А все почалося ще в 1972-му, коли приїхав молодий та завзятий директор Валентин Садовський, який закохався в землі ковилового степу. За його ініціативою восени 1982 року побудовано будинок природи, що і стало відправним пунктом створення в майбутньому заповідника «Єланецький степ». Будинок зберігся донині. Якщо в ті часи він був створений з метою організації відпочинку та екологічної освіти дітей і юнацтва, то тепер перебуває в занепаді та більше нагадує музей.

Із 1970-х років в заповіднику існує зоопарк, який створили у тодішньому заказнику «Роза» за допомогою фахівців з «Асканії-Нова». Це огороджена ділянка степу площею 70 гектарів, де в напіввільному стані утримувалися бізони, кулани, олені плямисті та муфлони. У 1982 році, вже на площі 976 гектарів, було оголошено ландшафтний заказник місцевого значення «Єланецький». У 1990-му за ініціативою місцевих природоохоронців та українських вчених ухвалено рішення про резервування 2000 гектарів під майбутній заповідник, який і створено у липні 1996 року указом Президента України.

Заповідник призначений для збереження та відтворення степових природних комплексів Правобережної України. Він був організований для охорони найбільшої у Північно-Західному Причорномор’ї ділянки цілинного степу і є першим та поки що єдиним степовим заповідником на Правобережній Україні. Одне з його завдань — відновлення типчаково-ковилового степу, не представленого на інших заповідних територіях України. У заповіднику створено екологічну стежку завдовжки 1,2 кілометра, маршрут якої пролягає біля вольєра зоопарку. Відвідувачі мають нагоду ознайомитися з історією появи заповідника, його рослинним і тваринним світом, побачити на власні очі життя мешканців вольєру. Туристи можуть пройтися стежкою з початку квітня до середини жовтня.

У заповіднику налічується майже 680 видів рослин. Серед них 317 видів степових, 131 лучних; лучно-степових, лучно-лісових та лучно-болотних — 232 види. На території «Єланецького степу» виявлено 26 видів рослин, занесених до Червоної книги України, серед яких лише п’ять видів ковили: українська, Лессінга, найкрасивіша, вузьколиста і волосиста.

За складом рідкісних, ендемічних і тих представників флори та фауни, що занесені до Червоної книги України, заповідник «Єланецький степ», поза сумнівом, має велике наукове та природоохоронне значення. Однак не менш важливим є сприймання його як частини ландшафту Правобережжя України, що в природному стані майже не зберігся. Головною і невід’ємною складовою цього ландшафту є тварини та рослини, які поки що не стали рідкісними, але зумовлюють зональну своєрідність регіону, і без них неможливо уявити собі степ. Зберегти цей ландшафт у всій його цілісності — головне завдання заповідника. У ньому є всі умови для відновлення природних рослинних комплексів, реакліматизації деяких рідкісних видів тварин та репатріації окремих степових видів рослин, які були втрачені внаслідок антропогенної трансформації довкілля.

Відомий миколаївський природоохоронець Олег Деркач вважає, що є проблеми зі збереженням цілинних степових масивів — це розорювання, інтенсивне випасання худоби, будівництво об’єктів відновлюваної енергії в природних угіддях. 

«Цю деградацію, — вважає він, — треба зупинити. І, навпаки, розробити державну програму з відновлення степів та спробувати так зробити, як колись у Північній Америці, де почали відновлювати прерії. Цей біом нами, людьми, недооцінений і неусвідомлений. Звісно, робляться якісь спроби, щоб ситуацію змінити, — зокрема 30 травня започаткували День степу в Україні, розробили закон України про степи, але Верховна Рада ніяк його не ухвалить. Ми маємо переглянути своє ставлення до степу, цієї нашої природної спадщини».

Миколаївська область.

Фото з відкритих джерел.