На етапі реєстрації він отримав рекордну підтримку народних депутатів дев’ятого скликання — 195 парламентаріїв стали його співініціаторами. Перший заступник Голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук (на знімку), як один з ініціаторів законопроекту, стверджує, що врегулювання суспільних відносин у сфері правотворчої діяльності є вимогою часу, значним кроком уперед до підвищення якості національного законодавства. Механізми, запропоновані законо-проектом «Про правотворчу діяльність» — це порятунок від «законодавчого цунамі», боротьба з ганебним підходом «що більше, то краще».
До експертного обговорення законопроекту активно долучаються провідні науковці України та науково-дослідні установи юридичного профілю в Україні, зокрема, такі як Інститут законодавства Верховної Ради України й Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАНУ. Хоча експертні висновки продовжують надходити, однак попереднє бачення щодо законопроекту № 5707 уже сформовано. Чому законопроект про правотворчу діяльність заслуговує на 422 голоси «за» і прийняття в цілому? Пояснюють науковці.
Дмитро Лук’янець, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри державно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна:
«У законопроекті «Про правотворчу діяльність» реалізовано низку доволі прогресивних положень щодо принципів правотворчої діяльності, її структури, оцінки якості та результативності правотворчої діяльності тощо. Серед концептуальних засад варто відзначити спробу нормативного закріплення таких сучасних та надзвичайно важливих принципів, як принцип правової визначеності, принцип пропорційності і принцип доцільності та обґрунтованості. Привнесення в правотворчу діяльність зазначених принципів сприятиме забезпеченню якості законодавства, його відповідності принципам існування цивілізованого суспільства. Доволі корисними є норми, спрямовані на регулювання планування правотворчої діяльності, що дасть змогу надати відповідній діяльності системного та впорядкованого характеру.
Принципово важливими є положення законопроекту щодо розробки концепції проекту НПА. Передбачається, що проект НПА має розроблятися на підставі відповідної концепції, яка відображає принциповий підхід до регулювання суспільних відносин, мету й завдання правового регулювання, нові права й обов’язки учасників правовідносин, а також передбачувані соціально-економічні та інші результати його реалізації в разі прийняття (видання) НПА. Відповідні положення є надзвичайно актуальними в першу чергу для вищих органів влади, наділених правотворчими повноваженнями».
Віталій Щавінський, заступник голови Київського окружного адміністративного суду, доктор юридичних наук:
«Основними здобутками від прийняття закону про правотворчу діяльність, на нашу думку, має бути:
— встановлення чіткої ієрархії НПА;
— визначення компетенції суб’єктів правотворчої діяльності;
— встановлення чіткого механізму розробки та прийняття НПА, їх моніторингу;
— закріплення законодавчо уніфікованого інструментарію подолання правових колізій.
Цей законопроект є особливо необхідним для щойно створених місцевих територіальних громад, які розпочинають створювати власну місцеву систему нормативно-правових актів. Перед відповідними радами стоїть завдання створення таких важливих місцевих актів, як генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій тощо.
Підтримую пропозицію авторів законопроекту щодо необхідності встановлення інституту «офіційного роз’яснення НПА». На жаль, чинне законодавство містить чимало колізійних норм, тому необхідність роз’яснення норм закону є надзвичайно важливою. На мою думку, тлумачення (роз’яснення) закону має здійснюватися лише на положеннях закону. Водночас слушною є пропозиція, що роз’яснення має ґрунтуватися з урахуванням пояснювальної записки до проекту НПА, висновків суб’єктів забезпечення правотворчої діяльності, а також з урахуванням результатів правового моніторингу».
Анжеліка Крусян, доктор юридичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАНУ:
«Прийняття Закону України «Про правотворчу діяльність» є довгоочікуваним та вкрай потрібним для подальшого розвитку вітчизняної правової системи. Важливе значення має розділ ІІІ «Планування правотворчої діяльності», який сприятиме удосконаленню правотворчої діяльності. Необхідність планування правотворчої діяльності спричинена, зокрема, тим, що сучасний стан законодавства України характеризується низьким рівнем системності, що негативно відбивається на практиці правореалізації. Тому необхідність упорядкування всієї сукупності правових актів не викликає сумнівів, адже національна система права перебуває в стані розвитку та трансформації, з’являється об’єктивна необхідність прийняття нових НПА, які повинні органічно «вплітатися» в чинне законодавство на основі науково обґрунтованих та практично обумовлених планових критеріїв.
Слід вітати те, що законопроект забезпечує наявність наукового підґрунтя для планування правотворчої діяльності через закріплення положення про розробку Наукової концепції розвитку законодавства України — документа рекомендаційного характеру, у якому на теоретико-емпіричній основі здійснюється системне передбачення розвитку законодавства України, його окремих галузей, сфер та напрямів. Передбачається, що розробка цієї Наукової концепції здійснюватиметься раз на 5 років Національною академією правових наук України. Прийняття законопроекту «Про правотворчу діяльність» сприятиме підвищенню якості та ефективності вітчизняного правотворення, його відповідності європейським стандартам, що є однією з необхідних умов сталого розвитку України як демократичної, правової держави та зміцнить правову основу забезпечення її інтеграції до європейських та євроатлантичних структур».
Ірина Сопілко, декан юридичного факультету Національного авіаційного університету, доктор юридичних наук, професор:
«Ухвалення Закону України «Про правотворчу діяльність» є своєчасним та невідкладним. Закон не тільки визначає принципи та загальні засади правотворчої діяльності в Україні, а й конкретизує порядок її здійснення, регулювання відносин, пов’язаних із плануванням, розробленням, прийняттям та реалізацією НПА.
Важливо, що законопроект № 5707 унормовує основні вимоги до змісту НПА (зрозумілість змісту, однозначність розуміння, передбачуваність наслідків реалізації, узгодженість з іншими нормами права), його структури (назва закону, преамбула закону, статті закону, розділи, прикінцеві положення, перехідні положення, додатки), мови та стилю НПА (державна мова викладу, офіційно-діловий стиль, створення Єдиного глосарію правових термінів), уніфікованих реквізитів НПА».
Тетяна Коломоєць, декан юридичного факультету Запорізького національного університету, доктор юридичних наук, професор:
«Не менш цікавими за своїм змістом, значущістю для правової науки, правотворчої діяльності і правозастосування варто вважати й положення законопроекту «Про правотворчу діяльність» щодо врегулювання оцінки впливу проекту НПА, із формулюванням суб’єктом правотворчої діяльності переліку її показників у пояснювальній записці, що дозволяє усунути ризики «дефектності» акта як майбутнього елемента системи НПА, прогалини, колізії та інші можливі недоліки результатів правотворчої діяльності.
Достатньо цікавими є й положення проекту, присвячені правовому моніторингу як систематичній, комплексній діяльності суб’єктів правотворчої діяльності, яка спрямована на спостереження, аналіз та оцінку законодавства під час його реалізації з метою його вдосконалення та прогнозування розвитку. А також способам його здійснення, використання результатів, особливостям моніторингу актів, внесених до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, та за результатами узагальнення судової практики, аналізу судової статистики, що фактично відіграватиме роль «фільтра» правотворчої діяльності, передумови її ефективності та результативності, уніфікації практики правозастосування. Новаційні для національного законодавства положення щодо правового моніторингу уже протягом досить тривалого часу є складовим елементом законодавства багатьох країн Європи, своєрідним стандартом правотворчої діяльності».
Тарас Гуржій, завідувач кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права Київського національного торговельно-економічного університету, доктор юридичних наук, професор:
«Визначальною рисою законопроекту № 5707 є детальна регламентація всіх важливих стадій та етапів нормотворчого провадження, починаючи з ініціювання розробки НПА і закінчуючи процедурою набуття ним чинності. У цьому аспекті на особливу увагу заслуговує ідея запровадження правового експерименту — комплексу заходів, спрямованих на перевірку ефективності дії правових актів у локальних умовах з метою вирішення питання про збільшення масштабів їхнього впливу.
Законопроектом передбачено запровадження інституту правового моніторингу як системної, комплексної діяльності суб’єктів нормотворення, спрямованої на виявлення проблем у реалізації прийнятих ними НПА, а також на вдосконалення їх змісту, усунення колізій та прогалин у правовому регулюванні. Зокрема, у нормопроектувальній діяльності комітетів Верховної Ради України замість традиційного «аналізу практики застосування законодавчих актів» пропонується використовувати більш прогресивний та ефективний інструмент моніторингу («оцінювання ефективності застосування законодавства»), заснований на узагальненні правозастовної практики, результатах соціологічних заходів, вивченні судових рішень, аналізу звернень громадян та їхніх об’єднань. Ці та інші новели законопроекту № 5707 свідчать про його здатність стати вагомим внеском у забезпечення послідовності, безперервності й комплексності нормотворення, гласності та відкритості нормотворчого процесу».
Оксана Кузьменко, завідувач кафедри адміністративного та фінансового права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, доктор юридичних наук, професор:
«Системний нормативно-правовий акт «Про правотворчу діяльність» є вельми актуальним, бо забезпечить потреби подальшої демократизації всіх сфер життя суспільства, розвитку та охорони прав і свобод людини та громадянина, становлення й розвитку нових економічних механізмів держави. Правотворчість є процесом творення позитивного права, що відповідає й забезпечує функціонування держави, правова система якої орієнтована на розуміння права як загальнообов’язкової форми рівності, свободи і справедливості, де критерієм є сама людина, її права і свободи, які й повинні визначати зміст, сутність і застосування законів, а також діяльність усіх публічних органів влади».
Ольга Соколенко, декан юридичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, професор, доктор юридичних наук;
Людмила Мудриєвська, завідувачка кафедри теорії держави і права, конституційного права та державного управління юридичного факультету, Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, кандидат юридичних наук, доцент:
«Врегулювання правотворчої діяльності органів управління є нагальною проблемою для створення структурованої й чітко визначеної взаємодії й компетенції системи публічного управління, яка потребує свого вирішення вже не одне десятиріччя. Реформа децентралізації показала недосконалість регулювання правотворчої діяльності на різних рівнях управління, а також при взаємодії на територіальному рівні органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування.
Тому, на наш погляд, ці питання почали досліджуватися і вирішуватися дуже вчасно».
Борис Малишев, доктор юридичних наук, професор кафедри теорії та історії права та держави Інституту права КНУ імені Тараса Шевченка:
«Законопроект № 5707 нарешті комплексно розв’язує проблему багатьох важливих для реалізації права загальних питань правового регулювання, відповіді на які сьогодні, на жаль, існують лише на рівні доктрини і не мають обов’язкового значення для суб’єктів правовідносин. Йдеться про питання процедури розробки проекту НПА, правил нормопроектувальної техніки, видів НПА, їхньої ієрархії, дії норм у часі, порядку розв’язання колізій, подолання прогалин тощо.
Загалом проект закону є вкрай актуальним та потрібним і для фізичних та юридичних осіб, і для суддів, органів виконавчої влади, правозастовчих органів та самої Верховної Ради України».
Інститут законодавства Верховної Ради України:
«Цілями та завданнями законопроекту «Про правотворчу діяльність» є врегулювання суспільних відносин, пов’язаних із плануванням правотворчої діяльності, розробкою, прийняттям (виданням) та застосуванням НПА, правовим моніторингом.
Актуальність законопроекту полягає у тому, що правова система держави потребує регламентації правотворчої діяльності, визначення її принципів та функцій, ієрархічно побудованої системи НПА, за допомогою яких закріплюються норми права».
Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАНУ:
«Відповідно до висновку Інституту держави і права, необхідність прийняття Закону України «Про правотворчу діяльність» конституційно обумовлена ст. ст. 1, 3, 5, 6, 8, 9, 19, 57, 58, 85, 91, 94, 106, 117, 118, 138, 144 та ін. Основного Закону України.
Отже, доцільність прийняття Закону «Про правотворчу діяльність» не викликає сумнівів.
Інститут підтримує прийняття цього законопроекту з огляду на необхідність удосконалення системи чинного українського законодавства, зокрема, забезпечення належної якості та ефективності НПА, їх позитивного впливу на політичні, економічні та соціальні процеси, що відбуваються в державі».
