Її історія така. Співробітник Національного природного парку «Кам’янська Січ», краєзнавець Андрій Лопушинський досліджував звичаї чумаків, чий шлях лежав таврійськими степами. І дізнався, що як обереги на своїх возах вони возили такі ікони. А чому на рибі? Так у степу шматок дошки відшукати ніде, а риби — повнісінька мажа. От Андрій і запропонував професійній херсонській художниці Оксані Оснач спробувати відтворити такі зображення. У неї вийшло: мисткиня створила їх цілу серію.
Зо тридцять оригінальних «реконструкцій» старовинних ікон показали відвідувачам виставки «Чумацька ікона на pибі». Та не менше їх роз’їхалося до приватних колекцій в усьому світі. Авторка каже, що для таких своєрідних робіт найбільше підходить камбала. Вона широка та пласка, тож для живописних вправ підходить максимально. Хоча й голова великої щуки — також нічогенький «плацдарм» для творчих експериментів.
Утім, незвичні «полотна» також треба попередньо готувати: рибу солять, сушать, вкривають захисним шаром, щоб зображення на ній не деформувалося, а нанесені фарби не тріскалися. До того ж знайти велику рибину нині непросто: їх вибили браконьєри зі своїми сітками та згубила несприятлива екологія. Тому форми для «рибних» образів художниця сьогодні виготовляє й штучні: з гіпсу та силікону. Але поціновувачам мистецтва вони подобаються не менше.
Херсон.
