У світі є одна країна,
Що ніжно зветься Україна, —
Квітучий край степів, ланів.
І буде хай вона єдина
Та не втрача своїх синів,
Життям що платять
за свободу
Для рідного свого народу!..
Молюся я за цю країну —
Свою величну Україну —
Та все в дарунок їй несу:
Весняну квітку, мов перлину,
І слова щирого красу,
І серця всі мої надбання,
І ніжність вірного кохання.
Благати Бога не втомлюся.
(Мене навчила так матуся —
Просить Його до забуття...
За це низенько їй вклонюся
І буду вдячна все життя).
О милий, рідний,
любий Боже,
Ну хто, крім Тебе, допоможе
Моїй країні в час суворий,
Коли війною кожен хворий,
І ллється українців кров?!
Закрий гармати на затвори
І квітне хай одна любов
Між українськими синами.
Благаю, Боже,
будь із нами!
Для себе так я не просила
Ні долі, мудрості, ні сили,
Як за Вітчизну я прошу
Всіх ворогів її знесилить.
Я в серці мрію цю ношу...
Герої наші не вмирають —
Їх небеса благословляють.
Червоний колір — це калина.
Хай жоден більше не загине!
А ще червоний — ніжний мак.
До них душа вкраїнська лине,
Це України вічний знак
І символи мого народу,
Що виборов
свою свободу!
Київ.
На знімку: Пам'ятник на території штаб-квартири ООН у Нью-Йорку. Бронзова скульптура револьвера із закрученим у вузол дулом під назвою «Ні насиллю» шведського скульптора Карла Фредеріка Ройтерсварда.
Світлина Тетяни КОМЛІК.
