язку селища Сиваське.
Фото автора.
