Безкінечне «штампування» законів, міжгрупові конфлікти, робота в режимі «придатку Банкової» явно свідчать про те, що країна рухається кудись не туди, а точніше, загубила намічений вектор розвитку. Пригадуються слова Президента із позачергового послання в сесійній залі після парламентських виборів. Тоді він пригрозив, що або дев’яте скликання стане найкращим в історії, або його розпустять. Новообраний Президент дав парламенту рік «ви-пробувального терміну». Цей термін давно сплив, ситуація загострюється, суспільне невдоволення зростає, а за низку грубих порушень нікого не карають.
Не щастить з кадрами і Кабміну. У світлі останніх замін керівників міністерств хочеться вірити, що ситуація стабілізується, проте поки що чуємо надто багато слів замість дій, а з довіреною роллю «месії» очільник уряду явно не справляється. Про те, чи є умови для виходу країни зі стану турбулентності і чи варто чекати реальних реформ, в інтерв’ю розповів депутат від ОПОЗИЦІЙНОЇ ПЛАТФОРМИ—ЗА ЖИТТЯ, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності Григорій Мамка (на знімку).
— Верховна Рада дев’ятого скликання працює майже два роки. Згідно з Конституцією, робота парламенту не повинна залежати від Президента, але насправді ми бачимо протилежну картину. Як би ви охарактеризували результати цієї роботи за неповні два роки?
— Кажучи про результативність дев’ятого скликання, варто враховувати рівень фаховості депутатів, які творять сучасну історію парламентаризму. Народ, який довірив цьому скликанню представляти його інтереси, сподівався, що депутати професійно ставитимуться до законотворчої роботи і реально щось змінюватимуть. Два роки минуло, але я не побачив розвитку в інституції парламентаризму і законодавчої гілки влади. До того ж парламент другий рік працює без коаліційної угоди. І це при тому, що у президентській партії обіцяли її підписати, говорили про наявність напрацювань. Але все й досі залишається на рівні слів. Відповідно до статті 83 Конституції України, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді встановлюються Конституцією та Регламентом Верховної Ради.
У нас за неповні два роки не спромоглися внести зміни до Регламенту, щоб ми мали чітке розуміння обов’язків коаліції та опозиції. На зміни до Регламенту немає волі і бажання. Законодавча система занурена в хаос. Одним законопроектом монобільшість може внести зміни в частину чинного закону, а про іншу частину забути. Якщо переглянути левову частку законопроектів за ці неповні два роки, ми знайдемо чимало прикладів того, як не потрібно робити в законотворчій практиці.
— Нинішньому скликанню справді похвалитись нічим?
— Так. Головні проблеми людей: питання безпеки, подолання коронавірусу, збереження соціальних гарантій, комунальні тарифи, показники ВВП — все це потребує першочергового вирішення. На ділі монобільшість займається іншими питаннями, які не пересікаються з базовими потребами людей. Відповідальність за це несе не лише парламент, а й Президент разом із Кабінетом Міністрів. Влада знаходиться в одних руках і де-юре у нас парламентсько-президентська республіка, а де-факто — президентська республіка. У нас є всі важелі для того, щоб зробити якесь ноу-хау в державі, яке б реально вплинуло на зростання рівня життя людей. Але те, що ми маємо зараз, — це явна імітація роботи і на це витрачаються бюджетні кошти. До того ж Кабмін досі працює без програми. Минулого літа скоригована програма діяльності уряду не була підтримана, а згідно з Конституцією, за відсутності ухваленого програмного документа діяльності Кабмін не має імунітету. Тож про якість роботи нинішнього скликання та цього складу уряду говорити рано. Необхідно змінювати підхід роботи: замість освоєння бюджетних коштів переходити до їх раціонального використання.
— Складається враження, що робота уряду без програми комусь вигідна і дати об’єктивну оцінку за таких умовах неможливо?
— Оцінку потрібно давати комплексно Кабінету Міністрів, Президенту і монобільшості. Минулого року Верховна Рада відправила у відставку тодішнього прем’єра Олексія Гончарука і його уряд. За повний провал економічної політики досі ніхто не поніс відповідальності. Нинішній Прем’єр-міністр Денис Шмигаль сподівається на такий само перебіг подій. Але монобільшість до цього часу не затвердила програму роботи уряду. Кабмін працює в «ручному режимі», виконуючи вказівки з Офісу Президента. На мою думку, це ганебне явище, й оцінювати роботу уряду без програми просто нереально.
— Що потрібно для того, аби Україна мала ефективний Кабмін і нормальну програму?
— Потрібен новий уряд. Важливо уважно ставитися до підбору людей на керуючі посади. Голосувати потрібно за того Прем’єр-міністра, який уже прийде з напрацьованою програмою. Депутати мають розуміти, що голосувати треба не за особистість, яку вносить Президент, а за програму — тоді ми матимемо порядок. Треба вигнати «суперспеціалістів» з уряду і набрати ефективних фахівців на високі зарплати, які можуть організувати розвиток економіки в державі, забезпечити якісну вакцинацію і лікування від COVID-19. Претенденти на посади міністрів мають спершу представити власне бачення вирішення ключових питань у своїх відомствах. Голосувати потрібно окремо за кожного міністра, а не пакетом, як це робиться у нас «за вказівкою».
— Як ви оцінюєте останні ініціативи президентської команди? Наприклад, санкції проти контрабандистів, введені РНБО, або заяву про внесення найближчим часом до Верховної Ради законопроекту про статус олігархів?
— Раду національної безпеки і оборони України очолює Президент. РНБО має свої повноваження і функції, і лише глава держави своїм указом вносить те чи інше рішення і запускає його в дію. Тому необхідно говорити більше за Президента. Той, хто формує порядок денний засідань РНБО, чітко усвідомлює, що колективної відповідальності не існує. На мою думку, вона існуватиме в майбутньому, як скоєння тих чи інших дій групою осіб. Орган, який має перелік певних повноважень і не належить до судової гілки влади, не має права приймати рішення і робити висновки замість суду або органів правоохоронної системи. У такому випадку необхідно позбавляти правоохоронну систему певних повноважень і передавати їх РНБО. Так само потрібно робити і з судовою гілкою влади. А в нас рішенням РНБО у лютому 2021 року були застосовані санкції проти телеканалів «112 Україна», NewsOne, ZIK. Далі йшли санкції проти контрабандистів. Це все тимчасові заходи. Сплине час, все стане на свої місця, а от за збитки, спричинені діями РНБО, доведеться комусь відповідати. Я вважаю, що в майбутньому за ці незаконні санкції будуть порушені кримінальні провадження. Обов’язково знайдуться спеціалісти, які оцінять збитки і будуть притягати винних до відповідальності.
— Ви були одним з ініціаторів законопроекту щодо розблокування діяльності комісії з проведення конкурсу на посаду директора ДБР. Запуску роботи комісії ми так і не дочекались. Скільки ще часу орган працюватиме без керівника?
— Проблема в тому, що Україна виконує вказівки міжнародних партнерів. Це і рекомендації з приводу прийняття законопроектів, звільнення чи призначення людей на ті чи інші посади. У 2019 році парламент прийняв законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» щодо вдосконалення діяльності ДБР». Цим законом зняли керівника органу і заступників із посад. Цього не можна було робити, бо процедури зняття керівника з посади, який виграв конкурс, не існує. На даний час орган працює без керівника понад рік. Конкурс на обрання керівника заблоковано. У МЗС кажуть, що в них немає фахівців для проведення конкурсу. У свою чергу, фракція ОП—ЗЖ реєструвала проект, яким можна було б дозволити Кабінету Міністрів визначитись із представниками до комісії, крім іноземців, але цей законопроект не ставиться владою на голосування. Для проведення конкурсу не вистачає політичної волі. Тож правоохоронний орган борсається сам, як може. Виконувач обов’язків директора ДБР не може повноцінно керувати роботою органу. Ситуація зайшла у стан правового паралічу, бо виконувач обов’язків не може відповідати за роботу повною мірою. До того ж в.о. — це тимчасовий захід, який не може тривати довго. А в нас ця історія тягнеться вже другий рік.
— Що має статись, щоб робота комісії нарешті запустилась?
— Президент має усвідомити, що іноді варто адаптувати всі здорові ініціативи. Відповідальність за створення комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора ДБР лежить на ньому. Всі ми розуміємо, що спроба перезапустити ДБР була провалена. У цій ситуації потрібна політична воля, інакше ми ще невідомо скільки часу матимемо заморожені кадрові рішення.
— Із питань, які останнім часом розглядалися Комітетом з питань правоохоронної діяльності, всі гучно обговорювали розширення умов для використання електрошокерів поліцією. Комітет відправляв законопроект МВС на доопрацювання, проте наприкінці квітня цей проект потрапив до парламентської зали і провалився. У президентській партії обіцяють, що його обов’язково ухвалять. Які ваші прогнози?
— Я не раз підкреслював, що в нас поки що відсутні чіткі підстави для застосування шокерів. Це свідчить про небажання влади реально змінювати правоохоронну систему. У Законі «Про Національну поліцію» є підстави для застосування спецзасобів та вогнепальної зброї з одних і тих само причин. Потрібно визначитись із тим, як бути поліцейському, якому треба за лічені секунди зорієнтуватися на місці затримання, які конкретні підстави він має для застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. Окремі критерії застосування зброї і спеціальних засобів мають бути обов’язково відпрацьовані. Після цього можна розширювати підстави застосування електрошокерів поліцією.
— У нас є два рішення Конституційного Суду стосовно НАБУ. Чи враховує всі потрібні зміни щодо приведення статусу НАБУ законопроект № 5459-1, нещодавно прийнятий у першому читанні?
— Я вважаю, що цей законопроект не буде відповідати всім рішенням Конституційного Суду. Стосовно змін до закону про НАБУ реєструвалось понад 30 проектів, у залі було винесено чотири. За проголосованим у першому читанні проектом конкурсний добір на посаду директора бюро має організовувати та проводити конкурсна комісія, до якої входять шість осіб, з яких три особи визначаються Кабінетом Міністрів та три особи — Кабміном на підставі пропозицій партнерів з розвитку. Вважаю, що це неправильно. В альтернативному законопроекті № 5459-2, де я є співавтором, пропонувалось надати право визначати шість кандидатур КМУ одноосібно. Це може вберегти нас від ситуації, яку ми отримали з ДБР. Нагадаю, що орган більш як півтора року працює без керівника через те, що комісія, яка проводить конкурс з його обрання, заблокована через неможливість надати нам міжнародних партнерів.
Також прийнятим законопроектом пропонується до зовнішнього незалежного аудиту з ефективності діяльності Бюро завести партнерів з розвитку. На мою думку, потрібно змінювати саму процедуру проведення зовнішньої незалежної оцінки ефективності діяльності Бюро. Буде набагато ефективніше, якщо оцінку діяльності ДБР проводитиме комісія з проведення зовнішньої незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності у складі трьох осіб, призначених урядом. Також варто пам’ятати, що КСУ визнав неконституційним призначення чинного директора НАБУ. Чомусь у нас не хочуть виконувати це рішення, а відповідно до висновку Венеціанської комісії, нехтування рішенням Конституційного Суду рівнозначно нехтуванню Конституцією.
— Ситуація з ліквідацією ОАСК для багатьох залишається незрозумілою. Зареєстровано два проекти, один з яких — президентський. Ними пропонується ліквідувати ОАСК та утворити Київський міський окружний адміністративний суд. Але, по суті, кардинальних змін, окрім назви, не пропонується?
— Насправді це чергова історія про зміну вивісок. Президент чомусь вважає, що така ініціатива позитивно вплине на довіру до судової гілки влади. Але ефект буде прямо протилежний: матимемо затягування розгляду справ, збільшення позовів до ЄСПЛ, також це призведе до іміджевого програшу України на міжнародному рівні. Під час передачі Київському окружному адміністративному суду справ, які нині є в ОАСК, навантаження на кожного суддю збільшиться в декілька разів. Судді фізично не будуть у змозі розглянути таку кількість справ у розумні терміни. Розумно було б передати всі справи на розгляд реформованого Верховного Суду. Це дало б можливість зміцнити принцип верховенства права, забезпечити гарантії незалежності правосуддя, а також доступу до нього. Усе це детально описано в моєму законопроекті 5370-1, який є альтернативним до президентського.
— Загалом ви задоволені роботою вашого профільного комітету?
— У роботі Комітету з питань правоохоронної діяльності, на жаль, відсутній структурний підхід до вирішення багатьох питань, які турбують громадян. Натомість законодавчі ініціативи монобільшості нічого нового не пропонують, крім збільшення штрафів (майже 90 відсотків від загально поданих проектів). Згадаймо, яким резонансним став закон про підвищені штрафи за нетверезе водіння або прийнятий минулого року законопроект, який посилює відповідальність за спалювання сухої рослинності в екосистемах. Потрібно усвідомити, що захмарними штрафами ми не розв’яжемо проблеми в країні. Варто починати зі зміни механізмів контролю — лише тоді ми матимемо якісні результати.
Друкується в рахунок квоти фракції Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА — ЗА ЖИТТЯ».
