Демонтаж багатоповерхівки на вулиці Личаківській у Львові. На передньому плані міський голова Андрій Садовий робить фото на згадку.
Для початку — реальна картина. Почнемо із самого центру Львова. Проведемо невелику екскурсію від оперного театру і до вулиці гетьмана Мазепи.
Минаємо перехрестя і наштовхуємося одразу на кілька будівель, які не вписуються в історичну забудову давнього міста. Навпроти старовинного універмагу — скляна триповерхова потвора на невеличкому клаптику дорогої львівської землі.
Трохи далі, де колись буяв невеличкий парк і росли деревця, скляний величезний кіоск і добудова до ресторану, а поблизу фонтана — капітальний майданчик для елітних автомобілів.
Прямуємо далі — невеличка зупинка для автобусів, натовп пасажирів — і вічні затори. Тривожно сигналять водії, підганяючи колег якнайшвидше залишати зупинку. Якби її розширили на кілька метрів, зникли б товкучки. Але на зупинку насуваються ресторан і банк. Хто у цьому змаганні переможе, питання риторичне.
Через дві сотні метрів ліворуч розкинувся великий торговельний центр. Ще недавно був великий вільний простір. Це ідеальне місце для багаторівневої величезної стоянки. Водії їдуть проспектом Чорновола і залишають автомобілі, а самі йдуть пішки до центру. Зручно, вигідно, можна розвантажити стару частину. Але ж знову перемагає його величність бізнес.
Нашу екскурсію можна продовжити. Побачимо п’ять автозаправок на одній вулиці, горілчані кіоски на зупинках та інші бездумні великі і малі забудови. Самовільно збудоване приміщення ринку на проспекті Чорновола стояло десятки років, аж поки його нарешті примусово знесли.
Можна ще зупинитися на вулиці гетьмана Мазепи, де ніколи не траплялося товкучки, а тепер ні пройти, ні проїхати. У цьому мікрорайоні зосереджені дві найбільші лікарні міста і каретам швидкої допомоги стало значно важче мчати на допомогу хворим.
Та один об’єкт на вулиці заслуговує особливої уваги. Це невеличка капличка поблизу торговельного центру «Спартак», де мешканці навколишніх будинків збираються на богослужіння. У старі часи тут стояв молодіжний пам’ятник знак, на місці якого спорудили культову будівлю. І неспроста, бо на ділянку накинули оком будівельники. Якби не ініціатива мешканців, замість каплички і невеличкого скверу виросла б ще одна багатоповерхівка. А так є де людям відпочити і з малюками погуляти. І такі каплички тепер виростають у багатьох містах Західної України.
Масова забудова Львова незабаром доведе до того, що в місті скоро нічим буде дихати. Навіть вітер загнали у кам’яні мішки.
Найактивнішими темпами наступає житлове будівництво. Це дуже прибутковий бізнес і на які тільки кроки не йдуть підприємливі люди, щоб добре заробити. Купують невелику кам’яницю, зносять і будують багатоповерхівку. Деколи їх не зупиняють навіть пам’ятки історії — нищать. Так у Львові зник будинок відомого композитора.
Хоч як прикро, але тема хаотичних і масових забудов обговорюється найчастіше тільки перед виборами. Конкуренти виходять на телевізійні дебати і ріжуть матку-правду. А вона полягає в тому, що замість забудови старої частини міста можна розвивати міста-супутники. Поблизу Львова на відстані 20—30 кілометрів можна знайти сотні майданчиків для житлової забудови. Але ж там доведеться будувати каналізаційні колектори, соціальну інфраструктуру.
Досі нікому не спало на думку, а скільки років ще протягне стара радянська каналізаційна система? Поки що перемагає гасло: збудувати дешевше, заробити більше, а після нас хоч потоп.
У Львові минулого року створили прецедент. Після рішення суду знесли багатоповерховий будинок на вулиці Личаківський, який виріс без жодних дозвільних документів. Знесли, а земельну ділянку продали, щоб компенсувати затрати на демонтаж будівлі.
Йдеться далеко не про поодинокі факти. Планують п’ять поверхів, а виростає вісім чи дев’ять. Далі суди, домовленості — й тишина. Тиша, бо гроші люблять тишу.
Тему масової забудови не оминули і народні депутати України зі Львова.
Ярослав Рущишин від партії «Голос» вважає, що має бути містобудівний цифровий кадастр, і тоді забудовник знатиме про всі обмеження. Ще потрібно відкрити доступ до генплану і дати можливість громаді контролювати, що і де будують. Нині місто є замовником, але робочі плани розробляє й оплачує забудовник, а він намагатиметься завжди збільшити квадратні метри, а тоді годі говорити про соціальну інфраструктуру.
Як вважає Ярослав Рущишин, насамперед має бути розроблена Стратегія розвитку міста, за рахунок чого воно стане конкурентним.
«Бездумна житлова забудова, елітна вона чи не елітна, але все одно вона вбиває майбутнє Львова і веде до колапсу в усіх сферах життя міста», — це погляд народного депутата від «Європейської солідарності» Олега Синютки.
Коли ми обговорюємо наші українські проблеми, то часто показуємо пальцем на сусідів з Європейського Союзу і запитуємо: «А як у них?».
У них все просто і доступно. Місто має свій генеральний план, де чітко визначені межі житлової забудови і промислового будівництва. Хочеш завод? Будь ласка, вибирай ділянку і працюй. Хочеш житло? Глянь на план, де ще є вільні ділянки.
А що у нас? У нас проблеми з розробленням генеральних планів розвитку міст. Чому? Бо тоді зрозумілі правила гри і не треба кланятися міському голові чи головному архітектору. У каламутній воді легше рибку ловити?
У нас біля міст усі ласі шматки землі давним-давно поділені керівниками і бізнесменами із сільських районів. Земля часто простоює, бо власники чекають часів, коли вигідніше її продати. У них у таких випадках агресивно діє податкове законодавство: не використовуєш за призначенням — платиш захмарні податки.
Бездумна хаотична забудова великих міст — це один з виявів корупційних зв’язків. І що швидше будуть запроваджені прозорі правила гри, то краще почуватимуться і місцеві громади, і представники бізнесу.
Львів.
Фото прес-служби міської ради.
