Тут у 2005 році встановлено пам’ятний знак полеглим за Україну, а ще у 1965-му — обеліск на спомин про загиблих у Другій світовій війні односельчан, які боронили землю від фашистської чуми.
— Тоді на фронтах воювало понад сто мешканців села, 45 із них загинули, — розповідає староста Раїса Мудра. — Про кожного із захисників у нас зберігається інформація. На жаль, час забрав багатьох від нас. У селі Друхів залишився лише один фронтовик — Василь Якимчук, якому щиро бажаємо міцного здоров’я.
Василю Мусійовичу 18 березня виповнилося 94 роки. Ще донедавна він тримав дві корови, які сам доглядав і доїв. Нині живе із сестрою-пенсіонеркою. Бо вдвох легше вести господарство, та й не так самотньо.
Староста Раїса Мудра повідала деякі штрихи біографії колишнього фронтовика:
— Навесні 1943 року Василь Мусійович був примусово вивезений на каторжні роботи в Німеччину. Працював у Тарнау в бауера Петера Матея. 23 січня був визволений з фашистської неволі радянськими військами, добрався до міста Ченстахова (Польща) і разом із визволеними радянськими військовополоненими склав військову присягу і був відправлений у діючу армію. З 1 лютого 1945 року служив зв’язковим у роті зв’язку в 898-му стрілецькому полку 245-ї стрілецької дивізії. У складі 1-го Українського фронту взяв участь у Вісло-Одерській наступальній операції. Потім, перетнувши з боями Карпати, дивізія, де служив на той час рядовий Якимчук, взяла участь у Празькій операції. Після її закінчення дивізія повернулась назад через Карпати в Німеччину, де її розформували і направили далі в Австрію на постійне місце дислокації. Восени 1947 року 447-му артилерійську бригаду, де служив на той час В. Якимчук, передислокували з Австрії у Білорусь. У 1951-му сержант Василь Якимчук був демобілізований з армії. Нагороджений медалями «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, «За мужність» та рядом ювілейних медалей на честь перемоги.
Односельці не забувають привітати ветерана. На цьому знімку зафіксовано саме такий момент біля обеліска.
Василь Мусійович, який сам пізнав, що таке війна, найбільше хоче, щоб нарешті запанував мир в Україні, щоб молоді українські бійці-соколи не гинули на сході.
Рівне.
Фото надано Раїсою Мудрою.
