Марія Харитонівна Савченко з ученицями Маловисторопського радгоспу-технікуму. 1987 рік.

Проект рішення про дострокове припинення повноважень очільника територіальної громади підтримали всі 32 обранці, присутні на сесії. Спочатку голосування було таємним, а потім поіменним.

До точки кипіння наближалися поступово

Голосуванню за припинення повноважень міського голови передували інші події, і протистояння наближалось до точки кипіння поступово.

Незадовго до сесії Олександр Бакликов відсторонив від виконання обов’язків секретаря міськради Дмитра Коваленка, позаяк на того нібито поскаржились люди через непрозоре виділення земельних ділянок. Секретар відстороненням знехтував, нагадавши очільникові громади, що був не призначений на посаду міським головою, а обраний більшістю депутатського корпусу. 29 вересня, коли всі зібрались на позачергову сесію, Д. Коваленко заявив, що 
О. Бакликов не може відкривати та вести пленарне засідання: розглядається його «персональна справа», тому в міського голови виник конфлікт інтересів. Але Олександра Бакликова підтримали мешканці Лебедина: на сесію прибула група громадян, котрі вважають, що міського голову хочуть відправити у відставку через його принциповість. Він став наводити лад, ініціював проведення інвентаризації комунальної землі — і через це отримав спротив.

На версії причин протистояння, пов’язаній з інвентаризацією ділянок, наполягає і сам Олександр Бакликов. За його словами, громада має 165 тисяч гектарів землі, а це — ласий шматок для багатьох ділків.

Після того, як абсолютна більшість депутатського корпусу вирішила його «відставити», очільник територіальної громади оприлюднив звернення до земляків, в якому поінформував про наміри ініціювати початок процедури розпуску чинної ради та проведення в Лебединській ОТГ позачергових місцевих виборів. У відеозверненні О. Бакликов повідомляє, що перша спроба усунути його від виконання посадових обов’язків була зроблена депутатами ще 10 вересня. Однак цьому передувала ще одна неординарна подія, з якої, можливо, все й почалося. 2 вересня міський голова підписав дивне розпорядження. Він наклав вето на рішення міськради від 27 серпня, в якому йдеться про присвоєння звання «Почесний громадянин м. Лебедин». Ініціатори дострокової відставки міського голови вважають, що своїм вето він образив депутатський корпус.

Зберегла і примножила національне надбання

Яблуком розбрату стала славетна людина, щодо якої, здавалося б, навіть теоретично не може існувати діаметрально протилежних точок зору. Бо це — Марія Харитонівна Савченко, двічі Герой Соціалістичної Праці, знаменита доярка, а потім завідувачка колгоспної молочно-товарної ферми. Ще не так давно вона була відомою на весь світ. Не полководець, що здобував перемоги ціною величезної кількості солдатських життів, не кон’юнктурний артист чи письменник, не спортсмен, у доцільності рекордів котрого хтось може сумніватись, а легендарна трудівниця. Її здобуток завжди був на нашому столі, а нині замість нього — розмішана із чимось пальмова олія.

У 50-ті роки минулого століття, коли середньорічний надій у три тисячі кілограмів молока від корови у групі вважався непоганим результатом для колгоспної доярки, Марія Савченко отримала 8905 кілограмів. За це заробила другу Золоту Зірку, бо першу їй вручили у 1947 році ще за 5810 кіло-грамів молока від корови. Але й без рекордних надоїв її прізвище не загубилося б у віках. Сьогодні на Сумщині активно освоюють виробництво гіпоалергенного молока А2, а продукують його корови лебединської породи. Саме Марія Савченко, котра у 1941 році працювала телятницею в колгоспі, зберегла «лебединку» для України. Коли почалась війна, череду племінної худоби з величезними труднощами впродовж кількох місяців переганяли в глибокий тил, аж до Саратовської області. Двигуном цієї героїчної евакуації була 28-річна Марія Савченко.

«Символи тоталітарного режиму»

Але як аргументує своє вето на рішення міськради щодо двічі Героїні Олександр Бакликов? У додатку до розпорядження міського голови, який називається «Зауваження», зазначається: «У незалежній Україні, яка й надалі виборює свою незалежність на сході України, є неприйнятним присвоєння Савченко Марії Харитонівні звання «Почесний громадянин м. Лебедин», людині, яка все життя сповідувала комуністичну ідеологію. Савченко М.Х., крім звання Героя Соціалістичної Праці (двічі присудженого), була членом Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків), членом Комуністичної партії Радянського Союзу, депутатом Верховної Ради УРСР (сім разів), членом Центрального комітету Комуністичної партії України, який був найвищим керівним колективним органом Комуністичної партії України». І далі в такому само стилі і з таким само логічним обґрунтуванням категоричного неприйняття кандидатури — ще два абзаци. Перекидається навіть місток від знаменитої тваринниці до російської агресії — виявляється, можливо й таке.

Відверто кажучи, навіть не віриться, що така політично-ідеологічна позиція можлива у принципі та ще й у душі не пересічного «роботяги», а міського голови. За його каденції стати почесним громадянином Лебедина не було б шансів навіть у таких діячів, як Борис Патон чи Микола Амосов. До відома Олександра Бакликова: у 2008 році за підсумками опитування громадської думки в рейтингу «Великі українці» Микола Амосов посів другу позицію — одразу за Ярославом Мудрим. А щодо Марії Савченко, то у 2013 році 100-річчя двічі Героїні відзначалось на державному рівні — згідно з постановою Верховної Ради України.

Сумська область.

Фото із сайту artmuseum.lebedyn.org