Фермер з Вінниччини Андрій Капріца намагається отримати кошти за триста тонн елітної озимої пшениці, вирощеної на замовлення одного з насіннєвих заводів
 
— Жнива давно закінчилися, а мене дотепер водять за носа, — каже молодий фермер з Крижопільського району Андрій Капріца. — Маю договір з насіннєвим заводом. Але гроші не вдається забрати. Сподівався, що все буде по-чесному. Не перший рік працюємо з цим партнером. Раніше не підводили один одного, а тепер доведеться судитися, передав документи юристу, щоб готував позов.
Молодий фермер продовжує справу свого діда — Андрія Флори. Ще на початку 90-х дід першим у районі створив фермерське господарство. Хлопець змалку бачив життя фермера, як каже, у всій його красі. Після школи вступив до Вінницького аграрного університету. На канікулах завжди був поруч з дідом. Коли діда не стало, внук назвав на його честь фермерське господарство «Флора». Продовжує працювати на дідовому полі.
— Декілька років поспіль ми вирощували для згаданого насіннєвого заводу сою, — продовжує Андрій Капріца. — Жодних проблем з розрахунками не виникало. Коли на заводі запропонували взятися за насіння озимої пшениці, погодився без роздумів. Йдеться про елітні сорти. За таке насіння платять більше. Хто б відмовився від такої пропозиції?
Згідно з договором завод передав фермеру насіння озимої пшениці декількох сортів вітчизняної селекції. Насінницькі ділянки розмістили поруч з товарною пшеницею. 
— Коли сіяли, ніхто й гадки не мав, що потім порівнюватимемо як вродять зернові, — каже фермер. — Контраст вразив одразу, як тільки пшениці підросли. Причому, не на користь заводчан — наша товарна пшениця була краща від їхньої насіннєвої. Запросив представників заводу, щоб вони на власні очі переконалися, як істотно відрізняються поля. Здивувався, коли почув звинувачення в тому, що це наші упущення. Я в свою чергу запитував, чому ж тоді товарна пшениця радує око? Розмова закінчилася нічим.
З насінницьких ділянок зібрали по 30 центнерів зерна з гектара. Фермер каже: в договорі зазначено, що збіжжя має бути вирощено не менше такої кількості. «Умови договору ми виконали, — продовжує фермер. — Хоча мене, як дипломованого агронома, дотепер не полишає думка, чому ж наша товарна пшениця дала більше — на круг зібрали по 50 центнерів зерна. Сподівався, що спробуємо докопатися до істини разом з партнерами, адже завод спеціалізується на насінництві, то їхній інтерес, однак фахівці підприємства не стали цим перейматися».
Триста тонн елітного насіння пшениці фермер передав заводчанам, але грошей за нього не отримав дотепер. Сподівався виручені кошти витратити на придбання трактора. Та довелося реалізувати соняшник, щоб розрахуватися за трактор. Хоча планував притримати до кращих часів. За його словами, ціна на олійну культуру вже підвищилася. А він змушений був продати соняшник дешевше.
— За цей час на заводі змінилося три керівники, — розповідає Андрій Капріца. — Щоправда, ніхто з них не каже, що не стануть платити. Найчастіше чую у відповідь почекати трохи. Одного разу тодішній в. о. директора повідомив, що грошей нема, бо витратили на один з проектів. Тепер на заводі новий керівник. Теж обіцяє... 
Директор насіннєвого заводу в розмові з кореспондентом «Голосу України» повідомив, що питання розрахунків з фермерським господарством «Флора» вирішується. За словами директора, протягом двох тижнів повернуть половину грошей. Решту пізніше. Як стверджує керівник, майже повністю розрахувалися ще з одним фермерським господарством за зерно кукурудзи.
— Проблема в тому, що ми маємо своїх боржників, — уточнює директор заводу. — Нам теж винні чималі суми. Саме цим пояснюються затримки з розрахунками.
Вінницька область.
 
Тим часом
 
Виграють обидві сторони
 
— Питання розрахунків фермери зазвичай вирішують самостійно, — каже голова асоціації фермерів Вінницької області Інна Кухарчук. — Їх передусім хвилює проблема реалізації продукції. Цьогоріч через низькі ціни багато сільгоспвиробників матимуть збитки. Наприклад, за кукурудзу дехто з посередників нині пропонує по... 500 гривень за тонну. Щоправда, готівкою. Йдеться про зерно, що не пройшло сушіння. За тонну висушеної качанистої платять 1200 гривень. Порівняно з 2012-м «упала» вартість соняшнику. Якщо торік найнижча ціна була 4 тисячі гривень за тонну олійного насіння, то наприкінці листопада нинішнього платили по 3,4 тисячі гривень, нині дають трохи більш як 3,6 тисячі гривень.
Фермери області шукають постійних покупців на сільгосппродукцію. Ними могли б стати заклади соціальної сфери — лікарні, школи, дитячі садки. На жаль, поки що не вдається залучити їхніх керівників до співпраці. Навіть пропозиція купувати дешевше, ніж вони платять посередникам, не знаходить відгуку. Голова асоціації пояснює, чому обидві сторони зацікавлені одна в одній:
— Якщо, наприклад, в якийсь рік поле віддячить щедро, фермер все одно знатиме, що принаймні для частини вирощеного має гарантований збут, — каже Інна Кухарчук. — До того ж ціни відповідно знизяться. Коли вродить гірше, продаватимемо врожай трохи дорожче. За будь-яких умов — виходитиме дешевше, ніж у посередників. У нас менше затрат на доставку, адже фермерські господарства є у кожному селі, у кожному районі. Так само, як і заклади соціальної сфери. У деяких випадках можна постачати вирощене прямо з поля. Головне навіть не в ціні, а в тому, що фермери матимуть постійний ринок збуту і надійних партнерів.
За словами співрозмовниці, допомогти налагодити стосунки фермерів з керівниками закладів соціальної сфери взялася обласна влада. До кінця року департамент економічного розвитку облдержадміністрації обіцяє надати інформацію про кількість сільгосппродукції, яку закуповують для шкіл, лікарень та дитячих садків. Далі фермери визначаться, хто і в яких обсягах зможе задовольнити такі потреби. «Якщо задумане вдасться втілити в практику, виграють обидві сторони», — переконана Інна Кухарчук.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.