І було чому дивуватися військовим морякам — цей вітрильник сьогодні занесено абсолютно в усі морські енциклопедії, підручники із судноводіння, технічні довідники з історії морського плавання. Таку честь судно заслужило і своєю історією, і своєю приналежністю до вітрильного флоту світу. На сьогодні «Дружба» є єдиним вітрильником в Україні.
Вітрильники типу «Дружба» однокорпусні, трищоглові, трипалубні. Рангоут, такелаж і вітрила обслуговуються вручну. Три безперервні палуби мають сідловатість, верхня палуба — нормальний вигин бімсів. Корма — транцева з ахтерштевнем відкритого типу з листової сталі. Форштевень типовий для вітрильних суден типу «кліпер». Бушприт круглого розтину архітектурно скомпонований як продовження корпусу, що тягнеться вперед і нагору. На верхній палубі розміщено три одноярусні рубки. На кормовій рубці, що має «крила», винесені до бортів, розміщено ходовий місток.
У рангоутному господарстві вітрильників серії «Дружба» чимало новинок і цікавих деталей. Польські майстри відмовилися від традиційного способу зчленування щогл із їх продовженням — стеньгами всіх ступенів. Залишено (і не тільки як символіка) марсові майданчики, марси, салінги й брам-салінги. Але повністю усунуто езельгофти, чикси, краспиці, шлагтови та інші атрибути кріплення щогл та іншого, що належить до них. Щогли сталеві зварні, складаються із двох частин з модифікованим фланцевим з’єднанням. Їх характерні розміри й товщини обрано відповідно до правил Німецького Ллойда, що зберігають чинність в частині рангоуту з 1905 року.
Житлові, службові й господарські приміщення розташовано на верхній та головній палубах і твіндеку. До складу житлових приміщень входять: окремий салон, каюта капітана з кабінетом, спальнею, санвузлом; одномісна каюта з ізольованим санвузлом для старшого помічника капітана; п’ять одномісних кают із санвузлами для старшого командного складу; десять одномісних кают для середнього командного складу; чотирнадцять двомісних кают для рядового суднового складу. Для курсантів передбачено дванадцять кубриків для розміщення в кожному дванадцяти осіб. На головній палубі — житлові кубрики курсантів, відсік медичної служби, кают-компанія курсантів і навчальні класи. На твиндечній палубі знаходяться санітарні й господарські приміщення, комори, майстерня, такелажна, тросова, камбуз і приміщення для відпочинку команди.
Кораблі під час своїх тривалих морських походів показали себе як надійні вітрильники для навчання майбутніх мореплавців.
Місце народження — Балтика
«Дружба» була побудована в Польщі на Гданській верфі. До слова, сьогодні Гданськ — місто-побратим Одеси. Під час спуску в 1982 році на воду вітрильник дістав назву «Дар Млодзежі» («Дарунок молоді»). Його будівництво фінансувалося з бюджету польських молодіжних організацій. Вітрильник стрімко ввірвався у світову корабельну еліту, ставав переможцем трансатлантичних морських перегонів.
Успіхи «Дару Млодзежі» багато в чому визначили вибір СРСР на користь польських кораблебудівників. Саме вони одержують замовлення на будівництво п’яти аналогічних «Дару Млодзежі» вітрильників для потреб морських навчальних закладів СРСР. Незабаром зі стапелів Гданської суднобудівної верфі ім. Леніна сходять ще п’ять вітрильних кораблів-близнюків, серед яких і спущена на воду в 1987 році для Одеського морського училища «Дружба», а також «Херсонес» — для Чорноморського загону навчальних суден, «Паллада» — для Далекосхідного морського училища, «Мир» — для Ленінградського морського училища, «Надежда» — для Вищого морського училища ім. Г. І. Невельського.
Ці вітрильні судна будувалися під наглядом Польського Регістру суден за правилами, погодженими і схваленими Регістром СРСР, як навчальні вітрильники, з можливістю використання також як науково-дослідні й туристичні судна. За своїми технічними характеристиками ці фрегати відповідали вимогам усіх міжнародних конвенцій. Як і «Дар Млодзежі», всі п’ять молодших «побратимів» тривалий час були найбільшими діючими вітрильниками з повним оснащенням.
По-різному складалися їх долі. Й практично всі ці вітрильники, за винятком української «Дружби», успішно борознять простори світового океану, навчаючи майбутню морську еліту.
«Дружба» від моменту прибуття в Одесу стала навчальним майданчиком для майбутніх фахівців морської галузі України. На ній виконували навчальні рейси курсанти Одеської національної морської академії.
Один з найвідоміших далеких походів наших курсантів — до берегів США, що відбувся в 1990 році. Тоді майже 120 курсантів на чолі з легендарним капітаном Костянтином Олександровичем Кремлянським вирушили через океан для дружньої зустрічі з колегами з морських академій штатів Мен і Массачусетс. Багато молодих моряків пройшли своє незабутнє морське хрещення і перевірку на професійну придатність на «Дружбі».
Туристичні «покатушки» на легендарному вітрильнику
У дуже складній ситуації після здобуття Україною незалежності опинилося Одеське вище інженерне морехідне училище імені Ленінського комсомолу (сьогодні Національний університет «Одеська морська академія»). Для життєдіяльності навчального закладу й вітрильника потрібні були фінансові кошти. У результаті чого з’явилася ідея реконструювати й частково перепрофілювати вітрильник у навчальне вітрильно-пасажирське судно, що й було зроблено в 1992 році в італійському порту Мессіна. В результаті вітрильник «Дружба» одержує свій перший досвід як туристичне судно. Він себе добре зарекомендував в туристичних переходах, і по закінченні контракту між академією та італійською стороною з’являється цілком зрозуміла ідея продовження подібної практики.
У 1994 році було укладено договір з туристичною болгарською компанією, яка побажала взяти вітрильник у тайм-чартер, однак відсутність в адміністрації мореходки в той час досвіду в укладанні міжнародних договорів призвела до того, що форс-мажорні обставини було виписано односторонньо на користь болгарської компанії. Під час перебування судна в порту Варна було штучно сформовано умови, які вимагали оплати за відсутності прибутків. Затримання чи невиплата спричиняла арешт, і виникла загроза (відповідно до договору) втратити судно.
Українська сторона вперше пішла на відкритий судовий процес, під час якого з «Дружби» було знято арешт, і вона тріумфально повернулася в Одеський порт.
«Дружба» — не музейний експонат
Свого часу на судні проходили плавпрактику курсанти одеської мореходки і майбутні моряки з Херсона, Ростова-на-Дону й Новоросійська. Сьогодні, на жаль, воно слугує лише базою для «виробничої» практики — ті, хто закінчив перший курс, займаються поточним ремонтом вітрильника, одержуючи за це галочки в заліковці, а заразом знайомляться з вітрилами, машиною і навігаційним обладнанням. Із травня по вересень через «Дружбу» проходить п’ять сотень практикантів.
За оцінками експертів, вітрильний корабель зараз на ходу й хоч завтра може самостійно дійти до доків для необхідного ремонту.
Насамперед судно потребує очищення підводної частини, ремонту донно-забортної арматури, перевірки стану гребного гвинта, суднових двигунів і систем навігації. До вітрильного оснащення Регістр особливих вимог не пред’являє, і його відновлення можливе вже в процесі експлуатації. Із заміною стоячого й рухомого такелажу, купівлею нового комплекту вітрил, відновленням дерев’яного покриття палуби вартість робіт зросте до 120 мільйонів гривень.
Але головна проблема — не ремонт, а наступна експлуатація судна, яка теж вимагає постійних витрат.
Через 80 років, коли закінчиться термін експлуатації, можна буде зняти з нього всі механізми, розпустити команду й посадити сторожа. Буде музейний експонат. А поки це живий корабель, який повинен виходити в море з курсантами на борту.
«Дружба» — це обличчя не тільки академії, а й області, й усієї України.
25 років без моря
Час від часу в акваторію Одеського морського порту заходять аристократи моря — так називають вітрильники. В останні роки вітрильники приходили з Мексики, Італії, Франції, Великої Британії. Звісно, за своїми технічними характеристиками значно поступаються українській «Дружбі». Але вони борознять під вітрилами моря та океани, а одеський вітрильник іржавіє біля причалу у Військовій гавані Одеської затоки. Прикро за державу. За флот український прикро.
Напередодні чергових виборів у програмах кандидатів різних рівнів з’являються рядки про те, що вони докладуть зусиль для порятунку «Дружби». Вибори минають, а вітрильник продовжує іржавіти, у снах своїх згадуючи вітри, що наповнюють вітрила, шторми й далекі переходи.
Буквально днями відбулася робоча поїздка міністра освіти й науки Сергія Шкарлета до Одеси. Міністр ознайомився із ситуацією навколо вітрильника «Дружба».
Голова Одеської обласної державної адміністрації Сергій Гриневецький торкнувся проблеми фінансування капітального ремонту в рамках програми Президента «Велике будівництво» плавального басейну, лабораторії живучості й будівлі спортивного комплексу Національного університету «Одеська морська академія», а також можливості передачі навчально-вітрильного судна «Дружба» Міністерством освіти іншому Міністерству — оборони для потреб Військово-Морських Сил України. Це судно з 2001 року стоїть у Військовій гавані Одеського порту в стані незавершеного ремонту. Потрібно ще 115 мільйонів гривень для його завершення. Щорічно практичне навчання на судні проходять майже 500 курсантів молодших курсів. Введення в експлуатацію НВС «Дружба», додав керівник області, забезпечить проведення повноцінної плавальної практики курсантів відповідно до вимог Міжнародної конвенції про підготовку й дипломування моряків і несення вахти й підвищить престиж України як морської держави.
Міністр освіти й науки України «почув» одеситів і пообіцяв вжити заходів з порятунку унікального судна.
З досье «Голосу України»
Технічні дані вітрильного корабля «Дружба»:
довжина — 94,8 м,
ширина — 14,0 м,
осадка — 6,0 м,
водотоннажність — 2946 тонн,
площа вітрил — 2647,0 кв. м,
потужність допоміжного двигуна — 3480 к. с.,
швидкість ходу — 11 вузлів,
автономність плавання — 45 доби,
екіпаж — 50 осіб,
кількість місць для курсантів — 144.
Компетентна думка
Михайло Міюсов, ректор Національного університету «Одеська морська академія», доктор технічних наук, професор:
— Ми обходимося своїми коштами але можемо тільки забезпечити плавальну практику на судні, що стоїть біля причалу. Це для першокурсників непогана ознайомлювальна практика протягом місяця, але судно має славетну історію і потенціал. Для того, щоб судно ефективно використовувалося за призначенням як навчальне, звісно, необхідна підтримка держави.
Плавпрактика курсантів — дороге задоволення. Вартість практичної підготовки становить 50 доларів на добу на одного курсанта. Сьогодні курсант ніколи не погодиться платити такі гроші за практику, він охочіше зароблятиме 300—500 доларів на якомусь судні торговельного флоту. Годі й говорити про те, що академія може сама експлуатувати фрегат, не маючи додаткового джерела фінансування. Ми розраховуємо, що нам допоможе держава.
Академія витрачає на утримання «Дружби» 5—6 млн грн на рік. Однак на капітальний ремонт судна потрібно від 120 до 150 млн грн.
Сьогодні обговорюється можливість передати «Дружбу» Міністерству оборони, у якого більше можливостей для залучення коштів для експлуатації і ремонту вітрильника.
Справа в тому, що Інститут Військово-морських сил є структурним підрозділом університету, й ідея була в тому, що коли судно передадуть Міністерству оборони, то й наші курсанти зможуть там проходити практику. Але, на жаль, це не так. Така практика не може бути визнана згідно з міжнародним законодавством.
Фото надано автором.