Минулий рік завершили успішно

— Миколо Юрійовичу, у низині Закарпаття — весна, на Верховині заранки ще повівають студінню. Але календар невпинно веде нас до тепла. І все ж, якщо підсумувати, то яким видався минулий — рік першої пандемії?

— Попри обмеження й труднощі з пандемією, можемо загалом констатувати: для нашої установи він був успішним. Виконано всі намічені природоохоронні і науково-дослідні плани. Навіть у рекреаційному напрямку, на який найбільше впливає пандемія, — маємо здобутки. Хоча й скоротилася кількість відвідувачів, але ми все ж таки заробили понад 2,5 млн грн лише з рекреації. Ці кошти — важливий ресурс для оплати праці і вдосконалення рекреаційної інфраструктури. Розпочали також будівництво кількох нових об’єктів. Радує й те, що зросло число піших туристів, які охоче користуються нашими стежками. І саме ця категорія мандрівників — найбільш екологічно свідома. Сподіваємось, що успішним буде й рік поточний — для цього докладаємо всіх зусиль.

— Багатьом цікаво, як перезимували клишоногі у Реабілітаційному центрі бурого ведмедя?

— Зима видалася досить теплою, тож у сплячку залягли одинадцять клишоногих. Нагадаю, що у Реабілітаційному центрі бурого ведмедя (на знімку) зараз утримується 32 особини. Площа центру становить 12 гектарів. І ми розпочали розширення території центру ще на шість гектарів. Зроблено вже багато, але треба більше. Вирішується питання подальшого фінансування цього об’єкта, адже в Україні ще багато бурих ведмедів, яким потрібен прихисток у напіввільних умовах Синевирських гір. Хочу підкреслити: Реабілітаційний центр бурого ведмедя — спеціалізований заклад національного значення.

— Незабаром період відпусток. Як готуєтеся до нового туристичного сезону?

— Віримо, що українці здолають коронавірус, принаймні, зменшаться масштаби захворювань. Це дасть підстави для послаблення карантинних обмежень, а отже, до нас приїдуть туристи. До цього готуємося ретельно. Вже проводимо ремонти та благоустрій в рекреаційних зонах. Створюємо й нові атракції. Наприклад, ми спорудили дерев’яну колибу (на знімку) у традиційному стилі на пагорбі над Чорною рікою. В цій мальовничій місцевості влітку чимало туристів, яких дуже цікавить колишнє ремесло бокорашів-плотогонів. А ще звідси бере початок популярна екологічна стежка до Дикого озера. Тож нова колиба стане ще однією родзинкою для мандрівників.

Зверніть увагу: ця колиба — не ресторан, як багато-хто звик. Первісно колиби були тимчасовим житлом лісорубів і бокорашів, які саме в цьому урочищі колись заготовляли, сортували і сплавляли деревину річкою. Зараз подібні споруди дуже цікавлять туристів. Цей об’єкт має якраз рекреаційне призначення. Дах на колибі зведено з дранки, що гармонійно вписується в ландшафт. Також ми недавно замінили дахи на двох великих спорудах в урочищі Остріки, поблизу центрального офісу НПП «Синевир». Зараз зводимо ще один важливий об’єкт — туристично-інформаційний центру (ТІЦ) у селі Вільшана. Тут мальовнича природа, а неподалік ще й унікальні букові праліси. Новий заклад сприятиме розвитку туризму в «Синевирі», надаватиме вичерпну інформацію мандрівникам про рекреаційну інфраструктуру та можливості відпочинку в регіоні. Особливі сподівання покладаємо на те, що незабаром буде відремонтована дорога на відрізку Синевир — Колочава — Буштино, а це однозначно пожвавить туристичну сферу.

До речі, НПП «Синевир» раніше уже створив два туристично-інформаційні центри у селах Синевир (урочище Остріки) і Негровець (урочище Глуханя). Ці заклади показали свою ефективність, тож розширення мережі ТІЦів триватиме. Вони поширюватимуть інформацію про регіон задля залучення якомога більшої кількості відпочивальників і дбатимуть про формування привабливого туристичного іміджу краю. ТІЦи відіграють й еколого-освітню функцію. До речі, Нацпарк упродовж багатьох років активно співпрацює з місцевими громадами і школами. Впевнений, що ця співпраця продовжиться і матиме чимало позитивних результатів.

Глемпінги не шкодять довкіллю і радують мандрівника

— Миколо Юрійовичу, які новації очікують туристів у парку в майбутньому?

— Сподіваємось потішити туристів такими незвичними для нас об’єктами відпочинку, як глемпінги.

— Варто би пояснити читачеві, що це таке...

— Глемпінги — це легкі комфортабельні будиночки або шатра. І відносно новий формат відпочинку, орієнтований на тих, хто хоче побути ближче до природи, але з комфортом рівня готелю. Від ночівлі в наметі глемлінг відрізняє комфорт: м’які повноцінні ліжка, облаштовані ванні кімнати та туалети, навіть кондиціонер і кухня, не кажучи вже про набір зручних меблів для відпочинку. А ще глемпінг не має робити шкоди природі — це головна особливість. Саме тому глемпи — це шатра або сфери, що легко монтуються і для зведення яких не потрібно робити капітальні втручання в навколишнє середовище.

У багатьох країнах вони набули популярності, думаю, що і в нас знайдуть своїх клієнтів. Нині розроблено проект «Глемпінги — створення ексклюзивного туристичного продукту в природоохоронних територіях», який ініціювала Асоціація «Єврорегіон «Карпати — Україна» спільно з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, а його реалізація відбудеться на кількох територіях природно-заповідного фонду, зокрема, і в НПП «Синевир».

...І токують червонокнижні глухарі

— Парк проводить широку природоохоронну діяльність. Тож, як живе дика природа і які заслони ставите браконьєрам?

— У парку «Синевир», в окремі періоди, не дивина перестріти стадо оленів навіть на автомобільній дорозі. Отже, така картина характерна не лише для всіма знаного американського Єллоустону. Але для нас це й додатковий виклик: дикі тварини можуть стати об’єктом знищення. Через це ми посилено охороняємо природні екосистеми і місця культурного ландшафту, де пролягає сезонна міграція тварин, зокрема, оленів і косуль. Проте браконьєрства іноді не вдається уникнути.

Впродовж останніх десяти років на території парку трапилися два випадки браконьєрства, один з яких цього року. 21 лютого наші працівники виявили сліди сторонніх осіб і одразу пішли за ними, проте, на жаль, браконьєри встигли вбити оленя.

Осіб, що вчинили злочин, встановлено. Порушено кримінальну справу, матеріали передано до суду.

У цей весняний період у лісах НПП «Синевир» відбувається токування глухарів — важливий період у житті цих червонокнижних пернатих, від якого залежить подальша їхня чисельність. У зв’язку з цим вживаємо відповідних заходів, спрямованих на охорону, вивчення та облік токовищ. До речі, зараз на території парку триває «сезон тиші».

Не можу не звернути увагу на ще одне актуальне питання: збереження первоцвітів, масове цвітіння яких відбувається зараз. Особливо цінними і рідкісними в межах нашої території є підсніжник білосніжний, білоцвіт весняний, шафран Гейфеля.

Масове збирання цих рослин може призвести до знищення популяцій. Тож зараз проводимо екологічну акцію «Збережи первоцвіти», а служба державної охорони природно-заповідного фонду парку посилила охорону урочищ, у яких зростають ефемероїди.

Співпраця: нове оснащення, формений одяг і спільні семінари з американцями

— Відомо, що «Синевир» активно долучається до різних проектів, зокрема міжнародних...

— Результати радують. Наприклад, участь у проекті «Підтримка природно-заповідних територій в Україні» останнім часом дала нам не лише добрі знання у різних напрямках, а й технічне обладнання для ефективнішої комунікаційної діяльності та підсилення польових досліджень — найсучасніші фотоапарати, відеокамеру, дрон, спікерфон.

Недавно в рамках згаданого проекту парк отримав квадроцикл з гумовими гусеницями. Цей пілотний транспортний засіб передано нам для тестування і визначення доцільності придбання для решти територій — учасників проекту. Завдяки гусеницям такий транспорт може використовуватися цілий рік, навіть за умов випадання великих снігів. Він стане в пригоді працівникам парку при здійсненні природоохоронних заходів. І це ще не все. Проект також передбачає забезпечення служби державної охорони природно-заповідного фонду НПП «Синевир» автомобілями високої прохідності і мотоциклами — для оперативного реагування.

Недавно ми провели зустріч з керівником проекту «Підтримка природно-заповідних територій в Україні» Міхаелем Бромбахером за участі голови Закарпатської обласної ради Олексія Петрова. Спільно обговорили питання фінансування проектом таких важливих об’єктів, як візит-центр Реабілітаційного центру бурих ведмедів, а також візит-центр біля Музею лісу і сплаву і навіть обміркували можливість інвестування у реконструкцію самого музею. Радує, що у нас є порозуміння, тож невдовзі очікуємо виділення коштів. А вже найближчими днями працівники служби державної охорони «Синевира», а це понад 100 осіб, отримають від проекту сучасний формений одяг.

Для парку важливе не лише технічне оснащення, а й висока кваліфікація наших працівників. Тож не втрачаємо жодної нагоди вчитися і розвиватися. Свіжий приклад: представник Національного природного парку «Синевир» розпочав роботу у піврічній освітній програмі, започаткованій відділом міжнародних програм Лісової служби США за співпраці з Українським благодійним фондом «Центр громадських ініціатив». У рамках програми відбудеться серія віртуальних семінарів з екологічної освіти. Головне завдання проекту — створити мережу інструкторів і молодіжних лідерів, які втілюють заходи, що передбачають екологічне навчання.

Сторінка «Синевира» у соцмережі найпопулярніша серед природно-заповідних установ України

— Як парк здійснює еколого-освітню роботу в умовах карантину, адже цей вид діяльності потребує контакту з людьми?

— Ми працюємо з різними цільовими аудиторіями, починаючи від молоді, закінчуючи місцевими жителями і туристами. На окремих етапах зараз ця робота, ясна річ, відрізняється від тієї, яку ми проводили у попередні роки. Раніше особливий акцент ставився на живу комунікацію, але через пандемію виникли обмеження. Та альтернатива завжди є.

Тож значна еколого-освітня робота проводилася через соціальні мережі і засоби масової інформації. І не лише.

Національний природний парк «Синевир» став одним з перших серед подібних установ, який «освоїв» Facebook для згаданих цілей. Сьогодні сторінка парку у цій соцмережі має найбільшу кількість користувачів серед аналогічних сторінок природно-заповідних установ України. Їх нараховується майже тринадцять тисяч.

Цими днями ми започаткували свою офіційну сторінку ще й у Instagram. Парк і раніше працював у цій соцмережі, але лише з молодшою аудиторією, зосереджуючись на еколого-освітніх завданнях. Зараз ця сторінка має за мету ширше розкрити світові красу природи Національного парку, закликати берегти це надбання, ділитися ідеями та інформацією про свою діяльність. Звісно, еколого-освітня складова тут теж буде яскраво присутня. Сторінка у Instagram не буде повним дублюванням інформації, що публікується парком у Facebook. Ми підготували для читачів багато цікавого. Крім цього, зараз працюємо над новим сучасним сайтом, сучасний дизайн якого розробили фахівці проекту «Підтримка природно-заповідних територій України».

— Торік восени верховинці довірили вам мандат депутата Закарпатської облради. Які важливі питання земляків порушуватимете на обласному рівні?

— Хочеться зробити багато й одразу. Не завжди так вдається. На перший план ставлю добробут горян. А він можливий за економічного розвитку краю і країни загалом. Розвій економіки без інфраструктури неможливий. Починати потрібно з доріг. Уже торік на Міжгірщині відремонтовано автошлях на відрізку Воловець — Міжгір’я — Синевир — Синевирська Поляна. Це велика справа для розвитку нашого краю, передусім для туристичної галузі, яка для нас є пріоритетною. Водночас існує гостра потреба у ремонті ділянок доріг Синевир — Колочава — Буштино, Негровець — Потік, Синевирська Поляна — Свобода. На засіданні другої сесії обласної ради VІII скликання я подав депутатський запит з проханням внести згадані автодороги до переліку доріг, на яких у 2021 році в рамках діючих програмних документів проводитимуться ремонтні роботи. Крім цього, я звернувся, і мене підтримали депутати, із запитом відремонтувати ділянки дороги до урочища Гирсовець села Колочава, а також дороги Колочава — Сухар.

Недавно я відстоював можливість закупівлі шкільних автобусів за кошти відповідної обласної програми для підвезення учнів до шкіл у селах Колочава і Синевирська Поляна, а також звернувся з проханням розглянути можливість закупівлі за кошти програми «Здорова країна» спортивних майданчиків для Колочавської, Синевирської та Пилипецької ОТГ. Уже вдалося посприяти з виділенням автомобілів швидкої допомоги для гірських сіл Торун та Ізки. Сподіваюсь на розуміння і підтримку органів обласної й районної влади і в інших важливих питаннях.

Розмову вели Юрій БАБІЧИН, Василь НИТКА.

Закарпатська область.

Фото надано прес-службою установи.