Віце-прем’єр-міністр — міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олег Уруський: «Кабінет Міністрів працює над питанням створення завершеного циклу титанової промисловості».

Коли 19 квітня у Фонді держмайна провели онлайн-прес-конференцію, на якій оголосили, що потужну «Об’єднану гірничо-хімічну компанію» (ОГХК) у кінці серпня виставлять на приватизаційний аукціон, учасники брифінгу, треба думати, чекали довгих і бурхливих овацій. Ще б пак!

«Уперше після продажу «Криворіжсталі» такий великий промисловий об’єкт буде виставлено на відкритий, повністю «прозорий» приватизаційний аукціон», — заявив на онлайн-брифінгу голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко й висловив упевненість, що ОГХК піде з молотка за значно більшу ціну, ніж стартова.

«Всем рекордам наши звонкие дать имена!»

Нагадаємо, в АТ «Об’єднану гірничо-хімічну компанію» входять Вільногірський гірничо-металургійний (ГМК) та Іршанський гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК) — найбільші у світі виробники сировини для титанової промисловості. Вони забезпечують концентратами Запорізький титано-магнієвий комбінат (ЗТМК) і «Сумихімпром». Майже 70 % продукції ОГХК йде на експорт, у понад 30 країн світу. У свої кращі часи комбінати генерували 400—500 млн доларів доходів на рік!

Не дивно, що восени минулого року, коли все йшло до приватизації, в ОГХК можна було почути: на майбутньому аукціоні якщо й не поб’ють рекорд продажу «Криворіжсталі» (комбінат «пішов» за 4,8 млрд доларів, тоді — 25 млрд грн), але точно встановлять нове приватизаційне досягнення. Мовляв, Іршанський ГЗК може коштувати три мільярди гривень, а Вільногірський ГМК — усі п’ять! Та й голова ФДМУ в січні й лютому на брифінгах для ЗМІ казав, що держава може виручити 5—8 млрд грн.

Призначений Кабміном радник із приватизації ОГХК — компанія BDO «Корпоративні фінанси Україна» встановила на компанію справді небачену з часу продажу «Криворіжсталі» початкову ціну — 3,7 млрд грн! Її затвердили 16 квітня на засіданні аукціонної комісії.

Як вважають у Фонді держмайна, крім усього іншого, на торгах ціну збільшить велика кількість потенційних покупців. Восени називали 18 фірм, серед них — «два українські холдинги, а решта — відомі міжнародні компанії, австралійські, японські та інші». Під час аукціону вони, казав голова Фонду, «конкуруватимуть між собою, отримавши інформацію про ОГХК, про запаси, про родовища...» Щоправда, потім ця цифра стала значно меншою.

На брифінгу назвали й кілька інших підстав для «рекорду». За словами т. в. о. голови правління АТ ОГХК Артура Сомова, це — «систематична робота з очищення підприємства від корупції та представників тіньового менеджменту», що дало змогу «відновити фінансові показники компанії та привернути до неї увагу потенційних вітчизняних і зарубіжних інвесторів».

— Ми позбулися всіх посередників. Тепер 95 % збуту продукції забезпечуємо за прямими контрактами, — доповідав пан Сомов. — Покращили фінансування. Збільшили парк власної техніки, відмовившись від послуг субпідрядників. За рік двічі підвищували зарплати на 10 %. Усе це дозволило значно збільшити обсяги виробництва. Якщо у 2019-му отримали 100 млн грн прибутку, то минулого року — 600 мільйонів!

Але у ФДМУ чи не найдужче сподіваються на те, що планку ціни на рекордну висоту підніме інформація про додаткові запаси руди, яку має ОГХК. На брифінгу кілька разів прозвучало: додаткові запаси збільшено вдвічі! Та й керуючий партнер «BDO Україна» Віталій Струков пояснив «природу» високої, на його думку, стартової ціни саме запасами руди: «За обсягами покладів ільменітових, цирконових і рутилових руд ОГХК — компанія № 1 в Європі та входить у топ-десятку світових виробників титановмісної сировини. На світовому ринку збуту маємо 1,4 % цирконових, 2,3 % ільменітових і 6,2 % рутилових руд. Отож компанія — приваблива ціль для міжнародних інвесторів. Якщо ж врахувати, що на світовому ринку вартість її продукції зростає, ситуація дуже сприятлива для того, щоб отримати максимальну ціну».

Умови продажу — «книга за сімома печатями»?

Але експертів і журналістів більше цікавили не рекорди ФДМУ, а те, які інвестиційні зобов’язання запропоновано майбутньому власнику ОГХК? На брифінгу їх озвучив заступник голови Фонду Тарас Єлейко:

«Модернізація підприємства, додаткові інвестиційні умови, соціальні й екологічні аспекти та питання постачання води».

Останнє — дуже важливе. Від ріки Дніпро до Вільногірська — 80 кілометрів. Сюди планували протягнути канал, але розв’язання цієї недешевої проблеми відкладали до «кращих часів»... Для своїх потреб комбінат бере воду з артезіанських свердловин, які стоять на балансі ВГЗК. Питну воду із свердловин комбінат і продає місту.

Раніше її вартість компенсував податок на землю, який сплачував ВГЗК, але після того, як цей податок зменшили, місто весь час винне комбінату, навесні розповідав нам міський голова Вільногірська Володимир Василенко: «ОГХК унаслідок реорганізації ще не сплатила нам податок за землю, але ми винні за воду ще більше — понад 60 млн грн. Заборгованість існувала завжди. Але за мовчазною згодою питну воду для містян комбінат ніколи не відключав».

А от усі інші умови продажу, які озвучив Тарас Єлейко, — не більше ніж... стандартний набір зобов’язань, які передбачає приватизаційне законодавство. Не дивно, що почуте не викликало в експертів і журналістів нічого, крім зітхань і... розчарування.

Що ж, пан Єлейко, мабуть, усе сказати й не міг. Ще взимку, на одному з прес-брифінгів, почувши питання про умови, це пояснив Дмитро Сенниченко: «умови, які розробила аукціонна комісія, ще стануть предметом розгляду Кабінету Міністрів». Отож і його заступник не спішив поперед батька в пекло. Але й розчарування експертів цілком зрозуміле.

Річ у тому, що ОГХК пробують продати не вперше. У 2014 році Вільногірський ГМК та Іршанський ГЗК й об’єднали під одним дахом саме «під приватизацію». Компанію швидко корпоратизували й у грудні 2016-го вона стала ПАТ, тоді ж її швиденько внесли й у перелік підприємств, що підлягають приватизації вже в наступному, 2017 році. Потім ФДМУ переніс дату на 2018-й... Впередостаннє про зміну власника ОГХК Фонд повідомляв у березні минулого року. Але конкурс відмінили у зв’язку з локдауном.

Отож, хоч як крути, а головні принципи приватизації ОГХК мали бути відомі давно. Щонайменше — з березня минулого року. Та що там казати! Інвестиційні зобов’язання — це альфа й омега приватизації всіх великих промислових підприємств. А умови їх продажу — не «книга за сімома печатями». Суспільство має знати, на яких умовах продають і народну власність, яку в поті чола свого творило кілька поколінь українців, і родовища корисних копалин, які належать всьому народу.

Одне слово, якщо керівники ФДМУ на онлайн-брифінгу чекали на якісь довгі овації, мусимо їх розчарувати — ніхто в долоні не плескав.

Ба, більше. Із часу корпоратизації ОГХК багато води у Дніпрі стекло, й економічна ситуація сильно змінилася. Якщо у 2014—2016 роках, коли йшла війна, бюджет був пустим, а падіння ВВП — шаленим, здається, завдання було одне — продати, аби будь-якою ціною, та поповнити державний бюджет. Але зараз, коли головна мета — «підняти економіку» за рахунок розвитку пріоритетних галузей промисловості, очевидно, що цілі приватизації мають бути іншими, суттєво скоригованими.

Пояснимо детальніше.

Україна — титановий лідер

Верховна Рада зараз розвертає економічну політику в бік підтримки реального сектора економіки. Отож, коли Прем’єр-міністр Денис Шмигаль на брифінгу, що пройшов 4 березня, підбивав підсумки роботи уряду за 2020 рік і назвав п’ять найбільших досягнень Кабміну, зовсім не випадково, що вся та «чудова п’ятірка» стосувалася промисловості.

А нещодавно, як відомо, на РНБО схвалено програми розвитку авіабудування та підприємств ВПК. Перші держзамовлення отримало ДП «Антонов». Реанімовано нашу космічну програму, й уже до кінця року маємо запустити супутник «Січ-2-1». У затвердженому Кабміном «Переліку пріоритетних для держави інвестиційних проектів» одразу 23 програми стосуються промислових об’єктів...

Тобто, цінник на ОГХК повісили на широкому тлі, з одного боку, наполегливих спроб відійти від «сировинної моделі» економіки й перейти до промислового розвитку. З другого, на фоні того, що титанову промисловість, нарешті, визнано пріоритетною галуззю економіки, яка має отримати регуляторну підтримку.

У вересні минулого року пройшла нарада «Україна-2030: новий титановий лідер світової індустрії», на якій було презентовано «Стратегію розвитку титанової промисловості України». В нараді брали участь представники громадськості, керівники Мінстратегпрому, Мінфіну та ФДМУ.

Україна має 20 % світових розвіданих запасів титанових руд, таких не має більше ніхто! — говорили учасники дискусії. Ми — одна з шести країн світу, які мають або можуть мати завершений виробничий цикл, від видобутку руди до виплавки сплавів, прокату та виробництва готової титанової продукції.

Власне ми цей цикл мали. Але за останні 20 років управлінські помилки та масштабна корупція галузь майже знищили, а «Кримський титан», який мав 2 % обсягу світового ринку діоксиду титану, й Алчевський меткомбінат, де діяв потужний стан для прокату титанових слябів, залишилися на окупованій території. Тож зараз цикл обривається виробництвом титанової губки та двоокису титану. Найганебніше ж — Україна з виробника титану перетворилася на нікчемненького експортера титановмісної сировини.

Та попри колосальні втрати, ми можемо швидко відродити галузь. Коли понад 50 % сировини перероблятимуть вітчизняні заводи, на експорт піде продукція з високою доданою вартістю, щорічно генеруючи мільярди експортної виручки. Лише за перші 10 років реалізації стратегії титанова промисловість може заробити 18 мільярдів доларів, майже подвоївши ВВП країни.

— Скажемо більше. Якщо неупереджено вибирати галузь, яка визначає технологічне обличчя економіки України, то така галузь, безперечно, — титанова промисловість, — упевнені вчені Національної металургійної академії, економісти Андрій Педько та Лариса Губаренко (м. Дніпро).

Восени ж у Мінстратегпромі створили Робочу групу з питань розвитку титанової промисловості, в яку ввійшли вчені Інституту електрозварювання ім. Є. Патона, провідні фахівці з великим досвідом роботи в галузі.

Плани — серйозні! Створюється титановий кластер. Будуть введені в дію два нові заводи — з виробництва титанового порошку та трубопрокатне підприємство. Нарешті, оголошено про створення холдингу «Укртитанпром»...

Вільногірськ — Дніпро — Запоріжжя.

Продовження в наступних номерах.

Фото надано прес-службою Мінстратегпрому.