Чи зможуть вони ефективно використовувати або хоча б утримувати практично зношені об’єкти? Чи не призведе це до скорочення робочих місць або навіть до вимирання сіл? Чи вдасться завести на території і утримати інвесторів? Про це й багато що інше поговоримо на прикладі Верхньодніпровської міської об’єднаної територіальної громади Дніпропетровщини, яка фактично виступила правонаступником усього Верхньодніпровського району, і все колишнє майно передали їй. Це дозволило уникнути багатьох проблем, пов’язаних з його розподілом — як це відбувалося в низці інших територій.

Об’єкти виявилися нічийними

Основна проблема полягала в тому, що на 80% переданих об’єктів були відсутні правові документи. За словами міського голови Геннадія Лебедя, районна рада цими питаннями не займалася. Ні інвентарних справ, ні документів на право власності, неоформлені землі.

«Ми зіткнулися з тим, що рішенням райради майно нам передали за актом. Прийняли й тепер відновлюємо документи, звертаємося до Фонду держмайна — підтверджуємо, що це не належить державі, піднімаємо архіви, робимо інвентарні справи тощо. І на це витрачаємо свої гроші», — розповів «Голосу України» керівник громади.

Тому в цей період об’єкти бюджетної сфери працюють, а комерційними громада не користується. Наприклад, передані школи діють, але в терміновому порядку оформляють документи. І в багатьох з них процес уже завершено. А колишні адміністративні будівлі, наприклад, сільгоспуправління, на які також були відсутні документи, простоюють. Ті самі комерційні структури, які там перебували, сьогодні не мають правових документів — громада не може їх видати, поки не зареєстровано право власності. Втім, з мовчазної згоди, вони там продовжують перебувати, при цьому не маючи й підстав для того, щоб платити за оренду. І така ситуація може тривати ще два-три місяці.

Попередній міський голова Леонід Калініченко, за якого починався процес передачі майна, в бесіді з автором розповів, що районна рада надала місту список майна спільної власності тих територіальних громад, які вирішили увійти в нову об’єднану. Міські депутати дали попередню згоду на прийняття цього майна, а потім районні депутати проголосували за передачу.

«За моєї каденції райрада не хотіла віддавати майно. Віддавали лише те, що було вже розбите й розгромлене. Там, де розміщався бізнес, стан був на тверду четвірку. Те, що приносило якийсь дохід, де були орендарі, нам не передавали. Або те, що хотіли ще встигнути продати до передачі», — каже Леонід Калініченко.

Він акцентує увагу на тому, що документи на майно за законом повинні були готувати власники об’єктів до передачі. Але певні речі не робили спеціально. А коли «клюнув півень», майно довелося забирати. І зараз міськрада за свій рахунок через юстицію підтверджує, що в майна немає власників, і місто приймає його як безхазяйне.

Що стосується орендарів, то екс-глава громади стверджує, що вони, хоч і перебувають не зовсім законно, але платять.

«З ними була така проблема: перед передачею майна райрада мала їх заздалегідь попередити про переривання договору. І заходити через міську раду вони повинні були вже за конкурсом. Цього зроблене не було. Людей поставили перед фактом. І вони були змушені залишатися вже незаконно», — вважає Леонід Калініченко.

«Усе вкрадено до нас»

Інший момент — громада сьогодні може продати чи здати в оренду майно тільки через відкриті торги. Однак через те, що не вівся бухгалтерський облік, існує проблема із залишковою вартістю. Тому громада спочатку змушена проводити торги з визначення експерта окремо по кожній будівлі. Той видасть експертний висновок і оцінку, визначить балансову вартість — і тільки після цього будівлю поставлять на бухгалтерський облік.

Усі ці внутрішні процедури приведення у відповідність безлічі об’єктів змушують місцеву владу займатися кропіткою роботою. Для цього створили відділ комунального майна, де працюють дві людини. Поки це спричиняє чималі витрати. Але надалі планують щось виставити на продаж, щось здавати в оренду.

«Ми переконані в тому, що місто не може бути ефективним власником будівель, які йому не потрібні. Тому мають намір залучати інвесторів, які купуватимуть об’єкти й вкладатимуть в них. Адже оренда — це на рік, і вкладанню коштів аж ніяк не сприяє. А торги одразу принесуть гроші в бюджет, які можна використовувати на соціально-економічний розвиток. Приватник, отримавши право власності на об’єкт, має сенс для його розвитку», —вважає Геннадій Лебідь.

«Те хороше, що можна було б купити, вже «вкрали до нас». Вартих уваги місць залишилося вкрай мало», — каже у свою чергу попередній голова.

Громаді передали такі об’єкти соцсфери, як школи, дитсадки, палаци культури й дитячої творчості, спортшколи та спорткомплекси. Вони утримуються за рахунок бюджету. А також адміністративні будівлі, які колись використовувалися територією — сьогодні в них необхідності в громаді не бачать. Хоча частину планують переобладнати під малосімейки, і в такий спосіб вирішувати житлові питання.

Якщо говорити про стан переданого майна, то варто відзначити, що в бюджеті ніколи не знаходили коштів для того, щоб ефективно й гідно утримувати будівлі. Адже навіть документів на них немає. Тому, якщо протікав дах, то ремонтувати його доводилося орендарям. У ремонт і утримування об’єктів бюджетні гроші не вкладалися.

«Будівлі, де знаходилися бюджетники (школи, садки, лікарні та інше), були зношені на 70—99 відсотків. У селах, в найкращому разі, були цілими дах і вікна», — зазначає Леонід Калініченко.

Позбутися руїн

Сьогодні в громаді відбувається оптимізація приміщень. Намагаються максимально позбутися майна, що мало використовується. Так, для економії енергоносіїв дедалі більше ущільнюють і укрупнюють. Упевнений: що менше займатимуть бюджетних приміщень — то легше громаді буде їх утримувати.

Наприклад, був колись у місті комунальний готель. Потім він закрився, а в приміщеннях розмістилися багато служб, у тому числі, управління юстиції. Далі пішли оптимізація і скорочення цих служб на рівні держави. І сьогодні будівля напівпорожня. Служби, що залишилися, фінансуються державою та областю — кошти одержують лише на оплату комунальних послуг, ремонтувати будівлю вони не будуть.

«Тому їх краще перемістити в якісь інші приміщення, укрупнивши й заповнивши будівлю. А готель виставити на торги й, можливо, повернутися до початкового цільового призначення. Громада отримає гроші від продажу будівлі й оренди землі, а також робочі місця», — вважають у громаді.

Оптимізація передбачає і скорочення робочих місць, необхідність якого пояснюють зниженням чисельність населення. Якщо колись у районі жило 54 тисячі людей, то зараз лише 28 тисяч. Тому не потрібно й такої кількості різних установ для їхнього обслуговування.

Так, передали 37 бібліотек — юридичних осіб. Далеко не всі з них працюють ефективно. І виходить, що якийсь співробітник ходить на роботу за мінімальну зарплату й періодично косить бур’ян навколо будівлі, в якій вже навіть вікна випали — але вона значиться як бібліотека.

У громади 24 клуби. У восьми з них збереглися будівлі й жевріє якесь життя. Решта — руїни, за якими значаться завідувачі клубів. Їх навіть не куплять — залишилися тільки фундаменти. Нові будувати сенсу не бачать — у селах залишилося по 70—80 жителів. Ці моменти й оптимізуються.

Не забути б про людей

Є 16 шкіл, але дітей — усього на п’ять. Сьогодні в міських школах ведеться розмова про охорону. В кожній з них по чотири сторожі, утримування яких обходиться в півмільйона гривень на рік. Так, у першій школі на 370 дітей працюють 29 учителів і 37 представників обслуговуючого персоналу — чотири сторожі, три двірники і так далі.

«То, може, краще поставити сигналізацію і платити за неї до тисячі гривень на місяць? Сторожі обходяться мінімум в 32 тисячі. Кошти, що звільнилися, можна направити на поліпшення матеріально-технічної бази або стимулювання викладачів», — міркує міський голова.

Також у школах є безліч напівпорожніх корпусів, які колись заповнювалися учнями. Тому планується залишати по одній будівлі, а решту консервувати й не опалювати. Сьогодні газ коштує майже 18,5 тисячі гривень за кубометр — кожній школі тільки на тепло потрібно по півтора-два мільйони гривень на рік.

Водночас ставлення людей до такої оптимізації двояке. Ті, кого вона стосується, звісно, незадоволені й вважають себе скривдженими.

Колишній голова зазначає, що оптимізацію особливо критично сприймають у селах, у яких в школах дуже мало учнів, де є садки, до котрих ходять десять дітей. Мовляв, закривається школа — села не буде. Але фінансово й фізично громада не в змозі утримувати такі установи.

«У школах майже третина вчителів пенсійного віку. Через те, що вони по п’ять—десять років пропрацювали на пенсії, молоді випускники вишів не можуть влаштуватися. Виходить сумна ситуація: пенсіонерам на свої пенсію прожити складно, а молодь біжить із громади», — розмірковує Леонід Калініченко.

Перш ніж закрити сільську школу, організовується опорна школа, до якої переводять учителів. «Загубитися» може той, хто не пройде щорічний конкурс. Пенсіонери проходити ці конкурси не хочуть, а без них контракт із ними не укладуть. Тому вони починають звільнятися самі.

А якщо розглядати питання з боку платника податків, то вони прагнуть, щоб їхні гроші використовувалися ефективно. І кошти, які залишаться після того, як громада позбудеться не-ефективної структури, бажають направити, наприклад, на благоустрій чи вирішення соціальних питань, виплату матеріальної допомоги.

Знайшли рецепт оздоровлення медицини

Те, що громада стала фактичним правонаступником району, допомогло уникнути й проблем у медичній сфері. В обслуговуванні населення сімейними лікарями на основі декларацій усе залишилося, як і раніше. Приймають навіть жителів Верхівцевської громади, територія якої не належить до Верхньодніпровської ОТГ.

«Центр первинної медико-санітарної допомоги обслуговує жителів інших громад. Хоча за законом потрібно укладати договори про співробітництво громад. І ті, чиї жителі звертаються до верхньодніпровських лікарів, повинні компенсувати видатки. Але, думаю, договори ніхто не укладав — усім потрібно фінансувати свої лікарні», — наголошує Леонід Калініченко.

Позитивом у громаді називають і перехід у її власність районної лікарні. Таким чином удалося зняти проблеми різних рівнів бюджету, наприклад, системи узгодження. Фінансувати й підтримувати лікарню стало значно простіше. Медики ведуть із керівництвом громади прямий діалог. Тільки в нинішньому році їм виділили півтора мільйона гривень на облаштування пандусів, завершують проектувати котельню, яка з’явиться замість старої, побудованої ще в 1960-ті роки. Для того, щоб ефективно балансувати споживане тепло, поставлять теплопункти.

«Можна сказати, що раніше не було особливого бажання розвивати лікарню. Були райрада й райдержадміністрація, які постійно перетягали канати», — розповів Геннадій Лебідь.

Бізнес відреагував інвестиціями

Він упевнений, що передача майна дала реальну можливість громадам ефективно його використовувати. Громада дивиться, що їй потрібно, а від чого можна відмовитися і що наповнить бюджет через приватизацію та торги.

Територія стає привабливою для інвесторів. Бізнесу, який зайшов, уже не треба бігати по різних місцях: він приходить у громаду, говорить, який хоче вести бізнес, і запитує, що йому можуть запропонувати. І це вже дає результати. Так, зайшов інвестор у великий ресторан у центрі міста, котрий тривалий час стояв закритим — контролюючі районні органи ставили такі перепони, що охочих взяти об’єкт це відлякувало.

З’явилися нові інвестори й у радіозаводу — Обухівський картонно-паперовий комбінат. До зими там планують запустити перше виробництво, а на початку наступного року — вже друге. Це дасть невеликому Верхньодніпровську 250 нових робочих місць. Можливо, виникне кооперація і з місцевим машинобудівним заводом, який свого часу постачав на комбінат і обслуговував чимало обладнання з виробництва паперу. А комбінат постачав на завод сировину для виготовлення гофрокартону. Тепер усе буде зосереджено в одному місті.

Пожвавішав і чавуноливарний завод: з виробництва деяких позицій вийшли в національні лідери. До нього проявляють інтерес турецькі інвестори, які вклали майже вісім мільйонів доларів. Заворушився і авторемзавод — перепрофілюються на проведення напівпричепів для агровиробників. Плановано відкриття нового виробництва сухої патоки на крохамале-патоковому комбінаті — очікуються інвестиції десь 30 мільйонів гривень і нові робочі місця.

«Усе в нас налагодиться — аби тільки держава не заважала. А завдання громади — утримати інвестора, пестити й не відстрашити», — вважають у громаді.

Легких шляхів не обіцяли

На думку Леоніда Калініченка, без процедури передачі майна громадам жити було б дешевше. Але практично це неможливо. Є громада й об’єкти, які розташовані на її території, але їй не належать — це нонсенс. Наприклад, у лікарні працюють люди, яким ти платиш зарплату, а сам об’єкт не твій. Не маєш права там будувати чи ремонтувати.

«Тому єдиним мінусом передачі майна вважаю її дорожнечу для громади. Якщо провести інвентаризацію, визначити стратегію використання майна, то це принесе прибуток і поліпшить умови життя людей», — упевнений колишній голова.

Дніпропетровська область.

Фото з відкритих джерел.