На знімку: військовий капелан Слов’янського полку отець Діонісій (праворуч) поруч із автобусом, у якому проводить деякі обряди, зокрема сповідь.
Як розповів начальник служби соціально-психологічного моніторингу та аналізу відділу психологічного забезпечення департаменту персоналу ГУ Національної гвардії України полковник В’ячеслав Іллюк, мобільні групи психологічної підтримки з’явилися понад чотири роки тому. Нині вони діють на ротаційній основі. Такі умови потребують подальшої уніфікації підходів у роботі військових фахівців.
Більшість учасників зборів мають певний бойовий досвід, і це значно полегшує їм налагодження контакту з особовим складом. Інші фахівці щойно закінчили Національну академію Національної гвардії за профілем психології. Отже, збори стали слушною нагодою, аби досвідчені офіцери передавали молодим колегам набуті роками навички та знання. «Молоді психологи навчаються, як діяти в тих чи інших ситуаціях, і найближчим часом зможуть це застосовувати на практиці», — повідомив полковник Іллюк. Він має чотири вищі освіти, дві з них — психологічного профілю.
Офіцер-психолог групи морально-психологічного забезпечення угруповання НГУ в ОТУ «Північ» Олег Колісник лік своїх відряджень до зони АТО (а потім ООС) веде з літа 2014 року. «У кожного психолога свій інструментарій, — розповів він. —
Це стосується, зокрема, роботи над покращенням психоемоційного стану і виявлення проблем, які можуть виникати у військових колективах, особливо у невеличких групах людей».
За словами Олега Колісника, важливим є аналіз готовності до виконання завдань за призначенням. Робота психолога у районі проведення Операції об’єднаних сил потребує аналізу великих обсягів даних, адже потрібно не лише своєчасно виявити проблему, а й знати, як не допустити її негативного розвитку та надати певні рекомендації командирам.
«Служу з чотирнадцятого року, — розповів лейтенант Костянтин Стерліков. — До цього був у добровольчому батальйоні «Вінниця-1», потім пішов служити у військову частину 3008. Відслужив два роки, після цього я вступив до Київської академії, до лав Національної гвардії. Після року навчання нас перевели у Харків. Там я провчився ще три роки. Ці збори, вважаю, були продуктивними, я отримав багато практичних порад щодо підвищення ефективності психолога».
Костянтин починав військову кар’єру з гранатометника, проте й у цивільному житті був не менш цікавою та різнобічною особистістю. За першою освітою він — бухгалтер, свого часу був бійцем ММА та належав до субкультури футбольних фанатів.
Офіцер-психолог групи морально-психологічного забезпечення угруповання НГУ в ОТУ «Схід» підполковник Едуард Співак розповів про свій досвід бойової служби. «Мав можливість із чотирнадцятого року бути не психологом, а командиром блокпоста, — зазначив він. — Тому була змога відчути й побачити роботу командирів та офіцерів. Нині цей досвід мені стає у пригоді під час індивідуально-психологічного консультування, оскільки я розумію той обсяг проблем, який лягає на плечі керівника, командира, солдата».
Тим часом в угрупованні НГУ в ОТУ «Північ» активно використовують мобільний центр психологічної підтримки. Він дає змогу перемістити на певний час бійців із взводних опорних пунктів чи блокпостів у комфортніше середовище.
Забезпечуються оптимальні умови, людина може огорнути себе ковдрою чи просто обійняти подушку. І ці, здавалося б, прості прийоми знімають напруження та налаштовують військовослужбовця на діалог із психологом.
«Мобільний центр психологічної підтримки використовується з військовослужбовцями, які проходять службу в зоні ООС. Це дуже зручний засіб дістатися до військовослужбовців саме психологу. До мобільної групи психологічної підтримки можуть входити капелан і психіатр. У цьому мобільному центрі дуже багато обладнання, щоб працювати психологу. Ми маємо змогу проводити індивідуальну та групову роботу», — каже начальник служби психологічного забезпечення Слов’янського полку майор Оксана Овсієнко.
Останнім часом зростає роль та активність військових капеланів, які працюють у тандемі з психологами. Ця тенденція поглиблюється у процесі імплементації стандартів НАТО в Україні.
Військовий капелан Слов’янського полку отець Діонісій розповів: «Виїжджаємо на місця, де бійці несуть службу. Я як капелан маю змогу в цьому автобусі провести деякі обряди, наприклад сповідь. Дуже багато бійців звертаються до капелана і психолога у життєвих ситуаціях».
Священики зазначили в розмові, що певний відбиток на їхню роботу наклала пандемія COVID-19. Утім, і за цих умов вони здатні здійснювати більшість обрядів та треб. У рамках зборів капелани виявили ініціативу та провели богослужіння біля пам’ятника Тарасу Шевченку і так вшанували пам’ять видатного сина України, який словом пробудив свій народ від тривалого летаргічного сну бездержавності та комплексу меншовартості.
Фото прес-служби НГУ в ОТУ «Північ».
