Білявий десятирічний хлопчик, народжений 24 серпня 1991 року, не зовсім розумів тоді, чим він зацікавив газету, проте щиро й довірливо поділився своїми дитячими радощами і прикрощами. Розповів, що мешкає на околиці Черкас з мамою та сестрою, тато їх залишив. Літні канікули проводить вдома. На морі ніколи не був. Зате з найбільшим своїм другом, двоюрідним дідом Миколою, ходить на Дніпро вудити рибу. Саме з ним хлопчик і попросив його сфотографувати. Ця світлина й була опублікована на святкових шпальтах «Голосу України» (на знімку).
Тоді ж Андрійко жваво поділився своїми хлопчачими мріями: про новий велосипед, поки що недосяжний для нього з сестрою: у мами маленька зарплата, й вона не може купити таку розкіш, пояснив. Про те, що хотів би побувати у Києві й побачити Андрія Шевченка... А ось на запитання: «Ким він хоче стати, коли виросте?» хлопчик на хвилинку задумався і серйозно відповів: «Міліціонером…»
Відтоді минуло двадцять років. Переглядаючи свої журналістські архіви, натрапила на публікацію про Андрійка. Вирішила знайти його. Зателефонувала в школу, де навчався, довідалася адресу.
З’ясувалося, Андрій (на знімку) не змінив свого місця проживання. Мешкає у тому самому будинку з мамою Аллою Володимирівною та сестрою Яною. На жаль, діда Миколи вже немає на білому світі. Андрій не одружений. Після закінчення школи працював, потім служив в армії в автомобільних військах. Після армії — у поліції, зокрема, у підрозділі особливого призначення. Вступив до Міжрегіональної академії управління персоналом, здобув ступінь бакалавра і продовжив навчання. Нещодавно захистився, став магістром права.
Двадцять четвертого серпня, на 30-ту річницю Незалежності України, Андрію Олійнику виповниться 30 років. «З якими почуттями і планами на майбутнє зустрічає він державний і свій власний ювілей?» — запитую.
Андрій стриманий і небагатослівний. Попереду, відповідає, робота в «дуже серйозній правоохоронній структурі». В особистому житті планує одружитися і «створити міцну, дружну сім’ю».
Тож побажаємо ровеснику Незалежності здійснення його мрій і задумів. Можливо, ми з ним ще зустрінемося — на черговому ювілеї. А, може, й раніше…
Черкаси.
Фото надано автором.
