Голова Миколаївської облдержадміністрації Віталій Кім та голова Миколаївської обласної ради Ганна Замазєєва демонструють порозуміння.

Була така дитяча гра — море хвилюється раз, море хвилюється два, море хвилюється три, морська фігура завмри. На Миколаївщині новий сезон розпочався з того, що фактично всі політичні фігури та політичні процеси завмерли чи удають із себе завмерлих. Інколи, звісно, виникають хвилі навколо окремих подій місцевого значення, проте великого резонансу вони не викликають.

Настрій — поміркований та... негативний

Політичні погляди мешканців Миколаївщини характеризуються переважанням консервативних позицій, незначною політичною активністю та інколи — просто байдужістю. З одного боку. З другого — велика частка миколаївців висловлює бажання кардинальних змін. Такі висновки на підставі досліджень результатів виборів Президента на Миколаївщині в 2014-му та у 2019 році зробила Громадянська мережа «ОПОРА».

Політологи зазначають, що виборці області готові давати великий кредит довіри одній особі. Рівень підтримки Петра Порошенка в 2014-му становив приблизно 46%, а відсоток голосів за Володимира Зеленського в першому турі становив 41. Тобто значна частка виборців послідовно показує прагнення до кардинальних змін.

Водночас виборці області також досить активно голосують за кандидатів опозиційних поглядів. Так, у 2014 році ним став Сергій Тігіпко, який мав велику підтримку в регіоні на рівні 13%. У 2019-му такою людиною був Юрій Бойко, за якого проголосували 17% виборців. Рівень підтримки одного з політичних лідерів Юлії Тимошенко з роками не змінився і впродовж двох президентських кампаній становить 9%.

Нещодавні опитування в рамках проекту «Стійка Україна» підтверджують електоральні симпатії трирічної давності. Так, якби вибори відбулися сьогодні, миколаївці віддали б перевагу чинному Президенту В. Зеленському (19,3%), Ю. Бойку і В. Медведчуку (19,1%), П. Порошенку (4,5%), Ю. Тимошенко (3,3%). Майже третина опитаних (29,9%) ще не визначились з вибором, а 10,6% збираються проігнорувати вибори.

Підтримка опозиційних до влади кандидатів та опозиційних політичних сил — давня миколаївська традиція. Колись Миколаївщина входила до «червоного поясу», адже одна з небагатьох голосувала за комуністів. Згодом стала областю, яка відрізнялася від інших значною кількістю голосів, відданих за Партію регіонів та Януковича. Причини таких настроїв, ймовірно, — в загальному ставленні до держави. Так, установка щодо держави серед жителів Миколаєва нині є здебільшого вкрай негативною (33,2%). Переважно негативна установка у 13,6% респондентів; частково помірковану установку мають 10,5% респондентів. Поміркована установка — у 31,5% опитаних респондентів. Лише 11,3% опитаних висловили помірковано-позитивну установку.

На питання про ставлення до декомунізації в Україні 35,9% миколаївців висловили свою непідтримку. Більшість жителів Миколаєва (73%) не погоджуються з тезою, що центральна влада в Україні приділяє достатньо уваги розв’язанню проблем у регіоні. А 88,5% вважають прийнятною для себе незалежність від центральної влади. Тож треба визнати, що Миколаївщина, незважаючи на стабільність та сталість, досі не стала стійким регіоном до сучасних викликів, зазнає певного сепаратистського впливу і не дуже довіряє центральній владі. Результати досліджень мають стати тривожним дзвіночком і для органів місцевої, і для органів центральної влади. Ймовірно, щось йде не так.

Між партіями та гілками влади

На минулорічних місцевих виборах миколаївці підтвердили свої електоральні настрої, віддавши найбільшу кількість голосів до Миколаївської обласної ради та Миколаївської міської ради за кандидатів від ОПЗЖ. Саме ця політична сила перемогла в цих радах. В обласній раді на другому місці — «Слуга народу», далі — «Наш край», «Європейська солідарність», «За майбутнє» та «Пропозиція».

І хоча більшості не здобула жодна політична сила, обласна рада уникає конфліктів та протистоянь, усі працюють злагоджено та виважено. У цьому, безумовно, заслуга очільниці Миколаївської обласної ради Ганни Замазєєвої, яку обрали від «Слуги народу» в грудні минулого року. Досягнуто консенсусу й завдяки тому, що першим її заступником обрано лідера ОПЗЖ, впливового політика Володимира Фроленка.

Уперше за роки Незалежності України є порозуміння обласної ради з чинним головою Миколаївської облдерж-адміністрації Віталієм Кімом. Вони з Ганною Замазєєвою прийшли з бізнес-структур, мають гарний досвід менеджменту, успішно залучають до області інвесторів та обстоюють інтереси Миколаївщини в столиці. Та й взагалі від їхнього «дуету» складається позитивне враження. Не виникає очевидних конфліктів і між обласною та миколаївською міською владою, чим завжди славився край.

До міської ради також пройшли шість політичних сил, тих, що й до облради. Єдиним винятком стала партія Шарія, яка виборола п’ять депутатських місць. Міським головою вже вдруге став Олександр Сєнкевич, який висувався від «Пропозиції», секретарем ради обрали Дмитра Фалька також від «Пропозиції». У міський раді панує не така ідилія, як в обласній. Тон тут задають депутати від ОПЗЖ, які займають активну позицію, вказуючи міському голові та іншим чиновникам на суттєві недоліки в керівництві. Так, депутат від цієї партії Владислав Чайка, який у другому етапі виборів став другим на посаду миколаївського міського голови, звернувся з позовами до Миколаївського окружного адміністративного суду щодо незаконності перебування на своїх посадах заступників миколаївського міського голови та членів виконкому. Суд ухвалив два рішення на користь Чайки.

Але найбільшим скандалом, який не можна кваліфікувати як політичний, але який вплинув на політичне середовище міста, стало затримання прибічника Олександра Сєнкевича, його заступника Сергія Коренєва. НАБУ і САП підозрюють того у причетності до заволодіння майже 27 мільйонами гривень на реконструкції Соборної площі в Миколаєві. Наразі слідство триває, а Коренєв після сплати застави у 3,5 мільйона гривень продовжує працювати в міськвиконкомі. Мало хто в Миколаєві вірить у невинуватість чиновника.

У районах — повний штиль

Територіальні громади області також почуваються спокійно в політичній морській стихії. До влади здебільшого прийшли люди, які давно в місцевій політиці, нових облич у зв’язку з кадровим дефіцитом небагато. У час, коли на горизонті не світять жодні вибори, на місцях — штильова погода. «І даремно, — вважає миколаївський політолог Федір Левченко. — Дивує така пасивність обласних осередків партій та їхнє небажання, фінансова та кадрова неспроможність розбудовувати первинні партійні організації на місцях. Партійну роботу бажано вести постійно, попри те, чи це передвиборчий або міжвиборчий період». Він також розповів, що розстанова сил змінюється, що зумовлено нехтуванням партійною дисципліною, пріоритетністю власних амбіцій над партійними інтересами. В окремих радах колишні завзяті борці проти чинної влади погодилися на посади при владі, а в Миколаївській міській раді чотири депутати від «Нашого краю» досі не обрали голову фракції, офіційно будучи позафракційними.

Нещодавно на прес-конференції Громадянської мережі «ОПОРА» її представник у Миколаївській області Дмитро Баштовий оприлюднив результати тримісячної роботи з «пошуку» громадських приймалень партій та народних депутатів. Ці дані також допомагають розібратися в політичній палітрі області та активності партій.

Сьогодні в області функціонує 16 громадських приймалень, з яких шість відкриті політичними партіями та десять — народними депутатами. Суб’єктами досліджень щодо наявності громадських приймалень стали політичні партії: «Слуга народу», «Опозиційна платформа — За життя», «Голос», «Європейська солідарність», «Батьківщина» та «За майбутнє». Найбільше приймалень має політична партія ВО «Батьківщина», яка здійснює прийом у трьох населених пунктах: Миколаєві, Баштанці та Первомайську. Крім того, партія повідомляє, що має також приймальні партії у Вознесенську та Очакові, проте прийом там здійснюється за запитом. Також на базі обласного осередку партії діє Центр протидії земельному рейдерству та гаряча лінія із захисту землі.

По одній громадській приймальні функціонує в області від політичних партій «Європейська солідарність», «Опозиційна платформа — За життя» та «Слуга народу». Приймальня обласної організації партії «Європейська солідарність» відкрилась у Миколаєві лише на початку вересня. Після місцевих виборів 2020 року партія зазнала змін у керівництві обласної організації, тому приймальня щойно розпочала роботу. Обласна організація партії «Слуга народу» також має одну приймальню на території міста Миколаєва. Зі слів представників партії, приймальні районних організацій — у процесі утворення.

Приймальня міської організації партії «Опозиційна платформа — За життя» — у Миколаєві, проте представникам «ОПОРИ» не вдалося знайти інформацію про приймальню обласної організації партії. У міській приймальні представники партії не знають про існування обласної, а представники команди депутата обласної ради Володимира Фроленка повідомили про її відсутність. Це свідчить про ймовірний конфлікт між осередками партії, що міг виникнути на місцевих виборах 2020 року, коли осередки партії не одразу дійшли спільного рішення щодо єдиної кандидатури на посаду міського голови.

Не мають громадських приймалень у Миколаївській області парламентська партія «Голос» та партія «За майбутнє». Як зазначає Дмитро Баштовий: «Адміністративно-територіальна реформа напередодні місцевих виборів та зменшення кількості районів в області мали вплив на партійну структуру. У результаті партії більше зосереджені на забезпеченні статутної діяльності обласних та районних осередків відповідно до нового адміністративного-територіального устрою. Крім того, депутати та партії зазначали, що часто спілкуються з виборцями телефоном або поштою, які є в загальному доступі, що також не стимулює відкривати приймальні у кожному населеному пункті».

Отже, зв’язок з виборцями на рівні громадських приймалень хоч і слабий, але спостерігається. Натомість самі жителі часто висловлюють невдоволення тим, що про них згадують лише напередодні виборів або інших значних політичних подій.

Миколаївська область.

Фото з відкритих джерел.