Спокій міста стереже з майже 400-метрової висоти замок королеви Бони. Стереже вже не одне століття, приймаючи на себе удари численних ворожих набігів, штурмів тощо.

Згідно з польськими джерелами, Кременець як укріплене місто існував уже в 1064 році. А кременецький замок, побудований на стрімкій горі, пережив навіть навалу Золотої Орди. Хоча, на жаль, самі ж захисники на чолі із Васильком Романовичем цю фортецю і розібрали. Відродження замку почалося на початку 90-х років ХІІІ століття з ініціативи тодішнього правителя Волині Мстислава Даниловича. Однак замку судилася таки лиха доля. Постійна зміна підданства призводила до такої ж постійної його руйнації. Після чергового відновлення у 1350—1430 роках за великого князя Литовського Вітовта фортеця і надалі стає ареною бойових дій через прикордонне розташування міста.

Аж ось у ХVІ столітті досить розвинуте на той час місто Кременець разом із прилеглими угіддями стає подарунком короля Польського і великого князя Литовського Сигізмунда І дружині Боні Сфорца. Сталося це 1536 року.

Як стверджують історики, cама Бона в Кременці ніколи не була, хоча володіла ним понад 20 років. Скільки дивного та недоброго говорили колись про цю володарку Польщі! Подейкують, що ця розумна італійка у свої 42 роки була красунею, однак, незважаючи на це, Бона була просто схиблена на ідеї вічної молодості. А позаяк пластичної хірургії в ті часи не було, то для омолодження вона начебто використовувала кров невинних дівчат. Просто моторошно стає. Чого варта лише легенда про міст із волосся, яким королева діставалася до замку. Або переказ, що й до сьогодні переховується королева Бона в криниці підземного палацу і на Великдень виходить із підземелля, тримаючи в роті золоті ключі від таємної скарбниці, повної золота.

Легенди легендами, та замок усе ж дечим зобов’язаний дружині короля. Вона укріпила стіни, вежі, казарми та порохівні. Але, управляючи краєм через своїх старостів, Бона запровадила систему грошових і натуральних податків, жорстко визискуючи народ. Через те, мабуть, про неї і лишилися такі не вельми прихильні спогади.

Утім, гора і замок на ній аж до сьогодні мають назву, пов’язану з іменем королеви Бони. Ця версія найпоширеніша, хоча є й інші. Припускається, що назва Бона може бути значно давнішою і пов’язаною з тим, що язичницькі образи і обряди після введення християнства ще не зовсім стерлися в пам’яті людей. Не виключено, що давні люди володіли знаннями римської міфології, в якій Бона Деа — добра богиня. А ще простий народ Бону називав польовою годувальницею, покровителькою сільської общини. Можливо, вдячні люди асоціювали гору саме з цією богинею. Питань чимало, було б бажання досліджувати!

Нині Замкова гора — туристичний об’єкт в межах Національного природного парку «Кременецькі гори». Готична арка брами веде до замкового подвір’я. Ліворуч колись була криниця, вибита в скелі. Це звідси нібито з’являється Бона з ключами в роті. Це тут, за переказами, треба шукати заховані скарби. Пробували не раз. Зокрема, 2004 року місцевий школяр змайстрував прилад для пошуку захованих на горі таємниць. Прилад спрацював, та не скарби знайшов хлопець, а німецькі снаряди часів Другої світової. Зі «скарбом» довелося розбиратися саперам. А Бона? А що Бона? На Великдень вона знову шукатиме, кому передати підземні багатства…