...«Розводили» б і досі, якби в цей «творчий процес» не втрутилися працівники Сумської обласної прокуратури.

В останні дні жовтня регіон приголомшили дві інформаційні «бомби», з яких лише одна виявилася правдивою.

27 жовтня на багатьох інтернетівських сайтах нафтовики та, схоже, їхні закулісні опікуни, вдаривши на сполох, закликали всіх регіональних захисників матінки-природи ледь не до «чорного» походу проти «правоохоронців-свавільників», які «своїми діями наближають регіон до глобальної екологічної катастрофи». Головний аргумент обвинувачення: мовляв, наклавши арешт на обладнання і наявну техніку, свавільники в мундирах заблокували роботи з консервації 28-кілометрової ділянки нафтопроводу Мічурінськ—Кременчук, що може призвести до його розриву і витоку назовні десятків тисяч тонн нафти. Якої, як з’ясувалося згодом, там і сліду вже немає.

Відповідь «екологам» не забарилася. Наступного дня прокуратура Сумщини оприлюднила заяву, в якій, у свою чергу, звинуватила «природолюбів» у розкраданні з указаної ними ділянки нафтогону десятків ешелонів чорного золота, яке буцімто підлягало негайній консервації. За підрахунками прокурорів, загалом невідома «корова» злизала з нього ні мало ні багато — «усього-на-всього» якихось 120 тисяч тонн (!) нафтопродуктів. За фактом розкрадання та знищення навколишнього середовища було відкрито два кримінальні провадження за статтями, за якими «екологам» світить до 12 років тюремного ув’язнення...

А раптом це звичайнісінька помста з боку правоохоронних органів істинним захисникам природи, які прихопили опонентів у протизаконних діях?..

З цим питанням я і звернувся до прокурора Сумської області державного радника юстиції 3-го класу Руслана Білоконя.

— Своєю «катастрофічною» заявою «розробники надр», нарядившись у тогу «захисників природи», намагалися спрацювати на випередження. Зрозумівши, що навколо їхніх оборудок запахло смаженим, вони вирішили цим «одкровенням» вполювати одразу двох зайців: збурити громадськість проти прокурорського «свавілля» і за час цього протистояння спробувати замести сліди розкрадання нафти в особливо великих розмірах.

Після ознайомлення з фактами, наведеними в наданих мені обласним прокурором викривальних документах, дійшов висновку: задіяні шахраями оборудки пахнуть не одним, а цілим табуном «смажених вепрів»... Але все по порядку.

У середині жовтня до обласної прокуратури звернулося керівництво Сумської райдержадміністрації з офіційною заявою: здійснити відповідні перевірки законності проведення робіт зі зняття родючого шару ґрунту та видобування нафти на території Хотінської селищної ради. «Видобуток» у районі, де навіть натяку на корисні копалини, як ви, певно, вже здогадалися, немає, вівся з магістрального нафтопроводу Мічурінськ—Кременчук, неподалік села Олексіївка. Працювали «видобувники» цілодобово, «видобуваючи» нафту з відгалуженого ними гофрованого «нафтопроводу», який самочинно врізали в магістральний. Причому роботи велися ударними темпами: викрадена нафта конвеєрним методом завантажувалася у автоцистерни майже з подвійним перевантаженням, від чого автомобільні шляхи регіону руйнувалися просто на очах. 

На отримане звернення сумський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері відреагував постановою про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів у діяльності Сумської бази виробничого обслуговування однієї із філій ПАТ «Укртранснафта» та запитом про надання документів, які слугували підставами для укладання договору з надання послуг з перевезення нафтопродуктів. Однак, замість зажаданих документів, «жартівники»-нафтовики намагалися «втюхати» прокуратурі дозвіл НАК «Нафтогаз України» чотирирічної давності 

на... «виконання робіт з вивільнення нафти з магістрального нафтопроводу Мічурінськ—Кременчук на ділянці з 479-го до 751-го кілометр...», тоді, як самі займалися ударним «видобутком» на іншій — «усього» 28-кілометровій ділянці. В прокуратурі вирішили з’ясувати, де ж тут собака зарита, і встановили: на вищезгаданій ділянці «видобувні» роботи здійснювались за дозволом НАК «Нафтогаз України» згідно з робочим проектом ВАТ «Інститут транспорту і нафти» ще в пріснопам’ятному 2009 році.

Збентежені таким відвертим нахабством нафтових «діловодів», слідчі прокуратури впритул зайнялися перевіркою їхньої «екологічної» діяльності. І одразу ж з’ясували: «творчий процес» з «освоєння» магістрального нафтопроводу здійснюється без обов’язкової державної екологічної експертизи — на око, без будь-якої проектної документації, без погодження з місцевим органом державної виконавчої влади та органом місцевого самоврядування, а також без інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу, документів, що обґрунтовують обсяги викидів, та дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу і, нарешті, без будь-яких дозволів. Фактично — підпільно, з порушенням більше десятка статей законів України: «Про трубопровідний транспорт», «Про екологічну експертизу», «Про охорону навколишнього середовища», «Про охорону атмосферного повітря» та інших.

Однак то були лише квіточки, які прикривали цілий «букет нафтових ягідок» з розкрадання «чорного золота». Як уже згадувалося вище, цистерни-нафтовози з дніпропетровськими державними номерами снували між Сумщиною і далекою Дніпропетровщиною, наче працьовиті бджілки під час літнього медозбору. Причому, як зазначено в довідці сумського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері радника юстиції Андрія Зінченка, снували «на галай-балай»: навіть без натяку на будь-які дозвільні документи на вантаж. Нарешті зрозумівши, що «екологи», не інакше, як у надії на чиюсь впливову можновладно-олігархічну підтримку, свідомо зволікають, прокуратура у правових рамках наклала арешт і на техніку, і на обладнання, за допомогою яких нафта бурхливою рікою виливалася у дніпропетровські 50- та 60-тонні автоцистерни. Одночасно (27.10.2013 р.) матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, винесеному за ч. 1 ст. 292 та ч. 5 ст. 191 КК України за незаконне привласнення нафти з магістрального нафтопроводу Мічурінськ—Кременчук, були об’єднані в одне провадження. Наступного дня до Ковпаківського районного суду міста Суми прокуратура направила клопотання про надання тимчасового доступу до ємностей тимчасового складу для зберігання нафтопродуктів.

— Саме після того, як правоохоронні органи впритул наблизилися до ретельно приховуваних «доброчинцями-екологами» секретів, пов’язаних зі знищенням природного середовища та викраданням нафти в особливо великих розмірах, останні, аби вийти сухими з води, і виступили з «викривальною заявою», — підбиває підсумки розмови Руслан Білокінь. — Приховувати їм і справді є що. За попередніми офіційними даними, на 28-кілометровому відрізку (451-й — 479-й кілометри) нафтопроводу Мічурінськ—Кременчук має перебувати близько 135 тисяч тонн законсервованого нафтопродукту. А ось згідно з довідкою, наданю нам нинішніми «освоювачами» нафтопроводу в жовтні, там його залишилося заледве 11 тисяч тонн. Куди, питається у задачці, зникли решта майже 70 ешелонів — по тридцять нафтових залізничних цистерн у кожному — загальною вартістю понад півмільярда гривень? Випарувалися? Відповідь на це запитання щосили і намагаються приховати від держави і правоохоронних органів. Тож завдання слідства — віднайти цю колосальну пропажу якомога швидше.

Редакція «Голосу України» також відстежуватиме ситуацію навколо зникнення з 28-кілометрової ділянки магістрального нафтопроводу цілого родовища нафти.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.