Уповноваженим Верховної Ради з прав людини Людмилою Денісовою здійснено аналіз влаштування дітей до всіх будинків дитини, які функціонують в Україні, протягом останніх трьох років, який засвідчив, що попри реформу закладів інституційного догляду та виховання, туди продовжують влаштовувати дітей.
Національною стратегією реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017—2026 роки передбачається, що з 2020 року має припинятися практика влаштування дітей віком до трьох років до закладів інституційного догляду та виховання дітей. Це насамперед покликано захистити права кожної дитини на виховання в сім’ї. Проте реальність не відповідає визначеним Національною стратегією завданням, переконана Л. Денісова. Адже на початок 2021 року 9 будинків дитини (24 відсотки) мали на утриманні дітей навіть більше, ніж на початку реалізації Національної стратегії. «Це дає змогу зробити висновки, що ані на державному, ані на місцевому рівнях пріоритети у сфері охорони дитинства не змінились. За умови збільшення фінансової підтримки та надання необхідних послуг батьки не влаштовували б своїх малолітніх дітей до будинків дитини. Так, на початок нинішнього року за заявами батьків до будинків дитини було влаштовано 769 дітей (32 відсотки від загальної кількості)», — повідомила вона.
У зв’язку з цим Уповноваженим з прав людини скеровано подання до голів Волинської, Київської, Одеської, Харківської обласних державних адміністрації, а також звернення до міністрів охорони здоров’я та соціальної політики. Л. Денісова звертає увагу, що процес припинення влаштування дітей до трьох років до будинків дитини не має бути самоціллю, однак першочерговим є запровадження та надання соціальних, медичних, реабілітаційних послуг із підтримки родин у громаді за місцем їх прожи-вання.
Вл. інф.
