Такий вигляд має відновлений Спасо-Преображенський кафедральний собор.
Фото Юрія ПЕРЕБАЄВА.
Ця церква стала прародителькою майбутнього кафедрального собору. Спорудження церкви за проектом інженера В. Вонрезанта планувалося закінчити в 1797 році, але врочисте освячення відбулося лише 25 травня 1809-го. У 1837 році Одеса стала єпархіальним центром, а Спасо-Преображенський собор — кафедральним. Головною святинею собору була чудодійна ікона Касперовської Божої Матері, яка доставлялася щорічно, 25 вересня, в Одесу із села Касперовка і залишалася в соборі до Великодня.
У 1936 році собор було по-варварськи зруйновано. Така доля тоді спіткала багато культових споруд. І можливість його відродити з’явилася тільки з набуттям Україною незалежності.
23 квітня 1999 року постановою Кабінету Міністрів України № 700 Одеський Спасо-Преображенський кафедральний собор на Соборній площі включено в «Програму відтворення видатних втрачених пам’яток історії та культури України». У тому само році створюється БО «Чорноморський Православний фонд» для збору коштів на відновлення святині, а конкурс на проведення будівельних і реставраційних робіт виграє АТ «Стікон».
Будівництво розпочалося в 2000 році. На висоту 45 метрів піднявся головний кафедральний дзвін, а на куполі дзвіниці встановили хрест.
19 серпня 2005 року, на велике свято Преображення Господнього, Одеський кафедральний Спасо-Преображенський собор відвідав перший Президент України Леонід Кравчук. 29 вересня 2005 року Одеська міська рада ухвалила рішення щодо перепоховання у відродженому Одеському кафедральному Спасо-Преображенському соборі генерал-губернатора Новоросійського краю і повноважного намісника Бессарабської області ясновельможного князя Михайла Воронцова і його дружини Єлизавети (після руйнування собору в 1936 році їхні останки було перенесено на Слобідське кладовище).
20 жовтня 2005 року, у присутності представників міськради, міської влади, представників судмедекспертизи та краєзнавців, було проведено ексгумацію тіл Воронцових на Слобідському кладовищі, їх останки відправлено на експертизу.
Експертиза з дуже високим ступенем імовірності — 99,9945% — підтвердила, що ексгумовані останки належать подружжю Воронцових.
10 листопада 2005 року відбулася церемонія перепоховання останків генерал-губернатора Новоросійського краю і Бессарабської області, намісника на Кавказі, головнокомандувача окремого Кавказького корпусу генерал-фельдмаршала, генерал-ад’ютанта ясновельможного князя Михайла Воронцова і його дружини ясновельможної княгині Єлизавети. Жалобний кортеж пройшов вулицями міста від палацу Воронцова до Соборної площі, де перед будівлею собору відбулася панахида.
У 2010 році групі архітекторів, будівельників і художників присуджено Державну премію України за відродження Одеського кафедрального Спасо-Преображенського собору. Державну премію отримали архітектори: Володимир Мещеряков, Анатолій Мартиненко (посмертно), Ігор Худяков; інженери-будівельники: Леонід Крючков, Михайло Шишкалов; художники: Георгій Журавський, Олександр Рудий.
Собор протягом свого архітектурного розвитку відображав рівень розвитку Одеси: будучи невеликою культовою спорудою на початку ХIХ століття, він став величним і упізнаваним серед храмів України.
