«Найуспішніші люди мають ідеї, а не посади, — цитує автора книжки про самодопомогу Джо Вітале вчителька і водночас підприємниця з Новоукраїнки Світлана Ратушна. — Свого часу він так висловив власне бачення успішності: «Перегляньте список найуспішніших людей і порахуйте, скільки з них займають посаду... Вони самі засновують підприємства і створюють посади. Найуспішніші люди на нашій планеті мають ідеї, а не посади».
Світлана, вчитель за фахом, сама не сподівалась побачити себе в ролі бізнесмена. А ще — волонтерки (а як же інакше?!). І ініціаторки безлічі гарних справ (залюбки, для чого чекати, поки хтось щось зробить за нас). Але... часом життя саме диктує нам свої правила гри і розподіляє ролі. Так сталося і з подружжям знаних у місті волонтерів, людей з активною життєвою позицією, Андрія та Світлани Ратушних (на знімку праворуч) — вчителя географії і чергового Помічнянського депо «Укрзалізниці» — новоспечених підприємців.
«Я — вчитель за освітою — вчу технологію випікання хліба. А залізничник Андрій опанував професію пекаря», — сміється Світлана.
Хліб — із частинкою душі
«Пам’ятаєте, нас у дитинстві вчили, що хліб — усьому голова. Саме під таким девізом випікаємо хліб та хлібобулочні вироби і ми, — розповідає приватний підприємець Андрій Ратушний. Тож і не дивно, що є постійні покупці, хліб у них смачний.
Адже він — із частинкою душі пекарів.
Згадує хліб свого дитинства і Світлана, уродженка села Глодоси: «Пам’ятаю духмяний хліб моєї бабусі Лідії. Ароматний і пухкий. Звечора — закваска на дріжджах із висівок, удосвіта — заміс тіста, розтоплення печі та саджання до неї хліба в повній тиші, щоб не сів... А потім — години очікування. І ось він... зарум’янілий, блискучий, м’який та смачнючий хлібчик...».
«Зі своїм майбутнім чоловіком зустрілися в буремному 2014 році на чергових зборах волонтерів, — розповідає Світлана. — Разом збирали одяг, консервацію для бійців АТО, залучали до благодійності інших людей, а на зібрані кошти купували амуніцію, тепловізори для солдатів на сході...
Незабаром одружилися. Народився син Ілля. Через п’ять років лелека приніс донечку Уляну. Витрати на споживчий кошик постійно збільшувалися через зростання цін. Зарплат не вистачало. А Андрій ще з 20 років мріяв мати свою справу, свій бізнес, який би приносив і задоволення, і додатковий дохід. Чим ми тільки не займалися, поки знайшли своє.
Розповідаючи про всі складнощі початку власної справи, Світлана поринає в не такі вже й далекі спогади: «Пам’ятаю перші заміси. Вручну. Руки болять, піт річкою тече, а ти місиш і місиш тісто... Напекли хліба, продали, а на виручені кошти сплатили перший внесок за кредитом на придбання тістоміса. Потім була шафа для вистоювання тіста, форми, дека, пікап для розвезення хліба...».
«Сьогодні асортимент нашої випічки порівняно невеликий: хліб білий, сірий, пиріжки з сиром та родзинками, з капустою, з печінкою, котлета в тісті, сосиска в тісті, піца, плетінка солодка, багети, булочки під хотдог та булочки з маком, — розповідає Андрій. — Але постійно перебуваємо на етапі доповнення та вдосконалення технологій, рецептури, розширення асортименту виробів. Реалізовуючи продукцію через інші магазини, ми водночас вивчали і вподобання споживача.
Знаємо, що в гонитві за прибутком у галузі хлібопечення додають розпушувач, крохмаль та інші домішки для тривалішого зберігання готової продукції. У своєму виробництві ми їх не використовуємо. Для нас це принципово і дуже важливо. Адже від того, що ми споживаємо, залежить наше здоров’я і здоров’я наших рідних. Хліб та випічку їдять наші діти, — переконливо доводить підприємець. — Тож і асортимент продукції формували, орієнтуючись саме на це. Так, затрати на виробництво вищі, але якість — понад усе!».
Розвиток справи — це лише наші проблеми...
У суспільстві чомусь прийнято вважати, що всі підприємці «гребуть гроші лопатою». А насправді, щоб заробляти, треба вкласти немало фінансів, сили і терпіння. І це розуміє тільки той, хто безпосередньо пройшов усі ці етапи...
Сьогодні чимало представників малого бізнесу нарікають на несприятливі умови для розвитку власної справи. Проблеми підприємців-початківців не оминули і подружжя Ратушних.
«Перша проблема — фінансова підтримка новоспечених підприємців, точніше — її відсутність, — діляться гірким досвідом Андрій та Світлана. — Сьогодні в Україні немає жодної програми розвитку підприємницької діяльності, — стверджують вони. — Жодної! Програма «Доступні кредити 5-7-9%», розроблена відповідно до Порядку надання фінансової державної підтримки суб’єктам малого та середнього підприємництва, не знайшла свого практичного застосування серед підприємців, які тільки почали працювати. Для того щоб отримати кредитування на придбання матеріально-технічної бази, яка в подальшому стане частиною застави, з першим внеском треба сплатити 30 відсотків усієї застави. Здебільшого малі підприємці, в тому числі й ми, нині не мають достатнього заставного майна. Банки вимагають у підприємця значного першого внеску (в інвестицію, під яку він бере кредит). Та в умовах кризи таких вільних коштів малий бізнес переважно не має.
Також, згідно з програмою, кредитування можуть отримати підприємства, які працюють понад рік. Тож заявку на кредитування за цією програмою нам не узгодили. Зрозуміло, що банки віддають перевагу діючому бізнесу, а не новим проектам, так вони зменшують свої ризики...
Як викручувалися ми? Завдяки кредитним карткам різних банків, родинним зв’язкам та друзям, які працюють наразі в Польщі, і мали змогу відкласти кошти. Тож, як кажуть, усім світом назбирали на першу пекарську духовку і форми...».
Серед проблем — і підбір кваліфікованих кадрів. «Кажуть, у громаді роботи немає, — розмірковує Світлана. — Так, великих підприємств немає, але є малі підприємці. Та, як виявилося, щоб підібрати персонал — теж потрібні чималі зусилля.
Навчити дотримуватись технології, рецептури ой як не просто! Сьогодні в нас відкриті вакансії пекарів-кондитерів, продавців...».
Зіткнулися молоді підприємці і з іншою проблемою, яку доводиться розв’язувати винятково завдяки власній наполегливості та ентузіазму. Йдеться про збут готової продукції, адже зберігання хлібобулочних виробів має порівняно малий термін.
У рамках її вирішення та керуючись своєю громадянською позицією Ратушні, за потреби, підвозять хліб додому своїм постійним покупцям — людям поважного віку. Адже з розумінням ставляться до того, що не кожна бабуся чи дідусь можуть дістатись магазину.
Серед нагальних бізнесових проблем називають підприємці і відсутність власного приміщення для пекарні. «Для будівництва свого, за всіма вимогами, потрібно майже мільйон гривень, — ділиться розрахунками Андрій. — Звідки в малих підприємств такі кошти? Кредит такого розміру до пенсії не реально виплатити. Тож доводиться орендувати...
Турбує і налагодження співпраці з підприємствами харчової промисловості для отримання якісної сировини для виробництва — борошна, дріжджів, цукру, солі. Оптова ціна передбачає закупівлю великого об’єму сировини. Для прикладу: щоб купляти цукор за ціною 15 грн за 1 кг — мінімальна партія має бути від трьох тонн. Зрозуміло, що в нас — новоствореного підприємства — таких коштів немає і такі об’єми ми не використовуємо. Тому й змушені купувати втридорога в магазинах».
Великі мрії малого бізнесу
Нещодавно подружжя таки втілило в життя одну зі своїх підприємницьких мрій — відкрили магазин власної продукції. Першими її поціновувачами стали школярі, адже торговельна точка розташована навпроти навчального закладу — ліцею
«Лідер». Саме в тому приміщенні в центрі міста, де за минулих часів був магазин «Хліб». Нині тут завжди свіжа випічка, адже виготовляють продукцію в цьому ж приміщенні.
А в планах — не лише розширення асортименту хлібобулочної продукції в Новоукраїнці, а й у сусідніх громадах.
Хотілося б реальної підтримки
«Хочеться вірити, що в недалекому майбутньому розвиток підприємництва в Україні набуде нових обрисів, — висловлює сподівання Андрій. — Ми ж живемо в епоху переходу до ринкової економіки, де більша частина підприємств належить приватним особам. За рахунок малого бізнесу можна і потрібно створювати робочі місця. Людина отримає роботу, заробітну плату, і зникне думка мігрувати до Польщі чи Чехії! Але ж не все в руках підприємця! Хотілося б реальної підтримки з боку держави. Зокрема, доступної програми кредитування для підприємців-початківців, розв’язання проблеми з оподаткуванням працюючих осіб, перерахування та зниження тарифів на електроенергію, воду та оренду приміщень.
Скажімо, персонально для нас, на місцевому рівні, розв’язання проблеми з приміщенням для постійного розміщення міні-пекарні дуже важливе. А ми готові запропонувати робочі місця з офіційним працевлаштуванням. Для нас принципово важливим є те, щоб люди в громаді мали роботу, зарплату. Адже розвиток громади залежить від кількості платників податків, які частково формують її бюджет.
Хочемо працювати на благо свого краю та розвиток рідної громади. Саме тому і ціни на нашу продукцію цілком адекватні та доступні пересічним споживачам».
«Для нас любити рідне місто, свою Україну — це значить бути творцями завтрашнього дня, — посміхається Світлана. — І цей день має бути таким, де було б добре кожному і де кожен відчував би себе потрібним...».
Фото автора.
