Це означає, що офіційно заборонено змінювати призначення ділянки і будувати тут житлові будинки.
Ця позиція міста добре відома львівським будівельним компаніям, тому жодна з них не взяла участі в аукціоні з продажу боргів автобусного заводу.
«Однак з інших регіонів люди мають фантазії, що можна прийти і на території заводу збудувати якесь житло. Ми чітко даємо меседж, що це виробництво, що це наука, що це розвиток, щоб усі розуміли і не витрачали час, гроші й нерви. Це принципова позиція громади. Адже один з елементів російської агресії — це нищення нашого виробничого потенціалу», — вважає міський голова Андрій Садовий.
Паралельно з рішенням виконкому висловили свою позицію і депутати міської ради, які звернулися до Президента України Володимира Зеленського з пропозицією підтримати розвиток інноваційного виробництва на території автобусного заводу і не допустити тут житлового будівництва.
Автобусний завод має свою історію і в період розквіту виготовляв щорічно понад 14 тисяч автобусів та 27 тисяч комплектів гідравлічних коробок передач. Колись на заводі працювали 11 тисяч осіб. Та після того як власником став російський інвестор, завод перестав існувати — суд оголосив його банкрутом.
Нині завод, який займає 56 гектарів та сотні тисяч квадратних метрів нерухомості, не працює.
Щоправда, на одне запитання громадськість Львова так і не отримала відповіді: як сталося, що завод віддали росіянам?
