Робота на міні-плантації чуфи вже в розпалі.

Адже сьогодні для виробництва тортів та цукерок значну частину сировини купують за кордоном, оскільки той самий арахіс, какао-боби чи мигдаль у нас або не вирощують узагалі, або вирощують у дуже обмеженій кількості. От херсонські науковці й згадали про чуфу. Переважна більшість українців і слова такого не відає, а дарма — бо то справжня «скринька зі смаколиками». Та й знали про неї наші діди та прадіди добре.

— Батьківщиною чуфи є країни Середземномор’я та Північної Африки. В Італії її ще називають земляним мигдалем, у Судані — небу. На початку минулого сторіччя цю культуру на площах до сотні гектарів вирощували й на території Херсонської губернії — також для потреб кондитерів. У нас тоді за нею прижилася назва їстівна сить, і то не випадково — адже горішки чуфи, які за формою справді схожі на плоди мигдалю, містять чи не весь набір мікроелементів, потрібний людському організму. У ній — 20—27 відсотків олії, яка за якістю не поступається оливковій. У кондитерських виробах ці диво-горішки легко замінюють і арахіс, і той самий мигдаль, а в Іспанії з них виготовляють напій оршад — «мигдалеве молоко», корисне для тих, хто страждає шлунковими хворобами. До того ж чуфу можна використовувати в парфумерії, медицині, як сировину для виробництва крохмалю і навіть спирту. Та й урожайність культури на зрошенні чудова — може сягати 15—25 тонн з гектара. А закупівельні ціни на горішки дуже й дуже високі — у перерахунку на гривні — 400—500 гривень за кілограм. Та й листя не пропадає даремно: воно йде на виготовлення паперу, мотузок, біопалива, — розповів старший науковий співробітник відділу селекції Інституту зрошуваного землеробства, кандидат сільськогосподарських наук Андрій Тищенко.

На міні-плантації чуфи, яку заклали на дослідному полігоні в інституті, поки що лише кілька десятків рослин. Надалі площі розширюватимуть, але не для комерційного використання. Йдеться про відпрацювання агротехнологій вирощування чуфи за стрімкої зміни кліматичних умов та наступу посухи. І хтозна: може, саме їстівна сить нині виявиться «влучанням у десятку», і культивувати її аграріям степової Таврії в перспективі буде значно вигідніше, ніж звичну картоплю чи квасолю.

Херсонська область.

Фото Інституту зрошуваного землеробства.