Брали участь у ньому юні спортсмени з кількох областей України — Івано-Франківської та Вінницької, і низка футбольних клубів Буковини. Золоті медалі виборов клуб «Вижниця-Іспас».

Організував турнір внук Бориса Горелікова Олександр Столер з Франкфурта-на-Майні з однодумцями. Змагання викликали неабиякий інтерес не лише у поціновувачів футболу, а й у тих, хто знав Бориса Горелікова. Вони радо спілкувалися з внуком знаменитого футбольного функціонера, який стояв біля витоків дитячо-юнацького футболу, розмовляли з друзями, яких давно не бачили.

«Борис був унікальним чоловіком, чітким, пунктуальним і дуже гуморним. Він умів підняти настрій усьому стадіону. Одного разу він зчинив справжній фурор, коли в дощ судив матч із парасолькою.

Борис не міг жити без футболу, він був у грі до кінця. Такого друга завжди не вистачатиме», — каже відомий тренер і футболіст Володимир Воронюк.

«Дід прищепив мені любов до футболу, і це на все життя. Я живу в Німеччині, але завжди вболіваю за збірну України, спілкуюся з багатьма українськими легіонерами в німецьких клубах. Радий, що у Чернівцях так люблять футбол і так поважають пам’ять мого діда Бориса Ароновича. Принагідно передаю вітання від дружини Бориса, моєї бабусі Анни. Дякую тим, хто відвідав турнір, і тим друзям нашої родини, які прийшли на стадіон побачитися зі мною і вшанувати Бориса Горелікова. Слава Україні», — заявив Олександр Столер.

«Це найменше з того, що я можу зробити для нашого спільного з тобою друга Бориса — провести турнір «Вчимося пам’ятати». Радий, що стільки команд зголосилося на участь у ньому, що він був цікавим і напруженим, і у результаті перемогла буковинська команда з Іспаса. Ми зробимо цей турнір традиційним, а на наступний рік сподіваємося вже на участь команд із Молдови та Румунії, які хотіли, але не змогли приїхати через пандемію. «Маленький Париж» завжди готовий для великих турнірів», — наголосив власник спортивного комплексу, відомий меценат Йосиф Віцнудель.

«Борис Аронович був знаковою фігурою для буковинського та українського футболу. Шаную те, що був серед його друзів, перетинався з ним на футбольних змаганнях. Пам’ятаю ауру, яку завжди створював у компаніях цей життєрадісний, гострий на розум чоловік. Ми завжди про нього згадуємо. Дякую організаторам, що запросили мене на це футбольне свято», — зазначив народний депутат України Георгій Мазурашу.

«Дуже вдячна всім, хто підтримав Сашка з організацією турніру пам’яті мого чоловіка. Рада, що його пам’ятають. Я теж дуже люблю і пам’ятаю Чернівці і всіх вас. Миру вам і щастя», — сказала у телефонній розмові вдова Бориса Анна Горелікова.

Борис Гореліков був моїм другом, прекрасно знався з нашими журналістами з «Голосу України», був співорганізатором буковинського футбольного турніру на призи нашої газети. Я думаю, і у пам’яті колег він теж залишився завжди усміхненим та гуморним. Добре, що у нього виріс такий небайдужий, розумний і футбольний онук Шурик, як його називав дід.

Чернівецька область.