Ознака сучасної людини — мобільність. Ми живемо і рухаємося дедалі швидше, а для цього застосовуємо різні засоби, які допомагають нам у цьому прискоренні. Якщо кілька років тому людина на електросамокаті або моноколесі дивувала і викликала захоплення, то нині ті, хто пересувається за допомогою таких засобів, уже не асоціюються із персонажами футуристичних фільмів. У більшості перехожих вони викликають уже не захоплення, а, швидше, роздратування. І не безпідставно: кількість повідомлень про нещасні випадки, які стаються за участю пішоходів та користувачів електронних пересувних пристроїв, зрастає з геометричною прогресією. Проблема явно існує, а от законодавство відповідати на неї поки що не готове.

У вересні 2020 року парламент уже намагався вирішити це питання. Тоді у Верховній Раді було зареєстровано два законопроекти, які стосувалися користувачів персонального легкого електротранспорту. Сесійна зала в першому читанні підтримала ініціативу, подану представниками фракції «Голос». Як зауважила, представляючи тоді свій проект змін, Юлія Клименко, законопроект № 3023 «аполітичний, але дуже важливий, оскільки він регулюватиме наше майбутнє». За словами народного депутата, люди, які користуються легким персональним електротранспортом, поки що фактично не існують у законодавчому полі. «Вони не мають ні прав, ні обов’язків, вони їздять, але вони не пішоходи, не транспорт і не велосипеди», — заявила народний депутат. Восени 2020-го її колеги погодилися взяти за основу поданий Ю. Клименко документ і внести зміни в закон про дорожній рух (який приймався, до речі, ще в 1993 році) та врегулювати права і обов’язки користувачів легкого електротранспорту. Утім, тоді на цьому все і зупинилося.

Нині до проблеми повернувся позафракційний народний депутат Андрій Деркач. За його авторства на початку липня зареєстровано проект змін до закону про дорожній рух, який стосується самобалансуючих транспортних засобів, обладнаних електродвигунами (електросамокат, сігвей, сегвіл, гіроскутер). «Безпечне використання таких транспортних засобів для пересування мешканців населених пунктів вулично-дорожньою мережею, безумовно, потребує належного та своєчасного правового врегулювання», — зазначає парламентарій у пояснювальній записці до свого законопроекту. Він наголошує на необхідності знизити травматизм учасників дорожнього руху шляхом унормування прав, обов’язків та відповідальності суб’єктів — учасників дорожнього руху на самобалансуючих транспортних засобах, обладнаних електродвигунами. А також на підвищенні загального рівня безпеки громадян, у тому числі пішоходів і, особливо, дітей, під час їх перебування на вулицях, дорогах, а також у місцях відпочинку тощо.

Законопроектом пропонується, зокрема, доповнити деякі статті закону про дорожній рух приписами щодо осіб, що рухаються на самобалансуючих транспортних електрозасобах  як учасники дорожнього руху.

Окремо А. Деркач має намір доповнити чинний закон статтею 19, яка міститиме перелік основних прав та обов’язків осіб, які рухаються на транспорті, обладнаному електродвигуном, по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках. Зокрема, пропонується на законодавчому рівні закріпити право керувати самобалансуючими транспортними засобами, обладнаними електродвигунами, які використовують для руху на проїзній частині доріг, вулиць чи узбічь, за особами, які досягли 16-річного віку. Також їм пропонується надати право їздити спеціальними велосипедними доріжками, а в разі їх відсутності — краєм проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччям.

Законотворець також хоче зобов’язати учасників такого виду дорожнього руху використовувати технічно справні та належним чином обладнані транспортні засоби, перебувати в застебнутому мотошоломі, не відволікатись від керування транспортними засобами, не перевозити вантажі, що заважають керуванню, та не перевозити пасажирів. Ідеться і про те, що самобалансуючі транспортні засоби, обладнані електродвигунами, необхідно оснастити світловідбивними пристроями, а під час руху в темний час доби — зовнішніми світловими приладами.

Проект змін А. Деркача поки ще не розглядали на засіданні профільного комітету, так само немає на нього і висновку Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради. Утім, до попередніх законопроектів такий висновок існує, і в ньому вказується на те, що передусім у законодавстві необхідно визначити сам термін, який можна застосовувати до тих, хто рухається на персональному електрозасобі. Найбільш вживаним терміном в європейських країнах, зокрема в державах—членах ЄС, на-приклад, є термін «особистий легкий електричний транспортний засіб» чи в іншому перекладі — «легкий електричний транспортний засіб для особистого використання». Тож роботи законотворцям на цій ниві не бракуватиме. Особливо з огляду на те, що проблема справді вже випередила свій час.

ФАКТ

Фахівці університету Північної Кароліни в США провели дослідження, під час якого з’ясували: електросамокати викидають в атмосферу більше парникових газів, ніж дизельний автобус, електромопед чи електровелосипед. Більш як половина шкідливих речовин потрапляє в атмосферу через видобуток матеріалів, які використовуються для створення електросамокатів, і під час виробничого процесу. Найбільше шкідливих речовин викидається в навколишнє середовище під час виробництва алюмінієвого корпусу і літій-іонної батареї.

Окрім того, самокати потрібно регулярно заряджати: енергії вони споживають мало, але багато шкідливих речовин потрапляє в атмосферу через те, що працівники компаній, які збирають самокати для підзарядки, їздять містом на звичайних автомобілях.