Про це розповідає президент НААН Ярослав Гадзало (на знімку у центрі).
За його словами, Аграрна академія переживає нелегкі часи, науковцям доводиться працювати в умовах перманентного недофінансування, зазнаючи постійних рейдерських атак з боку земельних спекулянтів, регулярно відхиляючи брутальні пропозиції різного штибу пройдисвітів, що прикриваються високими іменами.
Але справу потрібно рухати, бо на кону репутація та позиції вітчизняного АПК і, що найголовніше, – продовольча безпека держави.
– Ярославе Михайловичу, задоволені нинішніми показниками наших аграріїв?
– Маємо рекордні врожаї. Цього року вже намолочено 45 мільйонів тонн зерна! Зібрано зернові та зернобобові культури на площі 10,3 мільйона гектарів. Середня врожайність становить 43,8 центнера з гектара.
Пшениці намолочено 32,9 мільйона тонн, ячменю – 10,094 мільйона тонн, гороху – 570 тисяч тонн. Лідери – Одещина та Хмельниччина. Остання показала врожайність у 60,3 центнера з гектара. Там найбільша і врожайність ріпаку – 35 центнерів з гектара, за нею Черкаська область – 34,2 центнера з гектара.
Для тих, хто переживає, чи будемо зимувати з доступною гречкою, повідомлю: у 15 областях уже намолочено 27,9 тисячі тонн. Будемо і з цукром до каші, хоча збір цукрового буряку лише розпочався. Середня врожайність уже показує 443 центнери з гектара.
Думаю, що валове виробництво зернових у цьому році буде на рівні 80 мільйонів тонн. Це рекорд, проте наше завдання у найближчі 10 років – вийти на рівень 95--100 мільйонів тонн.
З олією теж. Нині саме розгортається збір урожаю соняшнику, і прогнози нас радують. Хороші тенденції до зростання мають і наші експортні показники. За повідомленнями Держмитслужби, експорт зернових з початку 2021 року вже становить 10,29 мільйона тонн. Лише п'ять основних експортних агропродуктів принесли Україні у 2020 році майже 16 мільярдів валютної виручки.
Нині розпочинається сезон збору кукурудзи – цариці українських полів. І науковці НААН намагаються тримати руку на пульсі жнив, відстежуючи процеси, роблячи прогнози, пропонуючи аграріям нові ефективні гібриди цієї культури вже під урожай-2022.
– Саме кукурудзі було присвячено ваше виїзне засідання?
– Здебільшого їй. Участь у виїзному засіданні Президії НААН у Ксаверівці Другій узяли члени Президії НААН, директори наукових установ, керівники департаментів агропромислового комплексу та розвитку сільських територій, провідні вчені Інституту зернових культур НААН. А також представники вітчизняного та іноземного аграрного бізнесу.
Кукурудза – серед найважливіших злакових культур світу, нарівні з рисом та пшеницею. Вона один із трьох найважливіших хлібів людства. Її батьківщиною, колискою маїсу, є Мексика, але другою успішною батьківщиною вже стала й Україна. Бо за рівнем врожайності зерна кукурудза перевищує практично всі зернові культури. Лише за останніх 10 років Україна, завдяки впровадженню нових гібридів кукурудзи, стійких до біотичних і абіотичних факторів та високої продуктивності, а також завдяки збільшенню посівних площ і застосуванню сучасних інноваційних технологій, змогла практично вдвічі збільшити обсяги виробництва. Ми ввійшли в п'ятірку експортерів зерна кукурудзи у світі. Тому ця культура дуже актуальна.
– Що відбувалося у Ксаверівці Другій?
– Усім був продемонстрований інноваційний полігон з найкращими гібридами кукурудзи – гордістю наших учених-селекціонерів. Загалом на ньому висіяно 94 найперспективніші гібриди цієї культури. Вони стійкі до спек, посух, хвороб і шкідників, а їх продуктивність вражає.
І це не все. Наша НААН пропонує аграріям також скоростиглі, середньостиглі та середньопізні гібриди кукурудзи різних напрямів використання. Вони повністю адаптовані до умов кліматичних зон України. Поряд із цим, виведено цілу низку стресостійких скоростиглих гібридів.
До речі, лише гібридними сортами кукурудзи, які є результатом успішної селекції науковців Національної академії аграрних наук України, щорічно засівається понад 1 мільйон гектарів.
Для скептиків на адресу доробку аграрних науковців України хочу наголосити: це найбільша частка серед всіх вітчизняних аграрних компаній України.
Більшість гібридів уже дають по 14-16, а окремі з них, які подано на випробування до Держсортслужби, – до 18-20 тонн сухого зерна з гектара. А в майбутньому ми сподіваємося на стійку тенденцію до збільшення.
Але це потребує підвищення ефективності селекційної роботи, збільшення обсягів виробництва гібридів з високими сортовими та посівними якостями. Це важливо в умовах недостатньої вологи на значних територіях ґрунтів України. А також ранніх холодів, що впливають на вегетаційний період.
– Тобто аграрні науковці мають що показати і чим похвалитися навіть за не особливо сприятливих умов сьогодення?
– Саме на виїзному засіданні НААН було справедливо заявлено, що майже 70 відсотків зернових в Україні є результатом відповідальної роботи кращих науковців-рослинників, успішних селекціонерів Національної академії аграрних наук України. Саме завдяки їхнім селекційним знахідкам державі вдається кожні 20 років подвоювати обсяги врожаїв. А теперішня ситуація вимагає прискорення та ще більшої ефективності. І це відбувається, нинішні тенденції продуктивності підтверджують мої слова, що в найближчій перспективі Україна зможе отримувати вже не 80 мільйонів тонн зерна з гектара, а 90 чи навіть 100 мільйонів тонн.
– Отже, ви задоволені напрацюваннями ваших колег та підлеглих?
– Задоволений. І принагідно під час зустрічі були відзначені директор ДУ Інститут зернових культур НААН, доктор сільськогосподарських наук, член-кореспондент НААН Владислав Черчель, а також головний науковий співробітник Інституту зрошувального землеробства НААН Юрій Лавриненко, завідувачка лабораторії Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Лариса Чернобай, директор Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення В'ячеслав Соколов, заступниця директора з наукової роботи з питань селекції Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» Олена Костенко. Ці люди вже довели свою фаховість та ефективність.
Вони продемонстрували для всіх учасників засідання гібридні сорти кукурудзи, які культивують на полігоні. Особлива увага була відведена культурам, які ефективно ростуть у посушливих умовах степової зони. Вони стають хорошою заміною ярих культур на тлі кліматичних змін.
Було репрезентовано також і соргові культури, які демонструють урожайність на рівні 10 тонн з гектара. Серед них вид сорго, який за цукристістю не поступається цукровій тростині. Нас тішить, що за українськими гібридними сортами сорго вже полюють іноземні агровиробники.
– Тобто перспективи вимальовуються втішні?
– Гадаю, так. Крім того, що я вже зазначив, велику зацікавленість присутніх викликали і гібридні сорти сої, створені науковими установами НААН – ННЦ Інститут землеробства НААН, Інститутом сільського господарства Степу НААН, Інститутом кормів і сільського господарства Поділля НААН та Селекційно-генетичним інститутом – Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення. Ці сорти мають різні терміни дозрівання, не містять ГМО і користуються високим попитом серед агровиробників.
Це хороші здобутки. Але одночасно мною було акцентовано на необхідності проведення курсів підвищення кваліфікації з навчання селекціонерів та спеціалістів з насінництва за напрямами сучасних інноваційних підходів і методів із селекції кукурудзи. Потужний алгоритм, заданий нашими провідними фахівцями, потрібно передавати молодшим колегам.
Мали місце жваві кулуарні обговорення з аналізом та рекомендаціями між колегами. Знову говорили про те, що українська аграрна наука сьогодні перебуває не в найкращих умовах для розвитку та вдосконалення. Ми працюємо у перманентному недофінансуванні науки. Проте, незважаючи ні на що, Національна академія аграрних наук вже здобула вагомий авторитет у світі, презентуючи свої гібриди за межі України.
Наші науковці вже стали важливими, надійними партнерами та порадниками не тільки для вітчизняних сільгоспвиробників. Ми ефективно допомагаємо їм стрімко завойовувати міжнародні ринки.
– Ви якось уже висловлювалися, що Україна наразі стає гарантом світової продовольчої безпеки.
– Абсолютно правильно. У нас безмежні можливості. Ми можемо виробляти стільки продукції, що прогодуємо більш як півмільярда населення. Якщо порівняти наше виробництво продукції з одного гектара з виробництвом, яке є в Бельгії, то наш ресурсний потенціал використовується лише на 65 відсотків. Тут закладено величезні потенційні можливості. Але треба слухати науку, а не діяти на свій розсуд.
Ще за радянських часів наукою було доведено, що на території України не можна засівати більш як 3 мільйони гектарів соняшнику. Сьогодні в окремих зонах соняшник сіють по соняшнику, через що деградують ґрунти. Крім того, поле забруднюють однотипними отрутохімікатами, які вносять для боротьби з бур'янами, хворобами, шкідниками. Як результат, такі ґрунти стають менш придатними, оскільки не використовується система сівозміни – науково обґрунтованого чергування сільськогосподарських культур. Це те, що в Європі практикується обов'язково і повсюдно. І це треба вирішувати на законодавчому рівні. Закон про сівозміни намагалися прийняти ще у 2010 році, але так і не прийняли.
– Жорсткі виклики український АПК має і через кліматичні зміни.
– Так, вони вже мають серйозний вплив на сільське господарство України. Минулого року тільки по Одеській області 250 тисяч гектарів не дали врожаю через посуху.
Потрібно терміново відроджувати зрошення, передавати іригаційні системи безпосередньо в руки сільгоспвиробників. Наші вчені розробили програму, яка стане матрицею адаптації українського АПК до кліматичних змін. Вона вже затверджена Кабінетом Міністрів України.
Маємо низку й інших жорстких викликів: деградація ґрунтів, змиви, забруднення, засолення. Жахлива ситуація з використанням несертифікованих отрутохімікатів. Останніми роками завезли багато засобів захисту рослин, що заборонені для використання в Європейському Союзі. Велика проблема – дешеві китайські препарати, які шкодять людям, довкіллю, комахам, вбивають бджіл – головного союзника аграріїв. Усе це відбувається на тлі катастрофічного зменшення використання органічних добрив, вилучення з практики такого важливого компоненту, як гумус. У першу чергу через скорочення тваринництва.
– Фермери постійно скаржаться на несприятливі економічні умови.
– Тому потрібна серйозна державна політика підтримки фермерства. Водночас потрібно впроваджувати кооперацію на селі. Коли немає кооперації, фермери не мають підтримки. Тож починають вирощувати ті культури, які легше виростити. А що йому вирощувати, коли він знає, що поруч елеватор, куди можна здати пшеницю, кукурудзу, соняшник, ріпак. Саме ці чотири культури нині є бізнес-культурами.
А ми тим часом імпортуємо велику кількість овочів з-за кордону. Завозимо цибулю, часник, яких можемо самі виростити стільки, що їх не буде куди подіти. А якби були створені кооперативи, вибір був би більший.
Цей ланцюжок треба зрозуміти. Усе починається з виробника. Якщо він займається виробництвом, то йому немає коли бігати по ринку і продавати, взагалі займатися збутом.
Нещодавно я розповідав в інтерв'ю журналісту одного іноземного журналу, що колись у нас кооперація була практично по всіх напрямах. Були молокозаводи, які будувалися селом або навіть об'єднанням декількох сіл району. Ці молокозаводи переробляли продукцію прекрасної якості. Також була так звана система заготзерна. Це невеличкі елеватори, куди також продавали зерно. І була ще система – заготконтора. Це також кооперація, яка приймала всі овочеві культури, починаючи від редиски і закінчуючи картоплею. Вони забезпечували населення: школи, садочки, лікарні, військових і практично всіх. Крім цього, необхідні кооперативи з надання основних послуг на селі.
Так працюють поляки, німці, французи, і в них усе чудово.
– Чи має шанс на відродження українське тваринництво?
– Хотілося б сподіватися. Але що ми сьогодні чуємо, що через критичне зменшення поголів'я стада великої рогатої худоби ми отримали позитивне зниження викидів СО2. Абсолютно некоректне виправдання провалу програми тваринництва. Для поглинання вуглецю потрібно не стада скорочувати, а висаджувати дерева, відновлювати лісосмуги, про що справедливо каже Президент України.
У 1990 році в Україні ми налічували приблизно 10 мільйонів корів і десь 22 мільйони свиней. Курей, гусей, кіз уже не рахуємо. Що ми маємо сьогодні? 1,6 мільйона корів, що в 10 разів менше. А для забезпечення потреб населення України необхідно мінімум 3 мільйони корів.
А що у нас: з півтора мільйона лише 435 тисяч – в господарствах, решта 1,2 мільйона – у приватному секторі. До того ж нині приватний сектор почав різко знижувати число поголів'я тварин. Тобто необхідно думати, яким шляхом його нарощувати. Тільки через фермерів.
Така само ситуація і у свинарстві. На сьогодні в Україні налічується 6 мільйонів поголів'я свиней із 24 мільйонів колись.
А маленька Данія офіційно вирощує 20 мільйонів свиней, маючи менш ніж 6 мільйонів населення. Даючи річний забій у 40 мільйонів голів. Вони експортують свинину в 40 країн світу.
Тож і нам треба терміново надати підтримку тваринництву для відродження галузі. Відродиться тваринництво, ефективніше працюватимуть рослинництво й землеробство. Ми можемо збагачувати ґрунти органікою і в меншій кількості використовувати хімічні добрива.
– Але ми покриваємо негаразди тваринництва потужним експортом зернових та інших затребуваних у світі сільськогосподарських культур.
– Це так, але, на жаль, на сировинному рівні. Зайдіть у магазин і подивіться, що ми імпортуємо. Макарони, хлібні палички, чіпси, інші вироби із зерна. Можливо, і з нашого експортного. Хіба ми це не можемо виробляти самі? Тому дуже нагальним питанням є перехід України на потужну сільгосппереробку, на виробництво продукції з високою доданою вартістю. Ми маємо експортувати борошно та макарони, а не пшеницю для їх виробництва, як і ковбаси, шинки, хамони, тушковане м'ясо.
– Яка ситуація із залученням молоді в аграрну науку?
– Нині Академія перебуває у стадії реформування, оптимізації та необхідних скорочень, але про молоді кадри ми думаємо завжди. Це проблема, але без проблем жити було б нецікаво.
Чому в нас зменшилася кількість молодих і перспективних людей, тепер ми маємо їх приблизно 23 відсотки, а ще у 2017 році їх було 31 відсоток.
Та у 2019 році нас катастрофічно недофінансували. Далі було ще гірше – серед року переглянули бюджет і забрали 8 мільйонів гривень. Це практично піврічне фінансування. Так ми і виживали до кінця року. Саме тоді від нас і пішли 300 молодих учених. Ми з усіх сил намагаємося підтримувати молодих і допомагати їм, але основна проблема – мала зарплата науковців. Іншою є відсутність будівництва житла установами Академії для молодих учених. А держава не надає їм житла.
І що в результаті відбувається: захистив кандидатську, докторську, і вже, дивишся, працює в іноземній компанії. Сумні реалії.
– Розкажіть наостанок про вашу міжнародну співпрацю.
– Ми працюємо з багатьма країнами. Маємо договори про співпрацю із 62 державами світу, із 40 країнами контакти дуже ефективні. Обмінюємося досвідом, найтісніше працюємо з європейськими державами. Насамперед це стосується насіння. До речі, Туреччина засіває відсотків 10 пшениці та ячменю української селекції. Наші сорти, гібриди кукурудзи вирощують в Казахстані.
Дуже тісна співпраця у нас і з китайськими академіями. Є дуже перспективні напрями – це безканабіноїдні коноплі, вперше у світі виведені в Україні.
До речі, у Всесвітньому сховищі для насіння на Шпіцбергені є приблизно 40 зразків сільськогосподарських культур з нашого банку. В Україні є власний Банк генетичних ресурсів рослин, який налічує 159 тисяч зразків різноманітних видів рослин не тільки культурних, а й їх диких родичів. Солідні експерти оцінюють наш Банк у 10 мільярдів доларів.
Також маємо Банк генетичних ресурсів тварин. Та головне не лише це не розгубити, цей потенціал треба нарощувати. А без підтримки держави, без достойного фінансування української аграрної науки зробити це нереально.
Ось буквально кілька днів тому ми підписали Меморандум про співпрацю з американською компанією «Індиго». Рухаємся далі.
Фото надані НААН.
