Марія Попова виконує пісню «Ерзянь Мастор» ерзянською мовою з репертуару Бакіча Відяя.

Подія знакова, адже якщо досі фіно-угористика орієнтувалася на Угорщину, то проведення цієї конференції може свідчити про інтерес України до східних фіно-угорських народів та про спробу вироблення української політики щодо них. Особливо це актуально з огляду на триваючу російську агресію, адже саме на території Російської Федерації живуть більшість фіно-угорських народів.


Під час виступу народного депутата Миколи Величковича (ліворуч).

Конференція була представницькою: за участі посла Естонії в Україні Каймо Кууска, голови Державної служби з етнополітики і свободи совісті Олени Богдан, голови Українського інституту національної пам’яті Антона Дробовича та патріарха світового фіно-угорського руху, естонського письменника-класика Арво Валтона, народного депутата Миколи Величковича.

Чому в Ніжині й хто такий Анатолій Рябов? Як наголосили у своїх доповідях ректор університету Олександр Самойленко та професор Григорій Самойленко, ніжинський вищий навчальний заклад виховав сотні лідерів культури, науки і політики поволзьких та кавказьких народів, серед яких Анатолій Рябов — основоположник ерзянської мови та Йоганнес Аавік — модифікатор сучасної естонської мови. Портрет Анатолія Рябова був постійно біля трибуни, з якої виступали учасники ніжинської конференції. Ніжинські науковці зробили доповіді про цих видатних випускників.

Надзвичайний і Повноважний Посол Естонії в Україні Каймо Кууск, що брав участь у роботі конференції по скайпу, сказав: «Ми звертаємо увагу на мову, коли її не вистачає». І пригадав, як йому не вистачало естонської мови під час стажування в НАТО. А ще пригадував, як у дитинстві на півдні Естонії, де він жив, телебачення інколи ловило фінські передачі, але без звуку. Майбутній посол задумувався: «Як би звучала фінська мова?».

Народний депутат України Микола Величкович назвав ніжинську конференцію непересічною подією, адже те, що відбувається на схід від України, є порушенням прав людини і прав народів. Верховна Рада вже звертала увагу міжнародної громадськості на порушення основоположних прав у Російській Федерації. Народний депутат привітав представників етнічних спільнот фіно-угорських народів і побажав їм провести подібні конференції у власних етнічних країнах.

Ганна Гопко, народна депутатка минулого скликання, нагадала, що парламент України ухвалив постанову, у якій засудив путінський режим за утиски поневолених народів. «Права корінних народів РФ мають бути в порядку денному міжнародного співтовариства, — зазначила Ганна Гопко. — Господь зарезервував ХХI століття за Україною. І саме Україна повинна не тільки повернути Крим та Донбас, а й обстояти права корінних народів на північний схід від України».

«Постанова Верховної Ради про підтримку корінних народів РФ, ухвалена 2019 року, далі буде палити ворожі телеекрани синім скабєєвським вогнем. І це прекрасно!» — прокоментував один з організаторів конференції, фіно-угорист Ростислав Мартинюк.

Зворушливим був виступ по скайпу класика естонської літератури Арво Валтона, який у 1944 році був висланий на Магадан, де в концтаборі закінчував школу. Він і говорив про право народів на свою національну школу та закликав представників невільних угро- фінських народів створювати приватні школи, якщо держава цього не робить. Цікаво, що говорячи російською мовою, естонський класик вжив українське слово — «самостійність»...

Відкриттям для мене стала на конференції постать українського вченого Ореста Ткаченка, якому нині йде 96-й рік. Син «ворога народу», він вперто всі наукові роки свого життя досліджує мови поневолених народів РФ, і в Ленінграді (у Москві та Києві не дали цього зробити) захистив у радянський час дисертацію про мертву мову — народу меря. Орест Ткаченко довів, що мешканці Костромської, Ярославської та Івановської областей Росії — це фіно-угри, що говорять слов’янською мовою. Але фінські впливи такі сильні, що навіть мовні конструкції, попри слов’янське звучання, є конструкціями фінської мови. Москва, як відомо, і в радянський час, і тепер страшно не любить, як хтось копає про її фіно- угорське походження з додаванням татарських та слов’янських впливів.

Тож і доповідь відомого історика Олександра Палія була націлена на це: «Якщо копнути на 3—10 поколінь, то росіян у Росії виявиться меншість порівняно з угро-фінськими народами». Дмитро Левус, який сам по матері є ерзя, розповів, що видатним ерзя був московський патріарх Никон, що ввібрав християнську науку від українців. До речі, у матері промовця у радянському паспорті завжди було написано, що вона — мордовка, хоча така назва є радянською штучною конструкцією, адже це два різні народи — мокша та ерзя. Тому й ми, українці, коли нарікаємо на російську агресію, не повинні окупантів звати мокшанами — це насправді поневолений Росією народ і не він воює з українцями.

Дмитро Левус: «Ерзянська громада України відбулась як чинник зовнішньої політики та зайняла своє місце у симфонії народів нашої країни. Наразі ж усім нам слід готуватися до постРФівського життя, вибудовувати відносини з народами Ідель-Урал, як з природніми союзниками України у справі протистояння московській агресії». Про план дій України на момент «перерозподілу російської території», як він назвав визволення поневолених народів, говорив і політолог Павло Подобєд: «Головним нашим переговірником з російською опозицією має стати не Алєксєй Навальний, а представницькі органи народів Росії».

«Світлим сюрпризом став приїзд генерал-майора Віктора Ягуна, якому приємно було послухати вітальні слова для учасників конференції свого давнього знайомого Каймо Кууска — обоє мають походження з Гетьманщини!» — відзначив модератор конференції Ростислав Мартинюк.

Потужним був виступ інязора (головного старійшини) ерзянського народу Сиреся Болєяня, який у нас в Україні є підполковником Збройних Сил (у запасі), учасником російсько-української війни Олександром Болькіним. Він почав виступ віршем Василя Стуса: «За роком рік росте твоя тюрма...». І закінчив ним же, але в перекладі на ерзянську мову. А між тим говорив про 800 років окупації, про знущання над рідною мовою, про повстання Степана Разіна, який, виявляється, був ерзя і батька його звали Разя, про Альону Арзамаську, яка насправді Оленява (Мати свободи) і мала під своєю орудою сім тисяч повстанців, про Кузьму Алєксєєва, який повставав проти Москви у 1806—1810 роках. Зрештою, про те, що Рязань — місто Ерзянь, а Арзамас — Ерзямастор. І важливе його зауваження: «Для наших народів Україна — територія свободи». «Сук пря» — по-ерзянськи подякував йому за виступ Ростислав Мартинюк, що в перекладі означає «подяка з поклоном голови».

...В аудиторії Ніжинського, гоголівського, вишу лунала не тільки українська мова, але й мови угро-фінських народів. Що означає: проблема зібрання тривожитиме все ширші кола української громадськості та проникатиме в уми тих, хто дивиться в перспективу завтрашнього світу на північний схід від України.

Довідково

Анатолій Рябов (1894—1938), ерзянською — Рябовонь, автор абеток, підручників, словників, розробив ерзянський алфавіт на латинській основі, що не могло сподобатись радянській владі, і під час великого терору він був розстріляний. Сучасними ерзя започатковано громадський фонд порятунку ерзянської мови його імені, відзначається міжнародний день ерзянської мови, також присвячений А. Рябову.

Йоганнес Аавік (1880—1973), естонський мовознавець, реформатор і стандартизатор сучасної естонської мови. Уклав фіно-естонський словник, видав атлас діалектів та етимологічний словник естонської мови, провів її реформу. Йому пощастило більше, ніж Рябову — коли настала радянська окупація Естонії, він емігрував у Швецію. Нині на острові Сааремаа діє музей Й. Аавіка.

Факт

Арво Валтон (1935) — очолював естонські спілки письменників і кінодраматургів, брав участь у відновленні державної незалежності Естонії, обирався депутатом парламенту. Один із найактивніших захисників прав колонізованих народів Російської Федерації, у тому числі хантів та вепсів. У Тарту сприяв появі осередків удмуртської, комі та марійської творчої еміграції, яка забезпечується науковою та викладацькою роботою. Не раз відвідував Україну — в Ужгороді починалася його кар’єра перекладача з угорської мови. Критика називає Валтона «естонським Іваном Франком».

Чернігівська область.

Фото автора.