Джерело: Інформація Держстату, * — прогноз УкрАгроКонсалт

За роки Незалежності в сільському господарстві України відбулися істотні зміни. Деякі економічні показники погіршились, але є і привід для гордості, вважає директор департаменту досліджень ринків компанії «УкрАгроКонсалт» Єлизавета Малишко (на знімку). Насамперед варто зазначити, що сільськогосподарське виробництво стало більш продуктивним.

У рослинництві результати просто вражаючі. Валовий збір зерна злетів з 38,7 млн тонн до 75,1 млн у рекордному 2019 році, а якщо погода посприяє, то нинішнього сезону цей рекорд може бути побитий. Основна запорука успіху — у врожайності, яка, наприклад, по зернових культурах зросла з 26,5 ц/га 1991-го до 42,5 ц/га в 2020-му, а врожайність соняшнику в нас взагалі найвища у світі.

У рослинництво вкладають інвестиції, удосконалюють технології, щоб отримати високу віддачу з гектара. У результаті більше використовують добрив, зокрема, внесення азотних збільшилося з 1,86 млн до 1,92 млн тонн у діючій речовині. При цьому застосовують мікродобрива і біостимулятори росту, що  сприяє відновленню родючості ґрунтів.

Врожайність зернових, ц/га

Площі зернових культур, тис. га

Радує й продуктивність овочів і плодово-ягідних насаджень. При тому, що площі їх вирощування скоротилися, виробництво залишається не нижче від рівня 1990 року. Зокрема, останні п’ять років Україна збирає не менш як два мільйони тонн фруктів і ягід порівняно з 1,5 млн в 1991 році. А виробництво овочів досягло 9,7 млн тонн 2020-го порівняно з 5,9 млн на зорі Незалежності.

Заведено говорити про жалюгідний стан тваринництва. Справді, поголів’я худоби скоротилося в рази, обсяги виробництва також значно знизилися. Водночас можна відзначити й позитивні моменти. Наприклад, середній річний надій молока на корову в сільгосппідприємствах зріс із майже 3000 кг 1990-го до 6600 кг у 2020-му.

Спілкувалася Галина КВІТКА.

До речі

Україна є одним з найкращих регіонів світу для харчового виробництва, країною, яка має високу конкурентну привабливість на глобальному ринку, стверджує експерт інвестиційного ринку та стратегічного управління компаній Даниїл Пасько.

Тим часом

Маємо що відроджувати

У другій половині ХХ століття в Україні було побудовано й уведено в експлуатацію низку зрошувальних систем, найбільші з яких Каховська, Північно-Кримська, Інгулецька, Краснознам’янська, Дунай-Дністровська, Приазовська та інші. У 1991 році штучно зволожувалося понад 2,6 млн га сільгоспугідь.

З 1992 року відбувалося переважно некероване скорочення зрошуваних земель. Особливістю цього процесу є випереджувальні темпи зменшення площ фактичного поливу відносно наявної площі зрошення. За даними інвентаризації, на 1 січня 2006 року зрошувані землі у державі становили 2,17 млн га, зазначалося в затвердженій у 2010-му Національній доповіді про стан родючості ґрунтів України, але фактичні площі поливу не перевищують 600—700 тис. га, тобто 25 — 30% від наявних. Причому 2,17 млн зрошуваних гектарів належали 86 тисячам користувачів, у середньому на одного припадало майже 26 га таких угідь.

Найбільші площі свого часу було охоплено зрошенням у Херсонській (425,7 тис. га), Запорізькій (240,4 тис.), Одеській (226,9 тис.), Дніпропетровській (199,8 тис.) і Миколаївській (191,4 тис. га) областях.

Підсумки минулорічної поливної кампанії свідчать: у 2020-му реально зрошувалося в Херсонській області — 256,7 тис. га (у 2019-му — 258,2 тис.), Запорізькій — 66,8 тис. (53,2 тис.), Одеській — 41 тис. (32,8 тис.), Миколаївській — 34,6 тис. (36,9 тис.). Загалом у країні, за інформацією Держводагентства, — 551,4 тис. га.