Станція дегазації полігона твердих побутових відходів на Дальницьких кар'єрах біля Одеси.

Під час зустрічей у Литві та Китаї одеситів цікавили питання управління міським господарством — забезпечення населення питною водою, роботи громадського транспорту. Темою особливої розмови стала проблема збирання і переробки твердих побутових відходів (ТПВ), простіше кажучи — сміття.

У Литві одеська делегація відвідала сміттєсортувальний завод «KRATC», сміттєспалювальний завод «Fortum Klaipeda» і майданчик ТПВ «KRATC».

Сьогодні в Клайпеді діє Програма роздільного збору сміття, яке на замовлення муніципалітету міста звозять на майданчики ТПВ. Тут відходи сортують. Те, що не підлягає переробці, вирушає на сміттєспалювальний завод, проектна потужність якого — 230 000 тонн сміття на рік, що дає змогу обслуговувати всі прилеглі міста.

У результаті спалювання сміття виробляються теплова енергія (покриває потреби міста Клайпеди на 50%) і електрична. Шлаки, які залишаються після спалювання сміття, також можуть використовуватися повторно в будівельній галузі.
Сміттєспалювальний завод є частиною Вільної економічної зони Клайпеди.

Литовські фахівці підтвердили свою готовність надати допомогу Одесі в реалізації інфраструктурного проекту зі збирання та переробки ТПВ. Одеській делегації було представлено литовський досвід державно-муніципального партнерства в реалізації інфраструктурних і соціальних проектів.

Чи можна сміття перетворювати на доходи?

Сміттєва проблема, якщо так можна назвати одну із найболючіших точок, уже давно стала головним болем комунальних служб. За даними Всесвітнього банку в 2020 році маса твердих побутових відходів у містах світу становила 1,9 мільярда тонн, тобто по 3 кілограми на кожного міського жителя. До 2025 року ця кількість повинна становити 2,2 мільярда тонн. Зазвичай у більш розвинених країнах утворюється більше сміття. Однак масштаби шкоди для довкілля залежать не від кількості відходів, а від способів їх збирання та переробки.

В Одеській області нині легально, тобто з дозвільними документами, працюють понад 600 звалищ і ще 110 — нелегали.

У двадцяти кілометрах від Одеси розташовані легендарні Дальницькі кар’єри, що мають статус полігона твердих побутових відходів. Головне одеське звалище працює вже 47 років. Не раз його намагалися закрити — екологи, юристи, громадські активісти. Щодня самоскиди привозять сюди понад 200 тонн ТПВ з Одеси і трьох приміських районів.

Полігон твердих побутових відходів займає 60 і 36 гектарів на території Новодолинської сільради Овідіопольської і Великодальницької сільради Біляївського району. З 1974 року полігон перебуває в постійному користуванні територіальної громади Одеси. З 1999-го його орендує на пільгових умовах комерційне підприємство, що отримує гроші і від городян, і від інших фірм, що вивозять сміття.

Навесні 2020 року на звалищі запрацювала станція дегазації потужністю 3,51 МВт. У майбутньому компанія обіцяє збудувати завод із сортування та переробки відходів. Третя стадія передбачає перехід до енергетичної утилізації сміття.

Потужності Дальницьких кар’єрів, звичайно, небезрозмірні. І за оцінками фахівців головне сміттєзвалище Одеси працює з останніх сил. Місцеві жителі побоюються, що тут може повторитися трагедія смітника в Грибовичах, під час якої загинули люди.

Усім фахівцям комунального господарства сьогодні абсолютно ясно, що для розв’язання проблеми утилізації ТПВ потрібно вибрати варіант, простіше кажучи, поставити крапку у фразі, яка стала заголовком цього матеріалу, — закопувати спалювати переробляти.

Нині практично по всій Україні (і Одеська область — не виняток) побутове сміття просто закопують: так дешевше.

За офіційними даними в 2016 році в Україні утворювалося майже 11 мільйонів тонн твердих побутових відходів, тобто 250—300 кг на людину за рік. Ці показники приблизно відповідають іншим країнам Східної Європи й значно нижчі, ніж у Західній. Однак у питанні переробки відходів Україна катастрофічно відстає від сусідів: лише 3,09% відходів було перероблено, 2,71% — спалено, 0,003% — компостовано. Усе інше, тобто майже 94%, вивезли на полігони та звалища, яких в Україні в 2016 році налічувалося 5 470, і лише деякі з них відповідають європейським вимогам.

Генерація енергії — це розумно

Нагадаємо, що 1 січня 2018 року Закон України «Про відходи» зробив обов’язковим роздільний збір сміття. В 2017-му Кабінет Міністрів України затвердив Національну стратегію управління відходами, у якій метою стало до 2030 року довести показник переробки побутових відходів до 50%.

Сьогодні у Києві працює єдиний у країні сміттєспалювальний завод «Енергія» (ще кілька років тому таких заводів було п’ять): інші такі заводи, сортувальні лінії та центри збору поки що тільки в планах. Установлені контейнери для збору пластику, але їх недостатньо для повноцінного сортування відходів.

В Одесі почали встановлювати підземні контейнери для збирання відходів.

Спалювати сміття, вважають фахівці, — найбільш швидке розв’язання проблеми утилізації ТПВ. Саме такий завод і передбачається будувати в районі села Єгорівка Одеського району.

Проте спалювання — найгірший спосіб утилізації відходів, що потребує суворого контролю викидів шкідливих речовин і додаткових площ для складування золи. Спалювання горючих відходів дає можливість зменшити їх обсяг удесятеро, а енергія, що виділяється, використовується для опалення або генерації електрики. Незважаючи на недоліки цього способу утилізації, він широко використовується нині.

Сучасне спалювання, вважають експерти, недешеве — воно може бути втричі дорожче за поточні витрати на видалення відходів. Але дослідження показали, що його екологічний вплив у вигляді забруднення повітря зменшується до мінімуму.

При цьому технології очищення за вартістю становлять до 70% ціни проекту. Щоб такий завод працював, відходи спочатку повинні пройти етапи, що передують спалюванню: роздільний збір і сортування. Якщо всі умови дотримано, то такий завод може стояти й у центрі міста. Але якщо щось не виконується, тоді отримуємо викиди небезпечних речовин, найтоксичніша з яких — діоксин, що викликає онкозахворювання.

Якщо говорити про майбутнє одеського сміттєспалювального заводу, то в його проектуванні беруть участь найбільші підприємства в цій галузі. Не виключено, що, перемігши в тендері, вони й займатимуться проектуванням і будівництвом такого заводу.

Передбачається, що сміттєспалювальний завод вироблятиме достатньо тепла і пари, щоб обертати лопаті турбіни і генерувати електрику для місцевої мережі. Такі великі заводи виробляють стільки електроенергії, що її вистачить для постачання десятків тисяч будинків. Спалювання пластикового сміття для створення енергії звучить розумно: пластик, зрештою, зроблений з вуглеводнів, як нафта, і більш щільний, аніж вугілля.

Підприємства з переробки побутових відходів — віддалена, а в реаліях сьогодення й зовсім нездійсненна мрія, так би мовити, фантастика комунального раю. Переробляти дорожче, ніж просто викинути предмет у відро для сміття. Практично це нове життя для старих матеріалів.

Але це може бути й вигідно. При роздільному зборі відходів їх переробка — отримання сировини та виготовлення з нього нових продуктів — економічно вигідна. Приміром, на відновлення алюмінію з відходів потрібно на 95% менше енергії, ніж при одержанні металу із природної сировини. Під час виробництва паперу з макулатури витрачається на 60% менше води й на 40% менше енергії. Крім того, повторне використання ресурсів значно скорочує вплив на довкілля.

Чекаємо на допомогу від Індії

Заводи з плазмової переробки сміття пропонує збудувати в Одеській області компанія з Індії.

Йдеться про технологію плазмової газифікації. Завод працює як плазмовий реактор у високотемпературному режимі, використовується обладнання з термостійких сплавів. Ця технологія вважається екологічно чистою (немає викидів в атмосферу) і дає можливість переробляти 95—97% відходів.

Відходи, які йдуть на утилізацію, не мають потребують спеціальної підготовки. Їх поміщають у розподільник, звідки вони надходять у плазмотрон. Там відбувається власне спалювання. У підсумку сміття перетворюється на склоподібну масу, яку можна використовувати в будівництві. Обсяг цього продукту не перевищує 10% від первісного. Газ, який виділяється під час плазмової обробки ТПВ, очищається і використовується як джерело енергії.

У такий спосіб пропонується переробляти, зокрема, відходи зі скотомогильників.

На цей час фірма з Індії побудувала вже 40 заводів такого типу. Вивчивши ситуацію в Одеській області, фахівці компанії визначили, що умови для запуску проекту уже є в Подольську і Рені. Індійські бізнесмени готові профінансувати будівництво на 90%. Решту повинен виділити місцевий інвестор, якщо знайдеться.

Компетентна думка

Сергій Гриневецький, голова Одеської обласної державної адміністрації:

«Сьогодні регіон потребує щонайменше шість таких заводів. Необхідно враховувати хутірську систему на півночі Одеської області і починати запуск проекту саме там. Ми детально вивчимо всі пропозиції і матеріали та визначимося із залученням інвестора від Одещини. Упевнений, що ця технологія може змінити на краще екологічну ситуацію не тільки в регіоні, а й у всій Україні».

Одеса.

Фото: omr.gov.ua.