Вискочила увечері з дому в магазин. От халепа — забула медичну маску. Удома лежать куплені оптом, по 75 копійок, ще є штук п’ятдесят...
Перша аптека, в яку забігла, здивувала:
— Вісім гривень десять штук.
— Мені одну...
Безапеляційно:
— Ні, тільки десяток!
Друга аптека в нашому спальному мікрорайоні. Привітненько так відповідають:
— Будь ласка. Маска — чотири гривні.
Подумала, що після перенесеного взимку ковіду недочуваю, й перепитала:
— Скільки-скільки?
Знову чемно ще й з усмішкою:
— Чотири гривні.
Оце так! Неначе карантин тільки-но починається, штормить дефіцит і масок в аптеках катма.
Добре, є ще третя аптека. Тут ціна «народна» — дві п’ятдесят за штуку. Зітхаю, купую маску й повертаюся до магазину.
А до цього я ще не вірила, коли мені розповідали, що є медичні маски «поліпшеної якості» по шість гривень. Тоді в аптеці знайомі перепитали в продавців масок, чи нічого вони, бува, не чули про соціальну турботу та відповідальність у час спільного лиха. Ні, відповідають, не чули. Утім, додали, вони тут ні до чого, допитуйтесь, мовляв, «про високі матерії» у власників аптеки. Резонно.
Не дивно, що деякі люди не раз перуть медичну маску, хоч вона через це втрачає захисні властивості. А дехто шиє «саморобку» зі старого простирадла чи наволочки. Є й такі, що носять засмальцьовану маску в господарських сумках, а коли заходять у громадське місце, просто обтрушують її чи обтирають об коліно, та так і натягують на носа.
З позитивного в цьому тільки те, що захисна медична маска на обличчі «розповідає» не лише про те, як людина дбає про своє здоров’я, а й про її характер, звички, охайність. Навіть чи «модні» власниця чи власник маски.
Черкаси.
