* За січень—листопад до держбюджету надійшло 309 мільярдів гривень доходів — про те, чому не більше.

* Президент Віктор Янукович обговорив у Пекіні деталі залучення в Україну, за попередніми підрахунками, близько 8 мільярдів доларів США інвестицій — про ще один плацдарм.

* Україна посіла 144-те місце в рейтингу сприйняття корупції — про ґрунт для конфлікту.

Сухий залишок

Прем’єр-міністр Микола Азаров на засіданні Кабміну  повідомив, що за 11 місяців цього року надійшло 309 мільярдів гривень доходів. Зібрали на 3 мільярди більше, ніж за аналогічний період минулого року, проте на 34 мільярди менше від запланованого. Багатомісячна рецесія у промисловості дається взнаки. Від зовнішньоекономічної діяльності не надійшло 13 мільярдів гривень, податку на прибуток — близько трьох мільярдів гривень і так далі. Тим часом треба забезпечити безумовно асигнування на виплату пенсій (22 мільярди гривень), соціальних допомог (близько 4 мільярдів гривень), сказав Прем’єр-міністр. Додам від себе, що так само безумовно треба віддати близько 100 мільйонів доларів США боргів за процентами. Отже, що в сухому залишку?

Прем’єр-міністр Микола Азаров списує економічні негаразди винятково на «руйнівний характер зовнішніх ринків». Поза тим, він і сам це визнавав, його підопічні несуть повну відповідальність за незграбну роз’яснювальну роботу щодо змісту, результативності та наслідків економічних реформ. З цього починалися усі непорозуміння, які, зрештою, закінчилися Євромайданом. Тим часом усі якісні зміни, як-то — низька інфляція, дерегуляція в будівництві, диверсифікація газових поставок, посилення конкурентоспроможності морських портів, розширення експорту агропродукції тощо, зумовлюють зусилля, спрямовані на інтеграцію країни у європейське співтовариство..

Підсумую: наслідки ручного управління і розподілу матеріальних ресурсів продовжують гальмувати динаміку економічного розвитку. Мінімізуючи суб’єктивні чинники в управлінні економічними процесами, можна посилити довіру до політики уряду з боку платників податків. А головне — домогтися того, щоб бюджетний процес став прозорішим і передбачуванішим, а скарбниця — дохіднішою. Це обопільне прагнення і уряду, і громадян.

Перспективний плацдарм

Глава держави Віктор Янукович перебував з офіційним візитом у Піднебесній. Це, до речі, нагадало про ще одну якісну зміну в діяльності уряду — інтенсифікацію торгівлі з Китаєм. Зацікавленість у такому колосальному ринку збуту української продукції (особливо продовольчої) не лише доречна, а й дуже вчасна. До кінця року можна експортувати до Піднебесної два мільйони тонн кукурудзи, заклавши неабиякий плацдарм для майбутніх поставок зернових на китайський ринок, приміром. Тим паче, що, за оцінками експертів, потенціал експорту кукурудзи в поточному маркетинговому році становить 18 мільйонів тонн. Не менш перспективні й інші проекти — з розвитку портової інфраструктури, залізничного рухомого складу, спільного іпотечного кредитування тощо.

Експорт у КНР зростає вражаючими темпами (див. інфографіку). І це добре, оскільки й досі ми маємо негативне сальдо в торгівлі з найбільшою країною Азійсько-Тихоокеанського регіону (за підсумками 2012 року — 

6 мільярдів 114 мільйонів доларів США за загальних обсягів торгівлі   

9 мільярдів 783 мільйони доларів США). Причому імпортували здебільшого не кращого ґатунку товари широкого вжитку, машини та механізми, неблагородні метали тощо. Не скажу, що цього року китайський імпорт додав у якості. Нещодавно в одному із супермаркетів сам «купився» на контрафактний електричний чайник китайського виробництва, прийнявши дешеву ціну за передріздвяну знижку. Мені можуть заперечити, що такими дрібницями, як електрочайники, уряд не переймається. Згоден, це — не маршовий двигун для ступені ракети-носія, які виготовляють на «Південмаші». Однак, якби я придбав китайського чайника десь у Парижі або Амстердамі, то, будьте певні, він би контрафактним не виявився. Торговельна мережа не поставила б на продаж контрафактний товар, знаючи про суворість санкцій і ризик підозри в корупції. А відтак нам є за що спитати наш уряд.

Про країни з чистими руками

Ідеальних країн немає. І скрізь є корупція. Серед тижня відома некомерційна організація Transparency Іnternatіonal фактично це підтвердила, оприлюднивши річний індекс сприйняття корупції.

Нагадаю, лишень, про особливість цього рейтингу: кожна країна одержує бали від 0 до 100 — що вищий бал, то невразливіша країна до корупційних впливів. На самісінькій горі зі 176 країн (90 балів) стоять Фінляндія, Данія і Нова Зеландія, а серед колишніх радянських республік — Естонія. Нібито нема питань. Вони постають, коли в оточенні Сирії, Камеруну та Бангладеш натрапляєш на Україну з оцінкою 26. Ми посідаємо 144-те місце, а Росія (28 балів) стоїть на 113-му. З’ясовується, і в цьому ми сусіди. Тут є над чим поміркувати і українцям, і росіянам. До того ж резюме цієї некомерційної організації дивним чином перегукується з тим, що зараз у нас відбувається в країні. Судіть самі: «Корупція ламає долі й руйнує людські спільноти, вона підриває підвалини держав та їхніх інститутів. Вона стає причиною масового невдоволення, яке загрожує подальшою дестабілізацією та розвитком конфліктів». Те саме говорять і наші урядовці.

Інфографіка з  «Інформаційно-аналітичного бюлетеня  КМУ».