За темпами еміграції Тернопільщина посідає перше місце в Україні. Останніми роками в пошуках роботи звідси виїхали понад 100 тисяч осіб. В основному це молоді освічені люди працездатного віку. «Заробітчани Галичини й Волині: їх минуле й сьогодення. Що змінилося?» — дводенний науково-практичний семінар на таку тему відбувся в Тернополі і Кременці. Організувала його Українська всесвітня координаційна рада за участю науковців, громадських організацій Києва, Львова, Тернополя та інших міст, представників трудової міграції.
На думку голови асоціації українців Іспанії Михайла Петруняка, більшість трудових мігрантів, які працюють у цій країні, не збираються повертатися. Хоч на чужині їм доводиться нелегко, однак і в нинішній Україні вони не бачать для себе майбутнього. Натомість 90 відсотків українців, які трудяться в РФ, планують повернутися додому. Про це розповів представник об’єднання українців Росії Валентин Пилипчук.
Нині ми є свідками четвертої хвилі еміграції. Якщо раніше наші земляки в пошуках кращої долі виїжджали до Аргентини, Бразилії, Боснії і Герцеговини, Франції, Бельгії, Німеччини, Австралії, Парагваю та Уругваю, то тепер переважають Італія, Іспанія, Португалія, Чехія, Польща, Росія. Причому українці із західних областей традиційно виїжджають до європейських країн, зі східних — до Росії. Попередні покоління зоставляли Україну, коли вона належала імперіям. Що нині змушує людей полишати суверенну державу, за незалежність якої боролись діди-прадіди? На думку професора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Миколи Бурмака, як і сто років тому, причиною є неможливість реалізуватися в нинішніх реаліях.
Голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда вважає, що понад 90 відсотків трудових мігрантів, які працюють у європейських країнах, є втраченими для України, вони навряд чи повернуться на рідну землю.
«Неповернення молодих освічених людей працездатного віку — серйозна втрата для держави. На їхнє місце приїдуть нелегали з країн третього світу, а це вже загроза нації».
Тому, на його думку, влада має подумати над тим, як не допустити виїзду за кордон дітей заробітчан. Чи не запізно? Як на мене, час «ікс» уже настав: чимало трудових мігрантів забирають не лише дітей, а й батьків.
Чи можна повернути хоч частину українців з-за кордону? Якщо створити робочі місця з належною оплатою, то це реально. Але якщо влада й далі так тиснутиме на малий і середній бізнес, то про які нові робочі місця може йтися? Ще одне актуальне питання — невизначеність коштів, які надходять до України від заробітчан, а йдеться про мільярди доларів. Якщо раніше вони вкладали їх у будівництво квартир, освіту дітей, то тепер цей потік міліє. Банкам люди не дуже довіряють, тож велика кількість грошей осідає в «панчохах».
— Ми не раз зверталися до державних інституцій з пропозицією на законодавчому рівні визнати ці кошти прямими інвестиціями в державу, — каже Олексій Кайда. — Слід терміново змінювати законодавство, щоб легалізувати їх, але в жодному разі не оподатковувати, оскільки це вже було зроблено в країнах, де їх заробили.
Гостро звучала і проблема соціального сирітства. Щоправда, тепер на Тернопільщині створюють базу даних дітей заробітчан, які потребують соціальної підтримки.
За словами голови Української всесвітньої координаційної ради Михайла Ратушного, такі семінари відбудуться в регіонах, де відтік робочої сили найбільший. Напрацьовані рекомендації буде надіслано владним структурам.
Тернопільська область.
