Тут вона мешкала з двома дочками, сюди ще дитиною приїздила Леся. На спомин про поетесу зі світовим іменем у місті закладуть сквер.

Місто Могилів-Подільський, вулиця Виноградна, 11. За цією адресою стояв будинок, в якому у 1920—1924 роках мешкала Олена Пчілка. Згодом назву вулиці змінили на Піонерську, а в 1996-му — на Олени Пчілки.

Меморіальну дошку встановили ще у 1972-му. На ній був напис: «У цьому будинку у 1920—1924 роках проживала письменниця Олена Петрівна Косач (Олена Пчілка), мати видатної української поетеси Лесі Українки».

Член-кореспондент Академії наук України, фольклористка, етнограф, активна громадська діячка — це теж про маму Лесі Українки.

Будинок, в якому вона мешкала, розвалили. Сталося це у 1992 році. Пам’ятна меморіальна дошка десь мала б зберегтися?..

Є «копія» будівлі

— Де дошка? Зникла! — розповідає голова Могилів-Подільського краєзнавчого товариства Валерій Войтович.
Сталося це у 1992 році.

— Було зрозуміло, що будинок ніхто не врятує, він ветхий, — продовжує співрозмовник. — Запропонував міській владі запросити фахівців, які б зняли «копію» будівлі. І нам це вдалося. Міськрада оплатила роботу, яку виконали фахівці спеціалізованого науково-реставраційного інституту «Укрзахідпроектреставрація».

Підготовлені ними документи з кресленнями, розмірами, розташуванням кімнат тощо Валерій Войтович досі зберігає в себе. Надрукував їх в одній зі своїх книжок. Крім того, у нього є кілька черепиць і цеглин із розваленого будинку. Каже, знайшов їх на горищі, ще коли будівля стояла. На знімках видно, що покрівля була жерстяна, але на горищі лежало трохи черепиці.

Косачі жили у Могилеві-Подільському у декількох місцях. Про це дізнаємося з їхніх листів. В одному з них значиться провулок Романівський, нині Кармалюка. Однак там не збереглися старі будівлі.

— Ми все-таки вшанували пам’ять матері Лесі Українки, — каже Валерій Войтович. — Меморіальну дошку на її честь встановили на фасаді Будинку школярів. Коли Олена Пчілка проживала у нашому місті, у цьому приміщенні був театр. Тут ставили деякі її п’єси.

На жовтень нинішнього року у Могилеві-Подільському запланована Всеукраїнська конференція краєзнавців. «Драгоманови і Косачі на Поділлі» — така назва одного з тематичних розділів майбутнього зібрання.

Останнім господарем розваленої будівлі була районна організація Держлісгоспу. Деякий час у ньому містилася їхня контора. Нині керівником організації є Віктор Іщук. Що йому відомо про споруду, яку стерли з лиця землі?

Місце для літературної студії

Віктор Іщук пам’ятає той будинок. Каже, він справді був на території їхньої організації. Навряд чи підлягав відновленню.

— Керівником лісгоспу тоді працював інший чоловік, на жаль, його вже нема серед нас, — розповідає Іщук. — Де саме меморіальна дошка, не можу сказати. Мабуть, про це міг знати ще один із наших колишніх працівників — Степан Романишин. Він любив історію, цікавився минулим, досліджував деякі факти про нашу організацію. Нема вже його на світі.

Нове приміщення Держлісгоспу звели поруч з колишнім будинком з меморіальною дошкою. Так стверджує Віктор Іщук.

Сказав, що радитиметься щодо можливості виготовлення нової меморіальної дошки.

Поетеса, фольклористка, майстер витинанок Марія Гоцуляк згадує, як ще у радянські часи зверталися до міської влади з проханням зберегти будинок.

— Планували створити в ньому літературну студію, — каже пані Марія. — На прийом до місцевих керівників ходили відомі на той час літератори Олекса Гринчук, Іван Глинський, Микола Горобець. Нам не відмовляли, але й не допомогли.

Оксана Городинська, керівник Могилів-Подільського будинку народної творчості, розповіла по телефону, що добре пам’ятає той будинок ще зі шкільних років.

— Моя дорога до міської школи № 1 пролягала по тій само вулиці, тоді Піонерській, нині Олени Пчілки, — каже пані Оксана. — Пригадую, моє дитяче серце сповнювалося гордістю від того, що цією вулицею ходила мама Лесі Українки. Зі шкільних років знала, що Леся приїжджала до нашого міста.

Пані Оксані нічого не відомо про те, куди могла подітися меморіальна дошка.

«Слідами» зниклої меморіальної дошки цікавився також у керівника прес-служби обласного управління лісового і мисливського господарства Станіслава Вовка. Він повідомив, що має фотографію будинку з меморіальною дошкою. Коли готували книжку до 100-річчя з часу створення управління лісового господарства області, світлину разом з іншими матеріалами передали з Могилів-Подільського Держлісгоспу.

— Де дошка, мені не відомо, знімок можу надати для газети, — повідомив Станіслав Вовк. — Мені розповідали, що його зберіг Степан Романишин, колишній інженер з лісових культур з Могилева-Подільського.

Через деякий час Станіслав Вовк повідомив приємну новину: «Керівник обласного управління Анатолій Бондар розпорядився відновити меморіальну дошку, — каже співрозмовник. — На його думку, у такий спосіб відновимо історичну справедливість і збережемо пам’ять про родину видатної Лесі. Символічно, що це буде зроблено у її ювілейний рік — 150-ліття з дня народження».

Родина Косачів і Поділля

У Могилеві над Дністром разом з Оленою Пчілкою проживали дві її дочки — Ізидора й Ольга зі своїми чоловіками, а також дружина сина Михайла, який передчасно помер. Звали дружину Олександра Судовщикова, вона теж була письменниця (псевдонім — Грицько Григоренко).

Леся Українка приїжджала до Могилева разом з мамою ще у дитинстві. Нашому краю вона присвятила вірш «Красо України, Поділля!».

У 1924 році до Києва перебралася Олена Пчілка, потім діти з сім’ями, а також Судовщикова. На жаль, родину Косачів не оминули сталінські репресії. Навіть стареньку вже на той час Олену Пчілку.

«Родина Косачів і Поділля» — це назва літературно-краєзнавчого дослідження авторського колективу вінницьких істориків. Вони детально дослідили, чим займалися Косачі у місті над Дністром. Книжка є в обласній бібліотеці імені Тімірязєва.

Вінницька область.

На знімку: у цьому будинку проживала у Могилеві-Подільському мама Лесі Українки. Будинок розвалили, втрачену меморіальну дошку обіцяють відновити місцеві лісівники.

Фото надано Станіславом Вовком.

P. S. Коли матеріал був підготовлений до друку, стало відомо, що меморіальну дошку віднайшли. Про це повідомив Віктор Іщук. За його словами, лежала на одному зі складів. Передали її у Музей лісу обласного управління лісового і мисливського господарства. Нову дошку вже замовили.