Як відомо, 20 грудня — День міліції України. Ця дата відзначається вже 23-й рік поспіль. Парадоксально, але, наприклад, служба ДАІ цьогоріч відсвяткувала тільки 16-й рік свого народження. Чому так сталося? На це та деякі інші запитання відповідає наш постійний автор — голова громадської колегії позаштатних експертів при Департаменті ДАІ МВС України Олександр ФОМЕНКО (на знімку).

— Ми вважаємо, що Державтоінспекції України вже 79 років. І ось чому. Ця служба була створена в системі Укрдортрансу ще далекого 1934 року, а в червні наступного року затвердили перше положення про ДАІ. За три місяці Укрдортранс увели в структуру Наркомату внутрішніх справ УРСР, а службу ДАІ 3 березня 1936 року передали до складу робітничо-селянської міліції. А вже 3 липня того року було ухвалено Положення про державну автомобільну інспекцію робітничо-селянської міліції НКВС СРСР. Відтоді саме цю дату святкували в Радянському Союзі як день створення Державтоінспекції.

Ніде правди діти, відзначав це свято і особовий склад ДАІ вже незалежної України аж до 14 квітня 1997 року. Бо саме тоді Кабінет Міністрів затвердив Положення про Державну автомобільну інспекцію України. З чиєїсь «легкої» руки цю дату і взяли за точку відліку створення вітчизняної ДАІ. Звичайно, держава має вшановувати працівників Державтоінспекції. Але в даному разі вказана дата досить сумнівна, адже, погодьтеся, служба ДАІ діяла як структурний підрозділ міліції вже з перших днів проголошення незалежності України, керуючись нормативною базою колишнього СРСР, а після 25 грудня 1990 року — Законом України «Про міліцію». Саме в цьому законодавчому акті вказано, що одними з основних завдань і обов’язків міліцейського підрозділу ДАІ є гарантування безпеки дорожнього руху, дотримання законів, правил і нормативів у цій галузі, здійснення державної реєстрації транспортних засобів, приймання іспитів на право керування ними тощо.

Уже на початку 90-х років набули чинності Закон України «Про дорожній рух», національні Правила дорожнього руху, акти, що регламентують проведення технічних оглядів, реєстрацію транспортних засобів та допуск до управління ними, Настанова про діяльність структурних підрозділів ДАІ, було організовано виготовлення національних посвідчень водія, реєстраційних документів, державних номерних знаків на транспортні засоби, засновано всеукраїнський автомобільний журнал «Сигнал» тощо. Всю цю роботу виконали за короткий період співробітники Головного управління ДАІ — одного з провідних підрозділів у системі МВС України. Ось чому, переконаний, дату створення ДАІ України треба відзначати або в липні, або в кінці грудня, почавши відлік з 1990 року.

— Олександре Яковичу, чи можна порівняти ДАІ, наприклад, 80-х років минулого століття і нинішню?

— Це зробити вкрай складно. Щонайперше, мушу констатувати, що ДАІ тоді була досить авторитетною службою насамперед серед пересічних громадян, особливо причетних до автомототранспорту. Відомо, що ДАІ з перших днів свого існування опікувалася контролем за автопідприємствами, технічним станом транспортних засобів і допуском водіїв до управління ними. Нагляд за порядком на автошляхах здійснювала служба регулювання вуличним рухом (так звана ОРУД). Нині функції служби технічного нагляду значно скорочено, а реєстраційно-екзаменаційні підрозділи й досі реорганізовують. Як один з колишніх керівників апарату ДАІ МВС України дійшов висновку:

Державтоінспекції у класичному розумінні практично не існує. Вона перетворилася на каральний орган з обмеженими функціями регулювання дорожнього руху (переважно на маршрутах проїзду можновладців).

— Як таке могло статися з єдиною службою в державі, яка опікується проблемою безпеки дорожнього руху, збереженням життя і здоров’я громадян?

— Таким невтішним є результат численних експериментів і реформувань служби, які почалися ще в кінці 80-х років минулого століття і тривають досі. На жаль, у зв’язку з розукрупненням підрозділів дорожньо-патрульної служби і створенням на їх базі дорожньої міліції працівників ДАІ позбавили багатьох службових повноважень. Украй негативно позначилися на службі подальше постійне скорочення її чисельності в основному задля зміцнення інших підрозділів міліції, ліквідація науково-дослідного центру безпеки дорожнього руху, закриття заснованого ДАІ автомобільного журналу «Сигнал». Сьогодні в жалюгідному стані перебувають служби технічного нагляду, організації дорожнього руху, профілактики аварійності серед населення.

Хоч як прикро, але навіть у Законі України «Про дорожній рух» (ст. 52-1) вилучено всі посилання на ДАІ. Визначено, що в межах своїх повноважень брати участь у реалізації державної політики щодо гарантування безпеки дорожнього руху має... МВС. Водночас затверджене урядом Положення про ДАІ передбачає, що саме ця служба є головним органом, на який покладається гарантування безпеки дорожнього руху. Виходить якась нісенітниця: ДАІ визначає державну політику, а МВС бере участь в її реалізації. Стає зрозуміло: владі байдуже, що на дорогах України щорічно гинуть тисячі працездатних громадян і десятки тисяч отримують каліцтва. Наші керманичі лише перед виборами ллють крокодилячі сльози, а після здобуття місця на владному олімпі їхня «активна участь» у розв’язанні цієї важливої державної соціальної проблеми припиняється.

— Утім треба щось робити, щоб не текли річки крові на наших дорогах?!

— Безумовно. Скажімо, в прибалтійських країнах після проголошення незалежності створили міжміністерські відомства з безпеки дорожнього руху, які фінансують із державного бюджету. Вони пішли шляхом країн Західної Європи, де досягнуто істотних результатів у попередженні людських втрат у ДТП. Латвія і Естонія за останні десять років досягли кращої в Євросоюзі динаміки зменшення смертності на автошляхах. У Литві ці досягнення скромніші, але також є. У Франції активно функціонує міжміністерський комітет з безпеки дорожнього руху, очолюваний прем’єр-міністром республіки. Результат — у 1990 році в цій країні в ДТП загинуло 11215 осіб, а у 2012-му — вже тільки 3645.

А що маємо ми? Від того, що в Законі України «Про дорожній рух» змінили виконавців (ДАІ поміняли на МВС), на дорогах істотних поліпшень не відбулося, та й звідки їм узятися.

— Уряд постійно акцентує нашу увагу на тому, що бракує грошей...

— На брак коштів у Кабміні скаржаться постійно. Саме з цієї причини фактично заморожено виконання Програми забезпечення безпеки дорожнього руху на період до 2016 року, не затверджені ні Програма дій на період десятиріччя, ні план проведення другого Глобального тижня з безпеки дорожнього руху, оголошених Генеральною Асамблеєю ООН. Утім, сьогодні всім відомо, що на утримання владних структур та на різні пільги можновладцям виділяється стільки коштів, скільки вони «скромно» просять.

Зрозуміло, що за такої ситуації владі вигідно, щоб ДАІ і надалі була «стрілочником». Але сьогодення вимагає розробити і прийняти в установленому порядку Закон України «Про Державну автомобільну інспекцію», передбачивши, що саме ця служба є в країні головною в розв’язанні проблем безпеки дорожнього руху. Не потребує значних витрат із бюджету приведення у відповідність її структури та кількості. На моє глибоке переконання, між гривнею і життям наші можновладці зобов’язані обирати життя і здоров’я громадян України. Державтоінспекція не має бути в статусі позашлюбної дитини.

Вела розмову Тетяна КОРН.