Це два найвідоміші в Західній Україні бізнесмени. Обидва працюють у галузі енергетики і теплопостачання, та не тільки. Перший працює по-білому, платить офіційні високі зарплати, чесно сплачує податки. Він — авторитетна в регіоні людина, керується не тільки законами бізнесу, а й моралі. Він — з тих, для кого честь і порядність визначають сутність його буття.
Він впровадив цілу низку успішних проектів альтернативної енергетики. Залучив сотні мільйонів євро європейських кредитів. Працює з успішними західними компаніями. Нещодавно, коли російські війська ринули до українських кордонів, державний банк європейської країни надав його компанії великий кредит під спорудження сонячної електростанції.
Про таких кажуть: людина мислить масштабно і живе не тільки нинішнім днем, він дивиться на багато років уперед. І своїм дітям він залишить не лише успішні компанії, а й добре ім’я, що в діловому світі важить більше, ніж великі капітали.
Другий — теж успішний. Скуповує нерухомість, шукає схеми швидкого заробляння грошей. Джерело його прибутків дуже часто наповнювалось з державного бюджету чи від державних підприємств. Про таких кажуть: він уміє робити гроші з повітря. Але другого чомусь весь час супроводжують численні скандали, кримінальні справи й звинувачення в незаконному збагаченні. Через нього десятки тисяч людей узимку залишилися без тепла. Скандал на всю Україну. Довелося рятувати ситуацію очільнику уряду.
Нині над другим висить дамоклів меч у вигляді звинувачення в незаконному збагаченні. Газ, закуплений за заниженими цінами для теплоелектростанцій, за версією слідства, було перепродано за завищеними цінами промисловим підприємствам.
Другий нині в суді ділить майно з дружиною, щоб нажите непосильною працею не конфіскували. Частину бізнесу переписав на дітей і родичів.
Це казково талановита ділова людина, він може гори перевертати, але в якийсь час зійшов з колії й почав заробляти гроші будь-якою ціною. Нині він заможний, але не отримує радості від нажитих на схемах капіталів. Це принизливо бігати до прокуратури і судів та давати пояснення, виправдовуватись, ставати об’єктом нападів.
Дві історії, два талановиті бізнесмени і дві такі різні долі.
На жаль, останніми десятиліттями, які можна охрестити «диким капіталізмом», багато хто кинувся заробляти гроші будь-якою ціною. Одна з причин грошової лихоманки — падіння людської моралі. Ми забули про такі слова як честь, гідність, усе почали вимірювати доларами і рахунками в банках чи готівкою в особистих сейфах. Вагомість людини в суспільстві стали визначати за грошовою шкалою.
У Львові був один бізнесмен, який навіть не рахував купюри — вимірював висоту банкнот лінійкою. Так і розраховувався — десятьма чи двадцятьма сантиметрами стодоларових грошових знаків. Дуже підприємливий і винахідливий був чолов’яга, царство йому небесне.
Чого дивуватися, коли з екранів телевізорів, зі шпальт газет десятиліттями не сходили власники ринків чи підприємливі люди, які в Західній Україні заробили кошти на контрабанді товарів. Мені доводилося бачити, як на митниці такому хапузі прикордонники віддавали честь.
Я колись запитав очільника Львівщини, який прийшов до влади з бізнесу — заробив капітали на мінеральній воді, чи змінився в регіоні моральний клімат.
— А що це таке? — запитав той здивовано.
Про мораль, порядність, честь владу ніхто не питає. Таких слів нема в скупих рядках статистичних даних. Владу запитують про рівень безробіття, про нові робочі місця, інвестиції, рівень злочинності. Про мораль — жодного слова у звітах.
Мораль мовою ділових людей це звучить трохи інакше: сприятливий чи несприятливий діловий клімат у регіоні. Якщо несприятливий, то бізнес намагається стороною обходити такі регіони.
Цю історію мені розповів львівський підприємець, який розширив свій бізнес і вийшов на сусідній регіон. Вклав у нове підприємство 70 тисяч євро. Запустив виробництво. Вирішив навести контакти з місцевою владою. Запросив керівника району, податківців та ділових людей. Посиділи, погомоніли, познайомилися. Наприкінці вечірки податківець відвів бізнесмена подалі від гурту:
— Розумієш, що твій бізнес залежить від мене?
— Розумію, — відповів той. — Але я готовий запропонувати тобі альтернативу. Залишай податкову службу, а я тобі подарую цей завод — і працюй. По руках?
— Та ти що, навіщо це мені?
Отож моральний клімат визначається тим, чи в регіоні працюють чесно і по-білому, чи підло, і ділять ділових людей на своїх і чужих. Зі своїми дружать, а чужих розводять, збирають з них мзду для начальства. Коли нема моралі в суспільстві, то здирництво й хабарництво пронизують клітини всього чиновницького механізму в регіоні. Побори, схеми, відмивання грошей — ось у чому тоді задіяна влада і бізнесова «еліта».
На Львівщині шалені капітали заробляли на контрабанді — тут кілька митних переходів до ЄС. І ці кошти часто ставали базою для корупційного спрута, що обплутав владу. Процвітали і власники найбільших продуктових і промислових ринків, на яких збували контрабандні товари.
Бізнесмени, які заробляють кошти будь-якою ціною, часто виправдовуються: ми змушені так працювати, бо доводиться всім платити. Але таких стає дедалі менше. Бізнес уже давно навчився працювати із силовими структурами і не платить мзду. Створюють високопрофесійні юридичні служби, професійні організації, навчилися обстоювати свої інтереси.
У Львові був випадок, коли тютюнова фабрика демонтувала все устаткування і переїхала в іншу область, а регіон залишився без робочих місць і великих надходжень у бюджет. І такі бувають історії.
Нині приходить час нових людей, таких, як відомий український енергетик, з якого ми розпочали нашу розповідь. Чесно зароблені капітали окрилюють ділових людей, а кошти, отримані будь-якою ціною, часто-густо неприємно тхнуть.
Благо, у регіоні до влади прийшла команда успішних менеджерів з приватних підприємств, які працювали по-білому, і вони запровадили відкриті й чесні правила гри. Ситуація змінюється на очах.
Мені доводилося в курортній зоні та навколо Львова бачити десятки готелів, ресторанів та інших об’єктів, які відкрили колишні податківці, митники чи високопоставлені поліцейські після виходу на пенсію чи у відставку. Що цікаво, більшість з них — збиткові. Не принесли їм ні радості, ні великих грошей, лише головний біль.
Зате я знаю відставного полковника поліції, який розвинув успішний бізнес у садівництві. Засадив сотні гектарів садами, збудував великі сучасні склади — і процвітає. Ми з ним друзі в соціальній мережі. Я з приємністю стежу за його кроками. Це успішна людина. Він не ховається, виставляє фото своїх садів, своїх дітей і внуків. Він — щаслива людина.
Львів.
