Мешканець Лебедина, що на Сумщині, Василь Пучков — багаторічний передплатник «Голосу України». Точніше сказати, кількадесятирічний, бо Василь Іванович читає парламентську газету від перших номерів і ще не пропустив жодної передплатної кампанії. Кілька днів тому наш вірний читач зателефонував власкору «Голосу України» і попросив допомогти «знайти управу» на газопостачальників.

Тема стає однією із вічних

У травні цього року вже довелось аналізувати цю проблему — матеріал «Із кубометра по гривні — комусь на Лексус» був опублікований у № 86 нашої газети, але, схоже на те, ця тема стає однією із вічних.

Взаємовідносини українців із надавачами комунальних послуг — це одна з найболючіших проблем сьогодення. Бо можна відмовитись навіть від хліба, замінивши його картоплею чи макаронами, але коли у коридорі згасла електрична лампочка, у крані зникла вода, а на газовій плиті самоліквідувався блакитний вогник — замінити ці блага цивілізації абсолютно нічим. І ніким, бо надають комунальні послуги зазвичай підприємства-монополісти. Вони усвідомлюють свою винятковість і нерідко нею зловживають.

— Телефоную не від себе особисто, а від мешканців усього нашого багатоквартирного будинку у Лебедині по вул. Кутузова, 14, — запевнив Василь Пучков. — У червні нам принесли квитанції за газ, використаний у травні, але там не вказано кількості спожитих кубометрів. І так вже третій місяць поспіль! Я передавав показники лічильника — спалив у травні 15 кубометрів, мені відповіли, що цифра прийнята і взята до уваги. Але коли у квитанції знову її не знайшов, зателефонував оператору та попросив назвати мої показники за квітень і за травень. Виявилось, що вони відрізняються не на 15, а лише на 4 кубометри! Але слухайте далі — буде ще цікавіше, — пообіцяв Василь Іванович, коли йому здалося, що я трохи відволікся від його монологу.

— Слухаю і не перебиваю.

— Хоч кубометрів у квитанції не вказано, а у їхньому комп’ютері за моїм домогосподарством зафіксовано 4 травневі «куби», до оплати у червні мені виставили 216 грн 70 коп. Кубометр газу коштує 7 грн 99 коп, тому я нібито спалив 27 «кубів». Що виходить? Я передав показники лічильника на 15 кубометрів, вони зарахували 4, а заплатити змушують за 27. Якась абракадабра вимальовується! І не тільки у мене: у сусідів у квитанціях так само. Люди обурені: допоки «Сумигаз» вважатиме нас за дурнів?

Ситуація аналогічна тій, яку ми вже розглядали у матеріалі «Із кожного по гривні — комусь на Лексус». Протягом усієї весни тисячам споживачів компанії «Сумигаз» зараховували менше використаних кубометрів, ніж вони передавали. Чому так відбувалося, здогадатися неважко: газ мав подорожчати, тому його «недописували», щоб підбити баланс пізніше та порахувати кубометри за новим тарифом. А коли хтось обурювався, йому обіцяли надіслати для звірки лічильника контролера. Але й після такої звірки приходили квитанції без чітко вказаних кубометрів: газівники залишали собі «простір для маневрів». Навіщо — мали б поцікавитись правоохоронці.

Важливі і гроші, і гідність

Більшість людей платять за комуналку стільки, скільки з них вимагають, бо боротьба з монополістами коштує і часу, і нервів, і грошей. На це, зрештою, і розраховують: хтось зі споживачів «відіб’ється», але основна маса змириться, бо йдеться, зрештою, про незначні суми. Про це і заголовок нашої травневої статті: «Із кожного по гривні — комусь на Лексус». Але знаходяться принципові споживачі, котрі показують приклад іншим, як захищати свої права. До того ж нерідко йдеться не про копійки, а про чималі кошти.

Сумчанин Григорій Брязкун домігся від компанії «СумигазЗбут» перерахунку обсягів використаного газу та повернення 3,5 тис. грн. Як і багатьом іншим, йому не зарахували показники лічильника за березень і квітень, а дописали ці кубометри вже після того, як газ подорожчав. Чоловік із таким волюнтаризмом не погодився та звернувся зі скаргами до НКРЕКП і місцевої філії Держпродспоживслужби. Надав їм фотографії показників лічильника та скріншоти проігнорованих повідомлень до газової служби. Тож у ТОВ «СумигазЗбут» не було іншого виходу, як виписати пану Григорію нові, «правильні» квитанції зі значно меншими числами у графі «до оплати». У Головному управлінні Держпродспоживслужби на Сумщині повідомляють, що наразі перевіряють чимало скарг споживачів на дії газопостачальників. Та закликають не миритися із волюнтаризмом монополістів і повідомляти про такі випадки незалежно від того, чи йдеться про копійки, коли газ використовується лише для приготування їжі, чи про більші суми, коли його витрачають на опалення або підігрів гарячої води.

Тим часом стало відомо про прийняте Верховним Судом України рішення, яке стосується ТОВ «СумигазЗбут». Під час перевірки підприємства було виявлено, що у період із травня 2015-го по січень 2016 року воно донарахувало кожному споживачу у середньому 500 зайвих гривень.

Йдеться про домогосподарства, не укомплектовані газовими лічильниками, а таких в області чимало. Якщо прилади обліку палива відсутні, то його рахували за нормами споживання. При цьому «СумигазЗбут» керувався урядовою постановою від 1996 року, хоча іншою постановою — від 2015 року — норми споживання газу для побутових споживачів були удвічі зменшені.

Розгляд колізії тривав п’ять років у трьох судових інстанціях, зрештою, Верховний Суд поставив у цій справі остаточну крапку. Тож тепер тим споживачам, котрі заплатили зайві гроші, мають їх повернути.

Фото з сайту 104.ua.