Насамперед варто сказати, що в цьому центрі надають соціальні послуги знедоленим. Тут проживають 64 такі особи. З них три десятки — лежачі...
Загалом у Ясіні, за словами директора, можуть приймати до 80 осіб. Центр розташований у красивій місцині Карпат на площі півтора гектара. Шість корпусів — колишні казарми австро-угорської армії — доведені до ладу. У кожному корпусі — три палати. Члени ротарі-клубу «Ужгород» під орудою Миколи Бережанського істотно допомогли — майже на 150 тисяч євро. Тож проведено централізоване опалення на дровах (ця місцевість, як і весь Рахівський район, не газифікована); встановлено систему фільтрування питної води; діють сучасні очисні споруди. А це дало можливість поставити бойлери, користуватися душовими, туалетами...
Зовні начебто все налагоджено. Тож чому виникли складнощі?
Їх, хоч як дивно, принесла адміністративно-територіальна реформа. До створення ОТГ центр роками фінансувався Рахівською райдержадміністрацією. Керівники і депутати райради розуміли, яка непроста роль відводиться центру. І кошти виділяли. Нині ситуація докорінно змінилася — все лягло на плечі тих громад, на території яких розташовані ці благодійні осередки.
Відповідальною за ясінянський центр надання соціальних послуг є Ясінянська ОТГ. Але знову-таки — проблема!
Річ у тім, що тутешня громада сама не в змозі фінансувати заклад. Його річний бюджет — 12 мільйонів гривень. Ясінянська ОТГ виділила 7,5 мільйона. Але справедливо вважає, що решту суми мають додати інші громади, адже центр опікується їхніми мешканцями також.
Начебто дійшли згоди. Тож Богданська ОТГ, за словами пана Мирослава, мала спрямувати Ясінянському центру 1,052 мільйона гривень, Великобичківська — 1,75 мільйона, Рахівська — 1,897 мільйона. Керівники Богданської і Великобичківської обіцяють до вересня виділити кошти. Рахівської (голова Віктор Медвідь) — «поки що не знають»...
Це все і змушує директора і колектив хвилюватися. Адже осінь у горах настає швидко. А з холодами і так додається клопотів...
— У цій непевній ситуації керівник Ясінянської ОТГ Андрій Делятинчук, — каже директор центру, — наполягає на оптимізації...
Районні й обласні інстанції рекомендують «працювати з головами ОТГ». Але час спливає. Що означає термін «оптимізація» — говорити зайве... Тоді постає дилема: кого скорочувати? Тих нещасних і хворих чи персонал?
— В адміністрації центру, — каже Мирослав Гафіяк, — семеро осіб. Є два лікарі на півокладу, десять санітарів, по троє чергових медиків, кухарів, кочегарів, сторожів. Сорок техпрацівників. Загалом у штаті — 63 особи.
У закладі діють два стаціонарні відділення. Є також відділення, яке обслуговує самотніх людей на дому — це пенсіонери, немічні, одинокі старенькі. Соціальний працівник має дві години двічі на тиждень бути в такої людини.
— У гірських умовах, — веде далі директор, — доводиться долати чималі відстані. Морально та психологічно це тяжка праця...
Підлеглі Мирослава Степановича працюватимуть і надалі. Аби лиш їх підтримувала держава. Ці люди вдячні і ротарі-клубу «Ужгород», і народному депутату України Василеві Петьовці, котрий всіляко допомагає.
Але системно утримувати такий заклад, зрозуміло, має держава в особі місцевих громад. Їм, як бачимо, це робити важко. Тож директор Мирослав Гафіяк, який шостий рік очолює центр, просить Закарпатську обласну раду і облдержадміністрацію допомогти коштами.
По коментар з цього приводу кореспондент «Голосу України» звернувся до директора департаменту соціального захисту населення ОДА Віктора Мацоли. Ось що він сказав: «Відповідно до Бюджетного кодексу України утримання закладів і установ соціального спрямування — зокрема таких центрів — фінансується за рахунок коштів громади або співфінансується, якщо послуги отримують мешканці інших громад».
Посадовець також радить залучати благодійні кошти, гранти, поміч окремих громадян — і все, що не заборонено чинним законодавством.
Закарпатська область.
