Долаючи вирок недолі

Олександр САКВА

29 квітня 2021 1369

Володимир Козявкін та його метод у боротьбі з ДЦП.

Є лиш один гатунок звитяги — повна перемога.

Ернест ХЕМІНГУЕЙ

Є сфери медицини, в яких стинання з хворобами здаються програними наперед — настільки руйнівними є причини, що їх породили. Серед таких безжальних присудів природи є й дитячий церебральний параліч — зловісний ДЦП, обумовлений органічним ураженням центральної нервової системи людини. Тяжке лихо для дитини, її невтішних батьків. Тож медицина вперто шукає шляхи і засоби допомоги нещасним. На цьому фронті в Україні є безумовний лідер — компанія Kozyavkin Mеdical Group (у складі Міжнародної клініки відновного лікування в Трускавці та Львівського реабілітаційного центру «Еліта»), яку 31 рік тому створив і очолює лікар-невролог, Герой України Володимир Козявкін. Його авторський метод інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації під брендом «The Koziyavkin’s Mеthod» за визнанням німецької енциклопедії з дитячої ортопедії входить до четвірки найдієвіших методик лікування ДЦП у світі. До цієї «табелі про ранги» ми ще повернемось, а ось про те, яку фазу потуги набув нині сам метод, розкажемо невідкладно.

Довідково та емоційно

По вірі вашій дасться вам!

Євангеліє від Матвія

Спастика, в перекладі з грецького, — «витягування». В медицині — це грізна властивість скелетної м’язової тканини єднати параліч і гіпертонус м’язів. Як результат, тіло немов вбирається в жорсткий м’язовий корсет, твердий як гіпс. Завдання полягає в тому, щоб розблокувати затиснений ним хребет. Але про це медики дізнались відносно недавно. Це відкриття одноосібно належить Володимиру Іллічу Козявкіну.

За 30 років роботи Львівського реабілітаційного центру «Еліта» та Клініки в Трускавці успішно проліковано понад 70 тисяч дітей із 68 країн. Ефект: 75 відсотків колись знерухомлених, «безнадійних» малюків тримають голову, більш як половина здатні сидіти, п’ята частина юних пацієнтів після реабілітації зробили тут свої перші кроки і майже всі відкрили затиснуту в спазмі долоню.

В електронній базі хворих на ДЦП, що пройшли курс лікування у Львові та Трускавці, — медичні карти десятків тисяч пацієнтів. Це джерело історій, що переважно мають щасливий фінал. Та варто з ними ознайомитись, як від розсудливості викладу не залишиться й згадки. Ось два показові приклади.

Анюту під час народження впустили з рук лікарі. Вона впала на стіл у пологовому залі. Миттєво нагнало гематому. Та найгірше, що удар головою спричинив так званий парез Дюшена-Ерба правої руки, тобто акушерський параліч. Рука, здавалось, почала зменшуватись. Маля не сприймало її як руку — швидше, як зайвий, набридливий рукав, який дитя м’яло, кусало до крові, відкидало. Мама Анюти страждала незмірно; батько залишив доньку і дружину, дитині визначили інвалідність. Цей жах тривав, поки дворічна дівчинка не потрапила до Клініки Козявкіна, де пройшла комплексне лікування. Після трьох курсів реабілітації рука відновила свої функції на 80 відсотків. Та маленьке сонечко Анюта спрагло хоче повного одужання, радо мотивуючи маму і навіть лікарів. Мати вірить, що з такою жагою здолання вади донька доб’ється свого. І лікування триває.

Інший сюжет — про Тетяну Чистякову — вражає ще більше. 22 роки дівчина з ДЦП не могла ходити без сторонньої допомоги. Її хитало врізнобіч, а рух був виявом повної безпорадності. Таня проходила лікування в різних неврологічних центрах, та жодного зрушення це не дало. І в Трускавець у 2013 році вони з мамою їхали без жодних надій. Та, повернувшись додому вже після другого курсу реабілітації, дівчина пішла самостійно. І тепер здатна долати без підтримки близьких дорогу через підземний перехід, охоче прогулюється містом. Від колишньої безнадії не залишилось і сліду. Таня живе повноцінно, пише вірші, одним пальцем друкує на комп’ютері і, звісно, продовжує виконувати належні вправи. А те, що з нею сталося у Клініці Козявкіна, вважає дивом.

Наша держава знаходить можливість частково фінансувати лікування дітей, хворих на ДЦП. У період із 2011-го по 2017 рік на виконання постанови Кабміну в Міжнародній клініці у Трускавці реабілітацію пройшли 4721 пацієнт. Усі вони — діти із числа сиріт та напівсиріт, діти, позбавлені батьківського піклування, діти з малозабезпечених сімей і багатодітних родин, діти-інваліди. Їх кількість, згідно з квотами, розподіляється на 24 області країни та місто Київ. З 2019 року Клініка Козявкіна пролікувала 1500 дітей з інвалідністю внаслідок ДЦП, в 2020-му — 1600 (через програму, яку здійснює Мінсоцполітики України).

До слова, про відповідальність. Уже два роки поспіль Міжнародна клініка у Трускавці є переможцем обласного туру Всеукраїнського рейтингу «Сумлінний платник податків».

ДЦП — не генетична й не інфекційна хвороба. Та патологія багатосистемна, її механізми і прояви складні й різнобічні. Однак досвід раннього застосування методики лікування В. Козявкіна показав, що вона припиняє формування важкої моторної інвалідності, частково, а то й повністю, компенсує неврологічну симптоматику, помітно стимулює психологічний і мовний розвиток хворої дитини.

Аудит — слівце з бухгалтерського лексикону. Та не так давно з ініціативи Клініки ретельному аналізу була піддана документація групи її пацієнтів із 12256 осіб, котрі впродовж 12 років проходили лікування за методом Козявкіна. У фокус-групі різними формами ДЦП були вражені 89 відсотків від загального числа хворих, шість відсотків перебували у Клініці з приводу вертеброгенної патології, три відсотки — внаслідок органічних уражень нервової системи (інсульти, травми), два відсотки становили інші профільні захворювання. І ось результати, отримані лікарями з Мюнхена в результаті аудиту. Явне зниження спастики м’язів зафіксовано в 91 відсотку випадків, обсяг пасивних рухів зріс у 84 відсотках! Безпрецедентні поліпшення було виявлено в дітей, що раніше не ходили, в тих, хто не міг стояти і навіть сидіти, як і в тих, хто зовсім не тримав голову.

Німецькі медики були вражені: власноруч отриманий результат переконує беззастережно. Дитина не ходила — і ось пішла! Чи варто нагадувати, що для тих, хто був знерухомлений і розірвав ці пута, звільнення сприймається як сон. І це наочне поліпшення у стані хворого оскаржити неможливо.

Метод як шлях

Метою діяльності інтелекту є перетворення дива в досяжність.

Альберт Ейнштейн

Професор Козявкін — людина стриманих і точних суджень. Про своє відкриття він розповідає просто, конкретно й посутньо. «Працюючи в психіатричній лікарні в Бресті, на Станції швидкої допомоги в Дубно чи в клініці ТАРС у Москві, я бачив сотні дорослих хворих із радикулітами і невритами. До того ж часто фіксував, що біль у пацієнтів незмінно супроводжується напруженням м’язів. І якщо я бачив, що блоковані сегменти поперекового відділу в процесі моєї корекції набувають рухливості, то як я міг не звернути увагу на цей зв’язок?

У чому полягала трудність прояснення суті явища на цій межі? У світі тоді вважалося, що розв’язувати проблему ДЦП можна лише з боку головного мозку. Та й нас так навчали. Не виключаю, що в майбутньому порятунок прийде і звідти, але досі наука в цьому сенсі нічого проривного запропонувати не змогла. Наш метод, наполягаю, — не панацея, та ми в боротьбі з ДЦП просунулися далі інших, хоча я не поспішаю оголошувати про тріумф над недугою: вона надто складна і не має наміру здавати свої позиції. Однак я давно дійшов висновку, що слід шукати методику, яка в корені має іншу точку зору на розв’язання проблеми, адже навіть близнюки з ДЦП мають різні органічні зміни з боку головного мозку. Тим часом, розробляючи пакети засобів допомоги хворим на ДЦП, про хребет геть чисто забули! А був у цій темі один впертий факт. Я встановив: якщо у дитини з ДЦП хоч на якийсь час зняти спазм із затисненої ніжки, то кровопостачання і трофіка (живлення м’язів) поліпшуються. Нехай на годину, на дві, але вплив цього розслаблення завжди є благотворним.

Попутно я виявив: якщо впливати на спастику фармакологічно — медпрепаратами, блокуючи нерв, то м’яз теж вивільняється, та одночасно помітно гальмується його трофічна функція. Тобто спастика на час блокади усувається, проте живлення м’язів слабне. Так, поступово рухаючись, я й створив нову методику. Сьогодні для нас є тільки один шлях активації компенсаторних можливостей організму — він і втілений у нашому методі. Адже біомеханічна корекція працює без обмежень — розблокований м’яз дитини податливий у руках лікаря, мов пластилін».

Тому, до слова, повертаючись після курсу лікування в Клініці професора В. Козявкіна, ви не будете вести із собою купу рецептів на медпрепарати для їх закупівлі в аптеках: жодні фарм-засоби в його методиці не застосовуються взагалі!

А ще Козявкін не терпить, коли про нього кажуть піднесено, з використанням прикметників вищого ступеня. Та найбільше його «дістає», якщо Метод характеризують у висловах, що уподібнюють його Диву або чомусь схожому. «Жодних див! — гостро реагує в цих випадках Володимир Ілліч. — Ми створили всебічно відпрацьовану, науково обґрунтовану медичну методику із справді високим лікувальним ефектом. Її застосування вимагає знань і активної практики. А те, що лікарі, які переймали Метод у нашій Клініці, незмінно досягають відчутних успіхів, якраз і доводить науково-медичну суть нашої методики: в науці визнаються лише стало повторювані результати. Бо якщо вже щось працює, то діє повсюдно!»

А ось тепер — пріоритети. Пам’ятаєте четвірку найдієвіших методів лікування ДЦП за оцінкою німецького професора Ф. Нітгарда? Що в цьому ряду являють собою три інші? Метод чеського невролога Вацлава Войти переважно стосується немовлят і є терапією, що активує рефлекси повзання і повороту. Метод Карла і Берти Бобат заснований на елементах лікувальної фізкультури в разі перебування хворого в статичних положеннях. А угорський педагог і лікар Андраш Петьо покладався на так звану кондуктивну педагогіку. Він вважав, що рухові дисфункції — наслідок порушення пізнавальних здібностей дитини, і її потрібно соціалізувати, навчати, формуючи руховий стереотип.

Названі Ф. Нітгардом методи позначені тут за ключовою ознакою, та всі вони, вочевидь, мають свої обмеження. Тож можна впевнено говорити про перевагу методу українського лікаря як найбільш ємного і згармонізованого, адже він апелює до сутнісних зв’язків хребта, спинного мозку і психомоторної функції людини, що дає змогу максимально активувати компенсаторні можливості дитини. Це розрізнення актуальніше ще й тому, що у світі досі не встановлено єдиного стандарту лікування хворих на ДЦП, хоча вже ясно: корекція біомеханіки за допомогою мануальної терапії має характер тотального оновлення пацієнта. Ця унікальна авторська методика гідна найширшого розголосу, і Україна повинна сприяти її іміджу настільки, щоб вона відповідала тим потужним лікувальним потенціям, які повсякчас і доказово підтверджує. Адже п’ятого методу лікування ДЦП взагалі не існує. Тож не бачу сенсу приховувати очевидне: професор Козявкін у своїй справі — найкращий у світі. І був таким з 1986 року, коли створив свій Метод, повіривши, що ДЦП — не вирок і життя хворого з цією страшною недугою можна істотно поліпшити.

«Волію системи!»

Експансія — закон життя.

Бісмарк

«Прагнеш бути — поширюйся!» — вчив апостол Павло. Подиву гідна далекоглядність лікаря В. Козявкіна, який ще чверть століття тому переконував, що в Трускавці створюється медичний острівець, який стане прототипом майбутнього.

Володимир Ілліч уже тоді казав про модуль лікування, який можна й необхідно мультиплікувати. Ця ідея професора якнайкраще слугує йому нині, коли на порядку денному стоїть завдання створення мережі філій Клініки, структура і спосіб дії яких апробовані не лише в Україні. Партнерські реабілітаційні центри вже працюють в Аль-Айні, Абу-Дабі та на Кіпрі, йде підготовча робота до відкриття клінік за методом Козявкіна в Малайзії та Алжирі. Тамує подих і грандіозний проект створення Херсонської філії Клініки — «InterMedicalEcoCity» в Генічеському районі на Арабатській стрільці, на узбережжі Азовського моря. Там завершується будівництво восьми головних споруд центру загальною площею 15000 квадратних метрів. Розрахункова потужність комплексу — приблизно 15000 пацієнтів на рік.

Реалізація такого масштабного медичного модуля створить передумови для залучення інвестицій у розвиток інфраструктури все ще депресивного регіону, запровадить розвиток послуг із медичного туризму та надання допомоги з реабілітації профільних хворих світового рівня. Введення в експлуатацію «InterMedicalEcoCity» має велике соціально-економічне значення для півдня країни, тож палко підтримується Херсонською обласною державною адміністрацією. За мінімальних додаткових затрат цей вкрай потрібний відновний центр своїх перших пацієнтів (в тому числі військовослужбовців, поранених під час війни на сході України) зможе прийняти вже наступного року.

У стадії узгодження перебуває ще одна плідна спільна ідея Клініки та Інституту педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України (ІПАГ). Її суть пояснив нам директор установи академік Ю. Антипкін. «ІПАГ — провідний перинатальний центр України, та на сьогодні в ньому відсутня власна перинатальна реабілітація. А вона нам потрібна конче. Водночас Міжнародна клініка Володимира Козявкіна потерпає від того, що змушена працювати із дітьми, враженими церебральним паралічем, починаючи з такого їхнього віку, що з лікування, по суті, випадають роки! Володимир Ілліч — видатний фахівець і людина державного мислення. Він гостро відчуває проблему і розуміє, що ранню вкрай важливу реабілітацію малят забезпечити належно можемо тільки ми. Перемовини про це з Козявкіним я особисто веду давно — ідея опрацьована нами всебічно. У нашому Інституті є неврологічне відділення, але й там ми лікуємо малят дещо запізно. А в ідеалі цю роботу потрібно починати одразу після виписки новонароджених з неврологічними розладами, щоб не втрачати їх у цей важливий період, а вже потім передавати в Клініку Володимира Козявкіна. Це був би грамотний, правильний та ефективний підхід. Тим паче що країною Кувейт виділено кошти для проектних робіт майбутнього центру. Така модель піднесе новостворену структуру на рівень кращих світових зразків. Адже лікарі Інституту та Клініки відновного лікування фактично вже тепер працюють у цих медичних координатах».

Це один бік проблеми. Про інший професор Козявкін каже енергійно й схвильовано: «Серцем відчуваю і розумом знаю: настав час вирішальних змін. Нині всі тактичні й оперативні цілі потрібно підпорядкувати великій, значимій, основній меті — створенню цілісної і всеосяжної Системи лікування і підготовки кадрів у сфері ДЦП. Її наскрізна ідея та завдання — максимальна синхронізація заходів із створення мережі філій Клініки та процесу підготовки лікарів для них. (Тим паче що Україна вже має зразок схожої структури у вигляді перинатальних центрів у всіх регіонах). Водночас система навчання медичних кадрів має бути змінена кардинально. Формула має бути проста, мов гасло: «Знати, вміти, робити!». Досконало знати методику лікування, володіти навичками її фізіотерапевтичного застосування, невпинно розвивати мережу філій Клініки, комплектуючи їх фахівцями, котрі мають сертифікати Методу. Це потужно розширить загальну медичну спроможність у країні, збільшить на порядок кількість пролікованих пацієнтів. Пам’ятаймо: наш результат — реально змінені долі, явне поліпшення життя дітей».

Тож робота в означених напрямах інтенсифікується на очах. Володимир Ілліч віддає належне всім формам навчання Методу: тренінгам, вебінарам, онлайн-школам, дистанційним лекціям та науково-практичним конференціям, однак його вже не влаштовують окремі, розрізнені, хай і безумовно корисні, заходи. Він справді прагне Системи. Тому його серцю миліші стосунки співпраці, що склалися у фахівців Клініки з керівництвом та студентською юнню Тернопільського і Львівського медичних університетів. Бо саме в такому партнерстві в найповнішому обсязі можна досягати цілей, які ставить перед собою і своїми однодумцями професор Козявкін. Ідеться про нове покоління фахово підготовлених лікарів, котрі розвиватимуть його ідеї і справу, як і про створення особливої психологічної та інтелектуальної атмосфери в колективах, які поповнюватимуться цими молодими людьми. «Ми всі нині в країні існуємо у стані деякої субдепресії. Та хвора маленька людина страждає найбільш відчутно, — зауважує Володимир Ілліч. — Ми можемо, а отже, зобов’язані їй допомогти. Мотивація лікаряневролога має бути шляхетною, адже категорія моральності в нашій справі — терапевтична».

З цією ж метою на базі майбутнього Херсонського реабілітаційного центру «InterMedicalEcoCity» буде створено науково-дослідний університет з вивчення проблем ДЦП та інших захворювань нервової системи людини, де, крім іншого, навчатимуться і стажуватимуться студенти з різних країн світу щодо лікування та реабілітації цих важких недуг. А залучення іноземців забезпечить міжнародний статус, зміцнить провідну роль українських лікарів в доланні наслідків ДЦП, яка фактично і є такою. Адже як люди дізнаються про лікаря Козявкіна та його Метод? По-перше, працює маркетинг «з уст в уста»: батьки успішно пролікованої в Трускавці дитини з Катара чи Відня, Омана чи Мюнхена діляться результатами реабілітації. Чи Володимир Ілліч на запрошення Європарламенту виступить перед його депутатами, а стенограму розповсюдять структурами ЄС. Значну іміджеву роботу здійснюють дочки професора — Ольга й Наталія, теж лікарі-науковці, що відповідають за зовнішні стосунки Клініки зі світом.

Про Клініку професора Козявкіна тільки в Європі створено понад два десятки документальних фільмів. Тут побували мало не всі провідні телекомпанії світу. І це були не рекламні, а новинні канали. Медійники Заходу чудово розуміли: повідомити світу про існування сильної методики лікування ДЦП — це сама по собі вартісна, надихаюча новина.

Цього разу наша зустріч із невтомним реалізатором своїх ідей, членом-кореспондентом НАМНУ Володимиром Козявкіним відбулася в Києві, куди Володимир Ілліч приїздив для обговорення найближчих кроків реалізації їх спільного з академіком Антипкіним проекту створення Центру реабілітації для дітей, уражених ДЦП, — найменших за віком в цілому світі. А після перемовин у Національній академії медичних наук України і, власне, в ІПАГ Володимир Козявкін повернувся до Трускавця, в свою Клініку, як він це робить завжди, хоч би в який куточок нашої планети його приводила доля лікаря-новатора, лікаря-навчителя, лікаря-місіонера.

Герой України Володимир Козявкін та академік Юрій Антипкін: готується новий проект.