Центральне полотно «Дорога приречених» триптиху Василя Овчиннікова «Бабин Яр» (1947).
Вісім десятків років тому в урочищі Бабин Яр нацисти масово розстріляли мирних громадян. Це одна з найтрагічніших сторінок нашого минулого. Цими днями представники влади традиційно згадуватимуть тих, хто став жертвою злочинів, скоєних нацистами під час окупації столиці України, — мирних жителів усіх національностей, військовополонених, учасників українського визвольного руху. Водночас до 80-х роковин трагедії в Бабиному Яру в усіх українських школах для учнів 5—11-х класів проведуть національний урок.
Час не здатен залікувати страшну рану на серці нашої країни, завдану двома окупаційними режимами. Події 80-річної давнини й досі тривожать істориків, поетів та художників, закликають до досліджень та переосмислення, змушують знову і знову проживати всі ті жахіття, щоб ніхто й ніколи не наважився їх повторити.
Одна з перших художніх спроб осмислити трагедію Бабиного Яру — тематичний триптих Василя Овчиннікова. «Дорога приречених» — його центральне полотно. Роботу, датовану 1947 роком, тоді розкритикували. Під час розширеного пленуму Спілки художників, який відбувався в травні 1949-го, триптих назвали непатріотичним. Нині кожен такий витвір мистецтва має неоціненну вагу. Адже все, що тепер ми можемо зробити для жертв тих масових розстрілів, — не забувати.
Фоторепродукція зі сторінки Національного художнього музею України у Фейсбуці.
