Бригадир із села Громівки Анатолій Котляр готовий хоч усі кавуни роздати.
Бригадир сільськогосподарського виробничого кооперативу «Громівський» Анатолій Котляр вибирає найкращого смугастого красеня у подарунок. Вирізаючи ароматний рожевий м’якуш — кавунову душу, із надією перепитує: «Може, візьмете ще? Беріть, скільки хочете! Ми всім так кажемо — навіть охорону прибрали. Адже кавуни зовсім ніхто не купує — такий урожай пропадає!».
Так воно і є — той баштан і насправді як сирота. Висадили 54 гектари добірних кавунів сорту «Кримсон світ», отримали по 50 тонн солодкої ягоди з гектара. І... вся вона псується на землі — покупців немає зовсім. На баштан з буферної зони сусіднього заповідника Асканія-Нова хіба вовки навідуються — відгризають по одному кавунець, і тягнуть у кущі. Адже духмяною смакотою і хижак не проти поласувати.
Урожай став нікому не потрібен.
— Скільки живу — такого не пам’ятаю. Торік за нашими кавунами фури у чергу вишиковувалися, бо продавали їх по гривні за кілограм. Водії ледь не в бійку кидалися, аби першими завантажити врожай. Працювали аж вісім бригад вантажників, і за якісь два дні «вичистили» баштан до останнього кавунчика. А цьогоріч за ними взагалі ніхто не приїхав. Доведеться всю ділянку передискувати — піде той чудовий кавун на природне добриво під наступну посадку. Та закопувати солодкі кавуни у землю гірко — аж душа крається, — скрушно зітхає Анатолій Михайлович.
«Більше кавунів сіяти не буду!»
Сільськогосподарське підприємство у Громівці готове роздарувати свої кавуни лікарням, дитсадкам, школам — аби приїхали та забрали, бо свій транспорт весь у роботі — адже врожай пшениці, кукурудзи, соняшнику також видався нівроку, і його треба терміново доправити на тік. Прибуток від його продажу, звісно, перекриє втрати від комерційної невдачі з баштаном, але селянам все одно його шкода — йдеться про недоотримані мільйони гривень. Люди у Громівці не розуміють, що сталося, і чому гарний кавун чомусь геть нікому в Україні став не потрібен. А от голова правління СВК «Громівський» Олександр Супрун свою версію має.
— Розірвалися логістичні ланцюжки — цього року з відомих причин баштанні припинили везти до Білорусі, та вивозити через Білорусь до країн Балтії. Немає продажу у Крим, Луганськ та Донецьк. Але головна біда зовсім не в тому — над нами ще й погода позбиткувалася, — переконаний Олександр Супрун. — Наприкінці весни й на початку літа дощі заливали лівобережжя Дніпра так, що баштани довелося пересівати — подекуди й двічі. Відповідно, дозрівання середньостиглих сортів пішло на три тижні пізніше, коли на баштанах вже й пізні кавуни достигли. Відповідно, з’явився надлишок продукції, який споживчий ринок просто не зміг «перетравити» у повному обсязі. Тож оптові партії баштанних купували там, де ближче до великих міст, аби зекономити на транспортних витратах. А до нас перекупники просто не дісталися. Ще кілька днів, і весь баштан справді пустимо під дискову борону — буде добриво під кукурудзу.
І кидає спересердя: «...Більше кавунів сіяти не буду!».
Кавун — то справжня комора вітамінів і поживних речовин. Недарма колись у селах Таврії надлишок врожаю переробляли на бекмес (кавуновий мед). Його і солили, і на спиртне перекурювали. Нині такі дідівські продукти потроху знову починають виробляти. Та досвід втрачено, технології доводиться відновлювати. Та й для налагодження переробки баштанних у промислових масштабах необхідно вкладати великі гроші. Яких хлібороби зазвичай не мають. От і гниють кавуни в степу. А в містах городяни продовжують купувати їх по 2—2,5 гривні за кілограм, і дивуються -чого ж так дорого у розпал сезону?
Херсонська область.
Фото автора.
