Минулої неділі настоятелі Свято-Миколаївського храму села Миколаївка протоієрей Олександр Тимощук та храму Святої Параскеви села Рудка ПЦУ протоієрей Андрій Рослюк разом із кліросними хорами, представниками патріотичних кіл Демидівщини відслужили поминальний молебень за убієнними, яким укоротив вік НКВС у 1944—1946 роках. Мабуть, це найважливіше, що люди через десятиліття після тих трагічних подій можуть зробити для них.

Цього дня біля скорботного місця, скропленого кров’ю наших земляків, домінувала молитва. Однак громада не тільки молилася Господу за упокій душ закатованих, а водночас поставила кілька важливих запитань. Письменник і краєзнавець Микола Руцький, який одним із перших зафіксував трагедію «Долини смерті» на сторінках своїх книжок, зокрема «Голгофи», наголосив, як дехто нині, може, і несвідомо намагається відволікти нашу увагу на надумані версії розвитку історичних подій, звернути на манівці пошукову роботу, а то й спотворити історичну правду.

Головний редактор газети «Духовна нива» Михайло Якимович підкреслив, що тут, на пагорбах навколо Пащихи, — не одна криниця, у якій захоронено тіла українців, закатованих убивцями зі спецзагону НКВС. Нині ці криниці заорані-переорані, а на закривавлених кавалках нашої землі рясно врожаять сільськогосподарські культури. Невже наша пам’ять і національний дух можуть спокійно миритися з такими реаліями, коли матеріальне нахраписто витісняє з душі святе?

Софія Мартинюк із Яблунівки закликала не зачіпати тих могил, обійтися без ексгумацій, хоча її серце обливається кров’ю більш як сімдесят п’ять років, адже в одній із тих криниць зустрів смертний час її 17-річний брат-гімназист — учасник УПА, якого убивці-кровопивці замучили і кинули в криницю, а також рідну тітку Зосю Ткачук, яку начебто закатували за те, що батько воював на фронтах Другої світової війни.

Слово брали й інші учасники поминального заходу. Не залишився поза увагою той факт, що цьогоріч до панахиди не долучилися представники політичних партій і громадських рухів, за винятком одного. Не секрет, що люди тлумачили це не інакше, як віддаленість у часі до передвиборних кампаній, напередодні яких зазвичай пожвавлюється їхня ділова активність і політична тріскотня. З другого боку, з такої тактики виборці та люд також мають робити відповідні висновки, зокрема — на виборах.

А це міркування пролунало з вуст одного з учасників скорботного заходу з юридичною освітою: він вважає за доцільне звернутися в органи прокуратури про відкриття кримінального провадження за фактом масових убивств у 1944—1946 роках на теренах нашого краю. Не можу фахово коментувати цю пропозицію, але було б історично правильно, документально важливо поставити обґрунтовану жирну юридичну крапку в історіях ріднокраю з такими трагічними сюжетами, аби деякі «історики» на свій лад не тлумачили ці події, спираючись на свої ідеологічні переконання та міфи радянської доби, а не на історичну правду...

Млинів.

Фото автора.