Сміття замість вугілля

— Про купівлю першої партії моїх гранул з лушпиння, вироблених у селі Миколаївці, ніхто й слухати не хотів. Довелося повантажити їх у мішки, й розвезти по котельнях сільських шкіл та дитсадків як подарунок. Тепер «розпробували» так, що випуск паливних елементів з відходів досяг 150 тонн на рік. Третину експортую до Польщі, і там готові купувати такі гранули вагонами, причому дорожче, ніж платять у моєму рідному районі. Для задоволення зрослого попиту вже трьох помічників найняв, — розповідає Андрій Митрофанович свою історію успіху.

Сільський «фабрикант» паливних гранул визнає: за найпалкішого бажання не міг би переробити все лушпиння, що накопичується у сільгосппідприємствах та на місцевих олійницях у сезон. Адже у Великолепетиському районі соняшник не вирощує тільки лінивий, і цьогоріч тут зібрали 24 тисячі тонн насіння. Десята частина врожаю — це якраз лушпиння та всіляка некондиція, тож можемо вважати, що паливних гранул з неї вийде не менше двох тисяч тонн. А це навіть більше, ніж споживають вугілля котельні тутешніх закладів культури, освіти та медицини! Причому за тонну відбірного вугілля (природний газ до району так і не підвели) вони платять 1,2 — 1,25 тисячі гривень, а трохи менш «калорійні» гранули з лушпиння коштують вісімсот гривень за тонну. І їх не треба заздалегідь замовляти й везти з Луганщини чи Донеччини, як те ж «чорне золото»! До того ж під час спалювання гранул сажі та попелу в котлах залишається в чотири рази менше.

Звичайно, Андрій Нікітчук — далеко не єдиний мешканець району, котрий додумався використовувати відходи з користю для себе та оточуючих. Приміром, на державному підприємстві «Великолепетиський елеватор» також не пошкодували 56 тисяч гривень на придбання універсального піролізного котла, якому «згодовують» те саме лушпиння. Майстер підприємства Олександр Жовтобрюх  каже, що придбання окупиться за один опалювальний сезон. Адже раніше на обігрів приміщень витрачали дизпалива на 200 тисяч гривень, а зараз воно обходиться всього у 30 тисяч гривень.

Влада району намагається стимулювати розвиток таких технологій. Голова Великолепетиської райдержадміністрації Олексій Скопіч запевнив кореспондента «Голосу України», що «керівники закладів, які фінансуються з районного бюджету, уже з 2014 року від 5 до 10 відсотків загального обсягу закупівель енергоносіїв мають витрачати на продукцію з відновлювальних джерел енергії. Це стимулюватиме попит на неї, а відтак, появу в районі нових підприємств і з виробництва паливних гранул, і з використанням інших невичерпних ресурсів. Вже тривають переговори про створення на землях району двох геліоелектростанцій. Хоча перспектива отримати дешевші енергоносії не означає відмови від енергозбереження».

У степовому районі Херсонщини потерпають від тих самих бюджетних негараздів, що й сусіди: дефіцит фінансування соціальних програм тут сягає чотирьох мільйонів гривень. Але на впровадження енергоощадних технологій грошей не шкодують навіть у кризу. Адже кошти, вкладені у такі програми, повертаються майже одразу, а за два—три роки витрати повністю окуповуються.

Херсонська область.