Це оповідь про війну на Донбасі. Авторське визначення — «дорожній роман».
Головний герой твору — інженер-металіст, пенсіонер Іван Євсєїч стає волонтером, везе на Донбас обладнання для госпіталю. Під обстрілом російських гармат отримує поранення.
Як етнічний росіянин він волів триматися подалі від політики. Але війна невблаганна. Молодший його син – хірург — оперує поранених українських бійців, а старший — полковник російської армії, для якого батько і брат стали на заваді в отриманні генеральської зірки. Щоб виправити «помилку долі», він викликає батька на похорони єдиної сестри. Пересилюючи біль, Євсєїч їде на свою «тиху батьківщину», де в забутому Богом селі він чужий, з «ворожої території». А сестра, виявилося, жива…
Письменник розкриває процес творення міфів про «поганих» українців, «бандерівців», організацію російської псевдоінформації, фейків, які викривлюють правду про війну і виправдовують агресію.
Іван Євсєїч стає свідком гонитви власного сина за військовими почестями і званнями, які дають за «повернення Криму», війни на Донбасі та в Сирії.
Батько і син стають мимовільними ворогами. Слово правди про Україну не хочуть розуміти найближчі колись люди. Для Євсєїча «тиха вітчизна» стає справжньою тюрмою. Врешті він втікає від сина, назавжди полишає малу батьківщину.
Останні слова роману: «за вікном вагона була Україна, накрапував світлий і такий рідний дощик, немов змивав гріхи людські».
Книга вийшла за рахунок програми видань закарпатських авторів. Загалом цьогоріч на видання книг прози, поезії, мистецьких та наукових буде виділено 1 млн 600 тис. грн. Більшість видань уже вийшли друком і на початку жовтня будуть презентовані на щорічному фестивалі «Книга-Фест».
Ужгород.
На знімку: під час презентації. Петро Ходанич — у центрі.
Фото прес-служби ОДА.
