20 червня — День медичного працівника

Авторитетне ім’я головного лікаря Черкаського обласного кардіологічного центру, заслуженого лікаря України, багаторічного депутата обласної ради Світлани Журби (на знімку) добре відоме не лише на Черкащині, а й далеко за її межами. Це їй, наполегливій, вдумливій, цілеспрямованій, вдалося здійснити, здавалося б, неможливе — за нетривалий час створити новий спеціалізований лікувальний заклад, котрий став одним із кращих в країні. За цю подвижницьку роботу лікар-кардіолог удостоєна високих нагород — ордена княгині Ольги третього та другого ступенів, а також медалей — імені М. Амосова «За організацію системи надання невідкладної кардіологічної та кардіохірургічної допомоги» та імені М. Стражеска «За заслуги в охороні здоров’я».

Про те, як сьогодні працює головна кардіологічна служба області, про успіхи та перспективи розмова із Світланою Василівною Журбою.

— Є пандемія коронавірусу, але є і пандемія серцево-судинних захворювань, — одразу починає з найактуальнішого наша співрозмовниця. — Вони вкорочують тривалість життя наших громадян. Торік в Україні від них померло 409 тисяч осіб. Серцево-судинні недуги зумовлюють 70 відсотків усіх смертей і майже третину випадків інвалідності українців. І пацієнти, на жаль, молодшають. Зараз до нас потрапляє багато хворих з інфарктом у 30—40 років. Лікували ми і 22-річного, тільки-но з армії. А якщо людям молодого віку надати допомогу вчасно і правильно, в них попереду ціле життя, вони не стануть ранніми глибокими інвалідами.

Пригадуємо, як створювався обласний кардіологічний центр.

— Коли в 2002 році в Києві відбулась конференція Всеукраїнського лікарського товариства, там я почула й побачила, що робиться в світі по кардіології. Для мене це був шок, що в нас у регіонах нічого цього й близько немає, — пригадує Світлана Василівна. — Ми в області лікували терапевтичними методами жителів районів з інфарктом, передінфарктними станами, їм на деякий час ставало краще, але вони поверталися в райони — і згодом чули, що той помер, того не стало… Далі так тривати не могло! Разом із однодумцями ініціювали створення закладу, який надавав би не тільки кардіологічну, а й кардіохірургічну допомогу. Його створили на базі обласної лікарні. Нам виокремили одну операційну, одну палату в реанімації — розкидані підрозділи, але ми почали робити коронарографію, стентування коронарних артерій. І побачили, що з десяти пацієнтів можемо простентувати двох-трьох. А решта випадків дуже запущені, там уже необхідні операції на відкритому серці.

Стало зрозуміло, що потрібне окреме обладнане приміщення. Будучи депутатом обласної ради, вдалося донести і переконати колег, наскільки це необхідно, життєво важливо, і обласна рада надала будівлю. У 2009 році перейшли в реконструйовану під кардіоцентр санаторну школу в мікрорайоні Соснівка.

— Тоді нам здавалося, що це палац, — посміхається Світлана Василівна. — І це дало нам великий поштовх до розвитку кардіохірургії, черезшкірних коронарних втручань. Так, черезшкірні коронарні втручання при гострому інфаркті міокарду почали з 25 пацієнтів у 2009-му, зараз лікуємо цим методом 730 на рік. Майже 80 відсотків усіх стентувань — це пацієнти з інфарктом міокарда. Завдяки цьому в нас лікарняна летальність з цією недугою — 3—7 відсотків, у три-чотири рази менша, ніж в Україні. У провідних клініках Німеччини летальність  при гострому коронарному синдромі 6,3 відсотка. Хворі з інфарктом міокарда забезпечені медикаментами та стентами за рахунок державного бюджету. 
Ще в 2011 році на базі нашого закладу проводили Всеукраїнську конференцію зі  стентування пацієнтів з інфарктом міокарда. В 2017-му, 2019 роках за Всеукраїнським реєстром черезшкірних коронарних втручань при гострому інфаркті міокарда ми посіли перше місце в Україні за кількістю і якістю таких операцій.

Потроїли за останні десять років кількість коронарографії: до 1800. Загалом у нас щороку приріст у різних видах допомоги — на 20—30 відсотків.

Пацієнтів до нас привозять з області. До того було заведено, що наші лікарі виїжджали в район, діагностували інфаркт і потім забирали хворого на санавіації до нас. А в світі так не робиться, для пацієнта з інфарктом важливий час. Коли ми почали оперувати кардіологічні захворювання, в районах лише дивувалися… але не направляли хворих. Ми почали проводити для кардіологів, сімейних лікарів з районів науково-практичні конференції, щоб налагодити порозуміння. Спочатку було по шість конференцій, потім по три, залучали фахівців з інститутів, знайомили з сучасною діагностикою і лікуванням. Нам стали привозити пацієнтів із проблемами серця ближні райони, а потім і дальні. Й зараз у нас діють тижневі, постійно діючі, курси для лікарів — приїдьте, ми вам покажемо, що ми робимо, які сьогодні можливості для пацієнтів, яких ви направите.

Сьогодні кардіоцентр виконує всі види сучасних кардіологічних досліджень та оперативних втручань. Операції на відкритому серці проводяться за новою методикою. Раніше вживлювали венозні шунти, а коли японські вчені довели, що артеріальні служать набагато довше, ввели це в практику. При цьому річні показники летальності — 0,7—2,2. Це на рівні провідних медичних закладів світу.

Лікуємо вроджені й набуті вади серця: протезуємо клапани. Мало того: протягом останнього року в Європі більш сучасним вважається не заміна клапана на механічний чи біологічний, а його пластика, органозбереження. Тож уже чотири роки протезуємо тільки тоді, коли не можна обійтися пластикою.

Хворим з блокадою серця вживлюємо кардіостимулятори — таких торік було дві сотні, всі кардіостимулятори отримані за рахунок бюджету. Причому вживлюємо всім, хто цього потребує. Адже це єдиний метод, який  рятує їхнє життя.
Раніше для операцій на аорті відправляли в Київ, але такі пацієнти не завжди транспортабельні. Тому ми вивчилися і вже протягом двох років проводимо таке хірургічне втручання в нашому закладі.

Так, ускладнив становище ковід — ми знову бачимо дуже тяжких пацієнтів, які бояться і тому прибувають пізно. Та й сам ковід спричинює тромбози, інфаркти. Навіть якщо в хворого з інфарктом ковід, надаємо термінову хірургічну допомогу.

— Нині нам потрібен новий корпус, — виводить заклад на новий виток розвитку Світлана Василівна. — У нас лише одна операційна для хірургії на відкритому серці. І її не можна відремонтувати, бо вона постійно задіяна. Операції по шість—вісім годин, робота в дві зміни, до десятої вечора. Також ми готуємося до трансплантології, для цього потрібна більша лабораторія, додаткова функціональна діагностика. Нас підтримали обласна рада і облдержадміністрація, і цього року нам надали кошти на проект нового корпусу для кардіоцентру. Отже, ми й далі розвиватимемося, опановуватимемо найновіші методики світової кардіохірургії, наполегливо служитимемо справі порятунку життів та поліпшення здоров’я наших співвітчизників.

Факт

У 84 відсотків атестованих лікарів та 90 відсотків медсестер кардіоцентру вища і перша категорія. Кардіохірурги вчилися за кордоном, троє працювали в Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М. Амосова, а тепер застосовують знання в Черкасах.

Розмовляли Лариса СОКОЛОВСЬКА, Лідія ЛІСОВА.