Новий центр серцево-судинної хірургії у Хмельницькому став тим закладом сучасної медицини, котрий рятує життя тисячам пацієнтів.

Фото автора.

«Голос України» продовжує серії матеріалів від наших регіональних кореспондентів під рубрикою «Фронт здоров’я», щоб спробувати відшукати відповіді на справді болючі питання, які з початком «ковідної» пандемії щодня постають перед кожним, хто піклується про власне здоров’я та здоров’я своїх близьких. Сьогодні у хроніці з фронту охорони здоров’я — Хмельниччина.



Амбулаторія у селі Перегінка стала однією з тих, що були збудовані в рамках програми «Доступна медицина». Сімейний лікар та дві медсестри тепер стежать за здоров’ям 2,7 тисячі жителів п’яти сіл.

Фото Хмельницької ОДА.

За останні десятиліття навряд чи вдасться відшукати уряд, котрий не брався за розв’язання проблем медичної галузі. Хто обіцяв підвищити зарплати медпрацівникам, хто брався за ремонт сільських ФАПів. Комусь вдавалось поліпшити матеріальне забезпечення лікарень. А хтось звітував про відкриття сучасних медзакладів.

І весь цей час пацієнти продовжували хворіти. А з ними недужала і медицина.

Чи не наймасштабніші зміни були започатковані так і не призначеним міністром охорони здоров’я Уляною Супрун. Після критики і обіцянок негайно їх припинити всі наступні уряди продовжили йти цим шляхом. На місцях уже збились з ліку етапів та кроків реформи медичної галузі. Але тепер уже можемо говорити і про найпомітніші результати.

Розмову про те, що зроблено, починаю не в кабінетах чиновників (там, як правило, лише переможні звіти), а в черзі пацієнтів, які чекають на прийом сімейного лікаря.

Насправді черги не повинно бути. Як обіцяли реформатори, їх мав ліквідувати електронний запис на прийом. Але це не спрацьовує. Все, як завжди: хтось займає живу чергу, хтось йде поза нею. Хтось приходить вчасно, але графік давно збився...

Для багатьох — один діагноз і одні ліки

Словом, півтори, а то й дві години очікування нікуди не поділись. Часу достатньо, щоб почути історії тих, хто терпляче жде.

Ось бабуся розповідає про своє:

— З пенсії я не можу купити таблетки, а від тих безплатних, що виписує доктор, немає нічого легшого. Лікар мене кожного разу питає: «Вам скільки років? То що ж ви хочете, щоб у вас нічого не боліло?»

— І мені, і мені те ж каже, — одразу підхоплюють розмову кілька пенсіонерок. — А ще каже: «Ви ж самі знаєте, що вам краще підходить, те й приймайте».

Про комплексні обстеження чи профілактику таких пацієнтів взагалі не йдеться. Для переважної більшості пенсіонерів при всьому різноманітті їхніх хвороб є єдиний діагноз — «старість». А вона не лікується, а головне — практично звільняє лікаря від будь-якої відповідальності.

До цього пацієнти вже звикли, і на справжню допомогу мало хто розраховує. Гірше, коли у когось стається раптовий гострий напад хвороби.

— Я прийшла не за себе, а за маму, — вразила своїм зізнанням жінка з черги. — Їй стало погано, не може піднятись із ліжка. «Швидка» тепер до таких пацієнтів не має діла, бо у неї не інфаркт і не інсульт. А сімейні лікарі по домівках не ходять.

Що робити? Ось я й прийшла замість неї. А лікар мені одразу: треба здати тест на коронавірус, там побачимо. Вірусу не виявили. Але ж і ніякого лікування кілька днів пацієнт не отримував. Добре, що все обійшлось. А якщо ні?

А хтось почувається добре

Не зводитимемо все лише до негативу. Є й чимало тих, хто задоволений сучасною медициною, зокрема і розвитком практики сімейних лікарів. Насамперед це... колишні дільничні. Їм сьогодні заздрять чимало колег з інших підрозділів.

У сімейних лікарів і справді зарплатня більша, ніж у багатьох колег. У середньому у лікарів двох Хмельницьких ЦПМСД вона сягає 18—20 тисяч гривень. Тоді як у міській лікарні вона не більша за 17 тисяч гривень. А в міській дитячій та перинатальному центрі лікарі взагалі заробляють удвічі менше — приблизно 10 тисяч гривень на місяць. Якщо виключити керівників медзакладів та підрозділів, а також працівників міської інфекційної лікарні, де заробітки зросли через «ковідні» виплати, саме сімейні лікарі перебувають на вершині зарплатної піраміди. Особливо ті, хто мав попередній досвід і до кого майже автоматично перейшли його колишні пацієнти.

А от обов’язки у них тепер інші. Більшість забула про виклики додому. Переважно все зводиться лише до телефонної комунікації. Постановка діагнозу, лікування — все може відбуватись не тільки на відстані, а й навіть при відсутності пацієнта.

Ситуація, коли замість хворого приходить на прийом чи телефонує родич, нікого не дивує.

Єдине, що ускладнює життя сімейним лікарям, — це робота з електронними гаджетами. Але за хорошу зарплатню хіба не призвичаїшся?

Тож попри всі нарікання на складність роботи, велику відповідальність і малі заробітки, котрі все ще продовжують лунати, лікарі тримаються за свої місця. І при цьому конкуренції на користь молодих, здібних та перспективних не відчувається.

Випускникам вишів знайти вільне місце все так само важко. Тим більше коли реформи вимагають постійних оптимізацій.

Досягнення, які рятують життя

Попри всі проблеми, котрі супроводжують і пацієнтів, і медперсонал, медицина не стоїть на місці. Те лікування, яке жителі краю можуть отримувати тепер, ще з десяток літ тому було доступним хіба що у столиці чи за кордоном.

Чого тільки вартий новий обласний серцево-судинний центр, котрий обслуговуватиме приблизно чотири тисячі пацієнтів на рік. Ще майже 47 тисяч там консультують. У центрі отримують невідкладну кардіологічну допомогу пацієнти з гострими станами, інфарктами, стенокардіями та порушенням серцевого ритму.

У спеціалізованому відділенні кардіо- та ендоваскулярної хірургії обласної лікарні щорічно здійснювалась приблизно тисяча процедур коронарографії, півтисячі стентувань, майже двісті операцій на відкритому серці, з яких понад половина — невідкладні.

Відтепер усе це проводитимуть в оновленому центрі, котрий оснащений кращими зразками медтехніки.

Справжнім проривом у лікуванні онкохворих повинен стати і новий медичний лінійний прискорювач, який найближчим часом встановлять у Хмельницькому обласному протипухлинному центрі. Він дасть шанс на життя тисячам пацієнтів.

Помітним здобутком медицини краю є і нова обласна дитяча лікарня. Про потребу у такому закладі йшла мова роками. Але тільки тепер вдалось збудувати її корпус. Загальна вартість робіт на цьому об’єкті — 338 мільйонів гривень. До фінансування долучились і державний, і обласний бюджети. Нинішнього року планується завершити облаштування системи опалення, водопостачання та водовідведення, системи вентиляції, провести внутрішнє опорядження будівлі тощо.

Перелік збудованих, відремонтованих, оновлених медичних закладів можна продовжити. Один із урядів прозвітував про три десятки нових амбулаторій сімейного типу, що відкрилися в області. Другий — про десять реконструйованих приймальних відділень.

Кожного разу в лікарнях з’являється нове обладнання, закуповується техніка і медичні автомобілі. Все це комусь дає можливість позбутись хвороб, а комусь — і шанс на життя. Але навряд чи можна назвати це результатом успішної медичної реформи. Це ті заходи, яких від влади вимагає саме життя.

Напевно, не назвеш уряд, котрий не ремонтував би ФАПи, не шукав нову техніку для лабораторій чи операційних, не знаходив би коштів для ремонтів...

Чи було цього достатньо? Навряд чи. Всім нам хотілося б мати ефективну, а головне — доступну для всіх сучасну медицину. Її і мала забезпечити медична реформа.

Чи дала вона це сотням тисяч пацієнтів?

Нехай відповідь на це запитання дасть кожен, кому довелось звертатись до сімейного лікаря, хірурга, будь-якого спеціаліста. Як і на те, в яку суму стало лікування. А головне — чи дало воно результат.

Цифра

Первинну медичну допомогу в області надають 32 центри ПМСД, структурними підрозділами яких є 252 амбулаторії загальної практики. 30 з них побудовано завдяки програмі «Медична реформа для сільської місцевості». У структурі амбулаторій функціонують 723 фельдшерсько-акушерські пункти та 190 медичних пунктів тимчасового базування.
Майже 87 відсотків населення області уклало декларації з лікарями «первинки».

Тільки факт

За даними обласного департаменту охорони здоров’я, відповідно до реального фінансування в закладах області проведені заходи з оптимізації штатних розписів. Торік кількість штатних посад зменшилась на 1368. На початок року в області працювало 4353 лікаря, 9256 осіб середнього медичного персоналу, 4286 — молодшого та 4113 — іншого.

Хмельницький.