Якщо вчора пересічна українська родина платила за опалення 1000 гривень, то восени доведеться розщедритися на всі 1300! Якщо рахунок за воду — не так важливо, холодну чи гарячу — становив 500 гривень, то буде 650 гривень.

Хто сказав, що це межа? Що завтра апетити постачальників та надавачів послуг, звісно ж, «обґрунтовано» не зростуть і не подвояться?!!

Ціни невблаганно підвищуються, аж тут нова незручність для споживачів приспіла. Українські банки отримали можливість автоматично списувати з рахунків співгромадян борги на вимогу комунальних служб, державних і приватних виконавців.

Експерти переконують, що списувати кошти в примусовому порядку навіть не доведеться: щойно рахунки заблокують, боржник сам розрахується з боргами.

Як бачимо, інтереси надавачів послуг дотримано, чого не скажеш про споживачів! Вони як були беззахисними перед комунальниками, стали ще більш залежним від сваволі надавачів послуг! Ні для кого не секрет, що часто левова частка послуг не надається, а якщо й надається, то не в повному обсязі й далеко не належної якості.

Менше з тим, споживачеві в більшості випадків чомусь простішим видається заплющити очі на кричуще неподобство й мовчки — автоматом — платити, заохочуючи недобросовісних комунальників до нових порушень, ніж поринати в судову тяганину та суперечки. Загальновідомо, що комунальникам щось довести — собі дорожче.

Інтернет-ресурси рясніють повідомленнями на зразок «Гріємо каструлі і купаємося»: у Луцьку 39 тисяч осіб залишилися без гарячої води». Сьогодні Луцьк, завтра Чернігів, післязавтра Рівне, Київ. Там аварія, тут техобслуговування мереж, профілактичні роботи. Послуга відсутня, а рахунки справні. Так, нібито послуга надавалася.

У Мінрегіоні тим часом кажуть, що «вирішили покласти край холодній воді в кранах під виглядом гарячої, крижаним батареям узимку, розбавленому незрозуміло чим газу, переповненим сміттєвим контейнерам біля будинків...» А в уряді навіть пропонують компенсувати громадянам кошти за такі неякісні послуги шляхом перерахунку їх вартості!

Постанова Кабміну, мовляв, «передбачить навіть кількісні та якісні характеристики надання послуг, що враховуються при здійсненні перерахунку їхньої вартості в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості...»

Якщо читач уже задоволено потирає долоні в передчутті заслуженої помсти комунальникам за все, радили б трохи вгамувати свій запал. Адже одразу ж виникає питання: як чиновники визначатимуть якість комунальних послуг, а найголовніше — хто цим займатиметься.

Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко зазначає, що сама процедура визначення і фіксації неякісної послуги в Україні практично відсутня.

За його словами, постанову Кабміну реалізувати буде неможливо через відсутність механізмів. Нині є лише одна структура, куди можуть звернутизся незадоволені громадяни, — Держпродспоживслужба. Та й то, як правило, безрезультатно.

Це відомство приймає заяви від усіх споживачів, а не лише від незадоволених комунальними послугами. Сама ж процедура подачі заяви в службу настільки складна, що спочатку споживач повинен звернутися до самого надавача послуги зі скаргою. І тим самим потрапити в справжню безвихідь.

От і виходить, що споживач так і залишився поки що сам на сам із комунальниками. Розмова в них коротка: або плати, або відріжемо. І на допомогу розраховувати не доводиться...